ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №826/11751/17
адміністративне провадження № К/9901/16778/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фундамент" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №826/11751/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Фундамент" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Фундамент" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2017 №1532615147.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків акту перевірки. Позивач вважає, що ним правомірно віднесено всі суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту по операціям з ТОВ "Генезіс ЛТД", які підтверджені належним чином оформленими первинними документами, господарські операції реально мали місце і пов`язані з господарською діяльністю позивача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 №1532615147.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем правомірно сформовано і обраховано податкове зобов`язання з ПДВ за господарськими операціями, які є реальними, належним чином підтверджені відповідними первинними документами.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 апеляційну скаргу податкового органу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності правових підстав для формування позивачем даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ "Генезіс ЛТД" у зв`язку з відсутністю доказів реальності господарських операцій та фіктивністю вказаного суб`єкта господарювання.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято за умов неповного з`ясування обставин справи, поверхневого дослідження доказів. Доводить, що господарські операції позивача з ТОВ "Генезіс ЛТД" мали місце, підтверджуються первинними документами та вирок у кримінальному провадженні відносно керівника контрагента не підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій. Зазначає, що оскільки податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач має право на формування податкового кредиту за такими операціями.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом на підставі положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2017 у справі №161/4396/17 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Генезіс ЛТД" за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 02.06.2017 №82/26-15-14-07-01-14/01416332 (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 форми "Р" №1532615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 15000 грн, у тому числі за основним платежем в розмірі 10000 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5000 грн.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 10000 грн.
Приймаючи податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, контролюючий орган виходив з неможливості підтвердження факту здійснення господарських операцій, а також, використання їх у господарський діяльності Товариства та фіктивності контрагента позивача.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем (Замовник) і ТОВ "Генезіс ЛТД" (Виконавець) укладено договір від 25.04.2016 №25/04/16, за умовами якого у порядку і на умовах, визначених даним договором, Виконавець приймає на себе зобов`язання перед Замовником виконати ремонт шаф керування та заміну кабельно-провідникової продукції гусеничних кранів, а Замовник, відповідно, надати матеріали для ремонту, прийняти роботи та оплатити їх.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано специфікацію, акти надання послуг, акт випробування, рахунки на оплату, платіжні доручення, податкові накладні, рахунки бухгалтерського обліку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу,
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.