ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 541/1636/20
провадження № 51-1987км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5,
суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_10,
законного представника
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12016170260001205, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Гребениківка Тростянецького району Сумської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від
21 вересня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 26 квітня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_4 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за таких обставин.
19 жовтня 2016 року близько 20:00 неповнолітній ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Москвич", р.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Сілаєва в
сел. Ромодан Миргородського району Полтавської області, на нерівнозначному перехресті вулиць Травнева - Сілаєва усупереч вимогам п. 16.11, дорожнього знака 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху не врахував дорожньої обстановки, змінив напрямок руху, виїхав на головну дорогу (вул. Травнева), де допустив зіткнення з автомобілем марки "Ford Transit", р.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_11 просить на підставах, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що суд першої інстанції без урахування суспільно небезпечних наслідків вчиненого правопорушення, всупереч судовій практиці в аналогічних справах необґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК. Також представник не погоджується з частковим задоволенням позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що ОСОБА_1 до початку судових засідань ні моральну, ні матеріальну шкоду не відшкодував, перед потерпілою не вибачився.
Зауважує, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та не дав на них вичерпних відповідей. Ухвалу апеляційного суду вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1, його захисник - адвокат
ОСОБА_10 та законний представник засудженого - ОСОБА_2 заперечували проти задоволення касаційної скарги представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_11 і просили залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу і просив ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за
ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не заперечуються.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, представник потерпілої фактично порушує питання про недотримання судами попередніх інстанцій визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання та вирішення цивільного позову про відшкодування на користь потерпілої моральної шкоди.
Положеннями ст. 50 КК передбачено, що покарання має на меті не тільки кару,
а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів