ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 139/587/20
провадження № 51-1033км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_9,
законного представника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020000000332, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вступ
Неповнолітній ОСОБА_2 10 серпня 2020 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним мотоциклом, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого не впорався із керуванням та допустив виїзд на узбіччя із подальшим наїздом на перешкоду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.
Вироком районного суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позабавленная волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортирними засобами та звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Вироком апеляційного суду вирок районного суду в частині призначення покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортирними засобами та звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Прокурор звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставив питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м`якість.
Короткий зміст оскаржених судових рішення
За вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07 травня 2021 року, ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавленням права керувати транспортними засобами. На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортирними засобами. На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 10 серпня 2020 року приблизно о 01:30, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним мотоциклом "Спартак SP110C-2W", який не був зареєстрований в установленому порядку та експлуатація якого заборонена через несправності гальмівної та ходової частини транспортного засобу, рухаючись з пасажиром без мотошолому автодорогою від с. Попелюхи до с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області, в порушення вимог п. 2.1 "а", "г" і "д", п. 2.9. "а", п. 10.1, п. 12.3, п. 31.4.1 "а". п. 31.4.5 "а" Правил дорожнього руху, в момент виникнення небезпеки для руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив виїзд на узбіччя із подальшим наїздом на перешкоду у вигляді дерева.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла - ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до настання смерті останньої на місці пригоди.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.
Вважає, що при призначенні покарання засудженому апеляційний суд безпідставно застосував ст. 75 КК України. Наголошує, що відсутні обставини, які б вказували про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Стверджує, що судом апеляційної інстанції, всупереч вимогам ч.ч. 1, 3 ст. 104 КК України неповнолітньому засудженому ОСОБА_2 помилково встановлено іспитовий строк тривалістю три роки.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_2 та його законний представник - ОСОБА_1 просятьзалишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, а засуджений його захисник та законний представник заперечували проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновоки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Щодо доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ОСОБА_2 тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 цього Кодексу при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.