ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 523/4890/19
провадження № 51-1628км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6.,
прокурора ОСОБА_7.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019161490000293, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Одеси, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), а також проживаючого у АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Вступ
ОСОБА_2 14 лютого 2019 року, вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.
Вироком районного суду, ОСОБА_2 визнано виним та засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду змінено, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Потерпілий та прокурор звернулися в суд касаційної інстанції зі скаргами, в яких поставили питання про скасування рішення апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Короткий зміст оскаржених судових рішення
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року вирок районного суду в частині призначеного покарання змінено. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначено покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 14 лютого 2019 року, о 10:40, перебуваючи на узбіччі дороги на вул. Чорноморського козацтва у м. Одесі, біля будинку № 115, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, дістав належний йому пістолет "ПМ-РФ" калібру 9 мм Р.А., НОМЕР_1 (який відповідно до висновку експерта № 139-Б від 11 березня 2019 року - являється гладкоствольною, короткоствольною вогнепальною зброєю самозахисту) та здійснив із нього один постріл в бік ОСОБА_1, влучивши у праву руку останньому та завдавши йому легке тілесне ушкодження.
Далі, ОСОБА_2, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, діючи умисно, з метою безперешкодного залишення місця злочину, здійснив із зазначеного пістолету ще один постріл у повітря та залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м`якість.
Свої вимоги мотивує тим, що апеляційний суд неправильно засотував закон України про кримінальну відповідальність та необґрунтовано звільнив ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням. На думку потерпілого, апеляційний суд безпідставно визнав пом`якшуючою покарання обставиною - щире каяття. Заперечує також часткове відшкодування потерпілим моральної шкоди, на що послався апеляційний суд в своєму рішенні. При цьому, зазначає, що апеляційним судом не було належним чином повідомлено його про апеляційний розгляд кримінального провадження, а тому він був позбавлений можливості реалізувати усі свої процесуальні права, зокрема, право на подання заперечень, право заявляти клопотання про розгляд справи за його участі в судовому засіданні.
У поданій касаційній скарзі прокурор також, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що при призначенні засудженому покарання апеляційний суд безпідставно застосував ст. 75 КК України. Наголошує, що відсутні обставини, які б вказували про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Крім того, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції вбачає у неналежному повідомленні потерпілого та його представника про апеляційний розгляд даного провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги потерпілого та прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу та висловив свою думку щодо задоволення касаційної скарги потерпілого.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.
Мотиви Суду
Щодо доводів прокурора та потерпілого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ОСОБА_2 тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 цього Кодексу при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Суд звертає увагу, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого рішення в цій частині.
Первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання та позитивно або негативно характеризують особу винного.
Із системного аналізу закону України про кримінальну відповідальність убачається, що, окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Відповідно до приписів ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Викладені у касаційних скаргах доводи прокурора та потерпілого про те, що апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, не дотримався вимог кримінального закону, є обґрунтованими.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанцій призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляцією захисника засудженого, задовольнив апеляційну скаргу останнього частково, змінив вирок районного суду та звільнив засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75, 76 КК України з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік.