ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 400/252/21
адміністративне провадження № К/990/16943/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Мезінова О.Г.,
представника Відповідача: Олійник Л.О.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року (суддя Устинов І.А.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2022 року (головуюча суддя Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"
до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (надалі також - Позивач, ТОВ "МГЗ") звернулось до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003785310 від 15 жовтня 2020 року та №0000035310 від 6 січня 2021 року, згідно з якими зменшено суму бюджетного відшкодування та суму від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав про безпідставність висновків Відповідача, покладених в основу оскаржуваних індивідуальних актів, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2022 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про завищення ТОВ "МГЗ" від`ємного значення з податку на додану вартість у червні 2020 року у рядку 16 декларації з податку на додану вартість на суму 9056895 грн, та, як наслідок, не підтвердження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2020 року у розмірі 8921839 грн, є передчасними, оскільки податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2020 року №0003585311 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року на суму 9154507 грн, за рахунок якої сформовано бюджетне відшкодування за червень 2020 року, було своєчасно оскаржено Позивачем в адміністративному порядку, відтак зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0003585311 від 14 вересня 2020 року, яке є визначальним у даному спорі, не було узгодженим.
Визнаючи необґрунтованими висновки щодо зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, у декларації за червень 2020 року у розмірі 3671 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 6 січня 2021 року №0000035310 суди обох інстанцій виходили з того, що реальність господарської операції з ПП "Атон-КВ" з придбання дроту сталевого 3,0 мм ст.12Х18Н10Т загальною вартістю 22024,80 грн підтверджено належними й достатніми доказами. При цьому, судами попередніх інстанцій враховано й те, що достовірність даних податкового обліку платника податків не перебуває у залежності від дотримання податкової дисципліни його контрагентами по ланцюгу постачання, тому висновки податкового органу, зроблені за результатами аналізу баз даних контролюючого органу, не можуть слугувати достатньою підставою для визнання господарської операції безтоварною.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
У відзиві на касаційну скаргу Позивач наполягає на обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
З 25 серпня 2020 року по 14 вересня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "МГЗ" з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, в декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, результати якої оформлено актом від 17 вересня 2020 року №34/28-10-53-11/33133003.
Згідно з висновками акта перевірки ТОВ "МГЗ" порушено підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункт 189.1 статті 189, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого:
1) завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року в розмірі 8921839 грн;
2) завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року у розмірі 72875351 грн.
Позивач подав заперечення на висновки перевірки, за результатами розгляду яких Відповідачем відхилено аргументи ТОВ "МГЗ", про що викладено у листі від 13 жовтня 2020 року №33561/10/28-10-53-10.
На підставі акта перевірки від 17 вересня 2020 року №34/28-10-53-11/33133003 податковим органом 15 жовтня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0003785310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену у податковій декларації за червень 2020 року на 8921839 грн, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4460919,50 грн;
№0003795310, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за червень 2020 року на суму 72875351 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями Відповідача Позивачем подано скаргу до ДПС України в порядку адміністративного оскарження, за результатом розгляду якої 31 грудня 2020 року ДПС України прийнято рішення №37008/6/99-00-06-01-02-06, яким податкове повідомлення-рішення №0003785310 від 15 жовтня 2020 року залишено в силі, а податкове повідомлення-рішення №0003795310 від 15 жовтня 2020 року частково скасовано у зв`язку з визнанням помилковими висновків Відповідача про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 72871680 грн по операціям з передачі природного газу у схов (відповідальне зберігання).
На підставі акта перевірки від 17 вересня 2020 року №34/28-10-53-11/33133003 та рішення ДПС України від 31 грудня 2020 року 31 грудня 2020 року, Відповідачем 6 січня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000035310, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду у декларації за червень 2020 року, на 3671 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Скаржник наполягає на нереальності господарської операції Позивача з контрагентом ПП "Атон-КВ" щодо придбання дроту 3,0 мм ст. 12 Х18Н10Т виходячи з того, що перевіркою ланцюгів поставки не встановлено джерело надходження до ПП "Атон-КВ" товару, оскільки ТОВ "Вітека" у червні 2020 року та у попередніх періодах здійснено придбання іншого товару, що не відповідає номенклатурі товару, який було реалізовано "Атон-КВ". Наведене свідчить, як вважає Відповідач, про безпідставність формування податкового кредиту за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження, суму якого й було включено до бюджетного відшкодування за червень 2020 року.
Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 16 листопада 2018 року у справі №816/2142/17, від 20 травня 2021 року №826/16627/18 та Верховного Суду України у постановах від 27 червня 2017 року у справі №808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а Відповідач стверджує, що судами попередніх інстанцій не досліджено фактичні правовідносини учасників господарських операцій та залишено поза увагою те, що надані до перевірки документи не є достовірними доказами факту поставки товару, адже наявність податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку має значення саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах.
Також Відповідач стверджує про те, що судами обох інстанцій зроблено помилкові висновки щодо безпідставного визначення завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за червень 2020 року у розмірі 8921839 грн, оскільки перевіркою достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість у декларації з ПДВ за травень 2020 року завищено показник рядка 16 декларації з ПДВ за червень 2020 року на 9056895грн.
Натомість, й скаржник акцентує, суму бюджетного відшкодування Позивача занижено на 8921839 грн в силу положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), оскільки за результатом перевірки даних, зазначених у розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3) до податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року, з даними первинних документів, що підтверджують оплату платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 56419759 грн, що на 8921839 грн менше задекларованого підприємством показника.
Пояснює, що згідно з нормами ПК України до складу податкового кредиту можуть бути включені суми ПДВ за фактично отримані товари, оплата за які ще не здійснена, якщо першою подією була поставка товару. Проте, для отримання бюджетного відшкодування визначальне значення має факт сплати ПДВ у ціні товару. Отже, у разі формування податкового кредиту за першою подією - поставкою товару, платник податку може отримати право на відшкодування ПДВ за цією операцією лише після того, як фактично перерахує продавцеві кошти за отриманий товар.
Оскільки цю суму ПДВ визначено внаслідок зменшення податкових зобов`язань Позивача і фактично ним не сплачувалося, Позивачем неправомірно включено 8921839 грн до заявленої суми бюджетного відшкодування. Проте, судами не надано оцінку доводам податкового органу про те, що Позивач мав право заявляти до бюджетного відшкодування лише ту частину податкового кредиту червня 2020 року, щодо якої підтверджена фактична оплата, чим безпідставно надано перевагу доводам Позивача.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Позивач зазначає про відсутність обов`язку покупця перевіряти походження товару, відтак висновки податкового органу про нереальність операцій з контрагентом ТОВ "Атон-КВ" внаслідок непідтвердження ланцюга постачання є безпідставними.
Крім того, Відповідачем не спростовано подвійного урахування 3671 суми ПДВ по операції з ТОВ "Атон-КВ" як у зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2020 року, так і у зменшення від`ємного значення податкового кредиту наступного періоду у декларації з ПДВ за червень 2020 року, що не може мати місця одночасно.
Щодо завищення бюджетного відшкодування ПДВ на 8921839 грн стверджує, що включаючи до рядка 16.1 декларації з ПДВ за червень 2020 року значення рядка 21 декларації за травень 2020 року Позивач діяв відповідно до приписів абзаців 1, 2 підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21 (надалі - Порядок №21).
Зауважує, що на час подання Позивачем декларації з ПДВ за червень 2020 року (17 січня 2020 року) ані акта перевірки, ані жодних рішень про зменшення рядка 21 декларації з ПДВ за травень 2020 року Відповідачем прийнято не було, а відтак Позивачем правомірно перенесено до рядка 16.1 декларації з ПДВ за червень 2020 року значення рядка 21 декларації з ПДВ за травень 2020 року в розмірі 9154507 грн (в тому числі спірної суми 8921839 грн).
До того ж, положеннями підпункту 5 пункту 4 Порядку №21 визначено порядок відображення суми зменшеного від`ємного значення з ПДВ за результатами контрольно-перевірочної роботи, згідно з якими сума зменшеного контролюючим органом від`ємного значення (значення рядка 21 декларації) включається платником до рядка 16.3 декларації з ПДВ (зі знаком мінус) у тому звітному (податковому) періоді, в якому відбулось узгодження такого податкового повідомлення-рішення.
Більш того, податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2020 року №0003585311 щодо завищення від`ємного значення ПДВ наступного періоду декларації за травень 2020 року на час прийняття Відповідачем спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2020 року №0003785310 (про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на 8921839 грн) було оскаржено в адміністративному порядку. Відтак, в силу приписів статті 56 ПК України вважалося неузгодженим, а тому у Позивача не виникало обов`язку переносити зменшену вказаним рішенням суму від`ємного значення до рядка 16.3 декларації з ПДВ за червень 2020 року, як це передбачено підпунктом 5 пункту 4 Порядку №21.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Заслухавши учасників справи у судовому засіданні, переглядаючи оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права Суд виходить з такого.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут і надалі у редакції на час спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.