ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №520/7215/19
адміністративне провадження № К/9901/9560/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника відповідача - Шапошника С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Літвінової Альони Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ", на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Калитка О.М., судді - Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ" до (далі - ТОВ "НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 квітня 2019 року №00000191405, №00000171405, №00000181405.
Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач вказував, що за наслідками проведеної податкової перевірки контролюючий орган дійшов безпідставних і таких, що не відповідають дійсності, висновків про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентом СВК "Молочна країна".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року позов ТОВ "НВН М`ЯСНИЙ СТАНДАРТ" задоволено в повному обсязі, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На думку заявника касаційної скарги апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про незаконність формування ТОВ "НВП Мясний стандарт" податкового кредиту за період з жовтня 2017 по травень 2018 року за наслідками господарських операцій з контрагентом СВК "Молочна країна", посилаючись при цьому на обставини, встановлені вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 9 серпня 2018 року у справі №199/5543/18, яким визнано винним директора СВК "Молочна країна" у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Такий висновок, на переконання позивача, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 8 листопада 2018 року (справа №826/15028/17), від 17 квітня 2018 року (справа №808/2459/17), від 12 квітня 2018 року (справа №826/1571/16) та від 16 травня 2018 року (справа №2а-0870/12052/11), від 2 квітня 2019 року (справа №2а-3925/12/2170), від 17 січня 2018 року (справа 2а-9880/12/1370), від 24 січня 2018 року (справи №826/3446/13-а, №2а-11097/12/2070 та №2а-6341/12/2070), від 20 березня 2018 року (справи №805/10886/13-а), які зводяться до наступного: сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили; жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства. за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.
Окрім викладеного, позивач вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відтворив у своєму рішенні висновки, викладені в акті перевірки (зокрема, про наявність обриву в ланцюгу постачання спірного товару, наявності кредиторської заборгованості перед контрагентом СВК "Молочна країна"), не перевіривши належним чином їх достовірність на підставі відповідних доказів.
У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу Товариства- без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року призначено справу до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 8 грудня 2021 року зупинено провадження у справі №520/7215/19 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №160/3364/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне Міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
У зв`язку з набранням законної сили 7 липня 2022 року постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №160/3364/19, ухвалою від 21 вересня 2022 року провадження у даній справі поновлено та призначено її до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоч був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВН М`ясний стандарт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за господарськими взаємовідносинами з СВК "Молочна країна" за період жовтень 2017 року, січень-лютий 2018 року та встановлення подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатом якої 14 березня 2019 року складено акт № 803/20-40-14-05-07/40244010.
Проведеною перевіркою зафіксовано порушення позивачем вимог: підпункту "а" пункту 198.1, абзаців першого та другого пункту 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в пероді жовтень 2017 року, січень-лютий 2018 року на загальну суму 82269,00 грн ( в т.ч. за лютий 2018 року на суму 82269,00 грн) та занижено рядок 21 Декларації за жовтень 2017 року на суму 136958,00 грн та лютий 2018 року на суму 134411,00 грн; пункту 85.2 статті 85 ПК України в частині ненадання до перевірки документів, що пов`язані з її предметом.
На підставі встановлених перевіркою порушень 1 квітня 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №00000171405, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 102836,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 82269 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20567,25 грн; №00000181405, яким застосовано штраф в сумі 0 грн; №00000191405, яким застосовано штраф в сумі 510 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит, отриманий від СВК "Молочна країна", включено позивачем до податкової звітності відповідно до приписів ПК України та на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, які не йдуть в розріз з іншими, наданими первинними документами. У світлі доводів контролюючого органу про наявність вироку суду, яким директора контрагента позивача визнано винним у вчиненні фіктивного підприємництва, окружний суд зазначив, що ймовірно допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть мати наслідком застосування відповідальності щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши ненадання позивачем до перевірки усього обсягу запитуваних документів, а також наявність вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 9 серпня 2018 року у справі №199/5543/18 стосовно директора контрагента СВК "Молочна Країна", дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з СВК "Молочна Країна" у період, який охоплювався перевіркою, та, як наслідок, відсутність підстав до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт 1).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За даними аналізу наведених вище положень у сукупному взаємозв`язку з дотичними приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків:
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів, робіт, послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, проте недостовірних документів.