Постанова
Іменем України
07 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 686/16244/21
провадження № 61-5011св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Бевзою Юрієм Петровичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2022 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Позовна заява мотивована тим, що 17 січня 2018 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за умовами якого він передав позичальнику грошові кошти у сумі 70 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути ці грошові кошти у строк до 01 липня 2018 року, що підтверджується письмовою розпискою від 17 січня 2018 року. Однак, до визначеної сторонами дати відповідач отримані у позику кошти не повернув.
Зазначав, що розмір боргу відповідача згідно з вказаною розпискою станом на 01 липня 2018 року складав 70 000 грн, розмір трьох відсотків річних за період з 01 липня 2018 року до 30 червня 2021 року - 6 305,74 грн (70 000 грн (сума боргу) х 1097 днів прострочення х 3 %); розмір інфляційних втрат за період цей же період - 15 414 грн, а всього 91 719,74 грн, тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказаний розмір заборгованості.
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання вказаного договору позики недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він у період з вересня 2015 року до березня 2018 року неофіційно працював торговим представником фірми "Продмакс". Розписку про, начебто, отримання грошей у позику разом з іншими працівниками фірми він написав саме на вимогу керівника фірми, оскільки торгові представники отримували матеріальні цінності, а тому розписка мала слугувати гарантією їх повернення. Вказував, що грошових коштів ні він, ні інші працівники не отримували. Крім того, після звільнення з роботи розписки усім працівникам були повернуті і будь-яких претензій керівник фірми не висував.
Вважав, що відповідно до статті 640 ЦК України договір позики укладений не був, оскільки гроші за розпискою не передавалися.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 70 000 грн, три відсотки річних у розмірі 6 305,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 414 грн, а всього 91 719,74 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що факт отримання від ОСОБА_1 ОСОБА_2 у позику коштів підтверджується наявною у позивача розпискою боржника, що підтверджує боргове зобов`язання відповідача за первісним позовом. І розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми свідчить про те, що таке боргове зобов`язання не виконане.
У той же час, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовував свої висновки недоведеністю факту неотримання ОСОБА_2 у позику коштів у розмірі 70 000 грн та відсутності підстав для визнання недійсним спірного договору позики від 17 січня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Бевза Ю. П.,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували доводів його зустрічного позову про те, що насправді кошти не видавалися, а розписка була написана на вимогу керівника фірми "Продмакс", оскільки торгові представники отримували матеріальні цінності, а тому розписка мала слугувати гарантією їх повернення.
Суди не надали належної правової оцінки копіям аналогічних розписок інших працівників, що, на його думку, свідчить про фіктивність розписок та факту про те, що ніякі кошти за розписками не передавалися.
Також посилається на те, що спірний договір позики, фактично, не був укладений, оскільки за нормами ЦК України вважається укладеним з моменту передачі коштів, проте такі передано не було.
Вважає, що суди, досліджуючи боргові розписку, не встановили справжню природу договору та не надали належної оцінки доказам у справі, у тому числі показанням свідків.
Відзиви на касаційну скаргу учасник справи до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
28 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 753/11670/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бевзи Ю. П., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.