Постанова
Іменем України
03 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 520/12076/15
провадження № 61-15855св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви ПАТ "ОТП Банк"
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 05 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-502/055/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 50 000,00 доларів США на споживчі цілі строком до 05 грудня 2019 року зі сплатою відсотків за плаваючою відсотковою ставкою 5,99 % річних + FIDR.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у відповідачки виникла заборгованість: за тілом кредиту у розмірі 21 424,14 доларів США і за відсотками у розмірі 2 375,98 доларів США, та у зв`язку з цим нарахована пеня у розмірі 129,37 грн.
ПАТ "ОТП Банк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23797,12 доларів США.
Зміст зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ "ОТП Банк", ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним.
Вважала кредитний договір від 05 грудня 2007 року недійсним, оскільки при його укладенні банк ввів її в оману шляхом приховування за допомогою маніпуляцій інформації щодо істотної умови кредитної угоди - абсолютного значення подорожчання кредиту, що відповідно до статті 229 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати кредитний договір від 05 грудня 2007 року № ML-502/055/2007, укладений між нею і ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2019 року у задоволенні позову ПАТ "ОТП Банк" та зустрічного позовову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанцїі виходив із недоведеності позовних вимог ПАТ "ОТП Банк". Суд зазначив, що банк не надав належних доказів на підтвердження наявності боргу у заявленому розмірі та не спростував висновку судово-економічної експертизи № 18-2774/2775 від 25 грудня 2018 року про відсутність заборгованості.
Суд вказав, що на момент укладення договору банк належним чином не повідомив позивачку як споживача про істотні умови договору, а саме про сукупну вартість кредиту, що підтверджено висновком судово-економічної експертизи, в якій зазначено про неможливість встановлення з наданих банком документів підстав для збільшення відсоткової ставки - 5,99 % і 4,99 % річних до 12,49 %, 13,49 % і 15,49 % відсотків у різні періоди, так як можливість встановлення таких відсотків не визначена під час укладення кредитного договору. Також експерт зазначив про відсутність належних угод, у яких до відома позичальника доводились коливання плаваючої відсоткової ставки (FIDR), та наявність платежів на користь третіх осіб, які пов`язані із обслуговуванням кредиту, послуги нотаріуса, оцінювача, страхування від нещасного випадку, які не включені до графіку платежів. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими і це є підставою для визнання таких положень договору недійсними (аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі № 6-80цс13). Під час укладення кредитного договору позичальнику (споживачу) не були належним чином доведені істотні умови договору, що є підставою для визнання недійним кредитного договору в частині можливості застосування таких умов подорожчання сукупної вартості кредиту, однак ураховуючи пропуск споживачем позовної давності, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" задоволено частково.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2019 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та прийнято нову постанову.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2007 року № ML-502/055/2007 у розмірі 22 226,18 доларів, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21 424,14 доларів США, заборгованість за відсотками - 802,04 доларів США, пеня - 129,37 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ "ОТП Банк" відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
- колегія суддів не приймає до уваги висновок судово-економічної експертизи від 25 грудня 2018 року № 18-2774/2775, оскільки експертом висновок про відсутність заборгованості за кредитним договором був зроблений помилково. Обраховуючи суму погашень, експерт вважав, що банком не доведено обґрунтування застосування додатку № 1 до кредитного договору при розрахунку до сплати відсотків. Разом з тим кредитним договором передбачено сплату відсотків за плаваючою відсотковою ставкою: фіксований відсоток + FIDR, чітко визначено порядок і особливості розрахунку FIDR, встановлено, що плаваюча ставка по строковим депозитам фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, при цьому така процентна ставка може змінюватись в порядку, визначеному договором;
- Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 203/1329/14 (провадження № 61-28181св18) зазначив, що "з матеріалів справи вбачається, що пунктом 3 частини № 1, пунктом 1.4 частини № 2 кредитного договору сторони в повній мірі дійшли згоди щодо розміру процентів за користування кредитом, визначивши її у формі плаваючої процентної ставки у вигляді фіксованого відсотку + FIDR. Особливості і порядок розрахунку FIDR, а також джерело ознайомлення із його розміром сторони чітко визначили в самому кредитному договорі. Додатковим способом ознайомлення із розміром FIDR є веб-сайт банку. Відтак, підстав вважати відсутньою домовленість сторін з приводу даної умови кредитного договору немає, як і підстав вважати спірний кредитний договір неукладеним в цій частині. Врахувавши, що плаваючий характер процентної ставки за спірним кредитним договором погоджено сторонами договору, а отже позичальником фактично було надано згоду на можливість зміни банком у подальшому розміру процентної ставки, суди дійшли обґрунтованого висновку відмову у задоволенні позовних вимог в частині про визнання спірного кредитного договору неукладеним в частині пункту 3 частини № 1 договору щодо ставки FIDR". За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку експерта;
- 31 серпня 2015 року банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 424,14 доларів США, за відсотками у розмірі 2 375,98 доларів США та пені у розмірі 129,37 грн. 17 грудня 2014 року кредитор направив ОСОБА_1 письмову вимогу, в якій вимагав від позичальника дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором: тіла кредиту у розмірі 21 574,14 доларів США, відсотків у розмірі 802,04 доларів США, пені в розмірі 115,97 грн. Вимоги банку про стягнення відсотків після 17 грудня 2014 року (з дня направлення вимоги) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі
№ 14-10цс18, справі № 127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року, справі № 723/304/16-ц від 23 жовтня 2019 року, справі № 1519/2-3165/11 від 03 листопада 2019 року, справі № 461/10610/13-ц від 10 квітня 2019 року. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими;
- колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором від 05 грудня 2007 року № ML-502/055/2007 у розмірі 22 226,18 доларів, з яких: тіло кредиту у розмірі 21 424,14 доларів США, відсотки за кредитом у розмірі 802,04 доларів США, пеня у розмірі 129,37 грн.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У вересні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:
- апеляційний суд не повідомив її про розгляд справи та здійснив апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції за її відсутності;
- відповідно до висновку експерта від 25 грудня 2018 року № 18-2774/2775 станом на дату подачі позовної заяви в розрахунку заборгованості до позовної заяви сума боргу не відповідає розрахунку, який надавався до суду в додаткових поясненнях. Відповідно до розрахунку заборгованості, який було надано суду, встановлено інший розрахунок заборгованості, що не збігається з попереднім розрахунком, а тому можна зробити висновок, що матеріали справи містять декілька різних розрахунків заборгованості, сума яких відрізняється, та в ході експертного дослідження не було встановлено, який саме з розрахунків є правильним та його слід застосовувати для визначення суми заборгованості за договором. У ході проведення експертного дослідження експерт неодноразово наголошував на неможливості визначення сукупної вартості кредиту, так як сума, яка міститься в розрахунку графіка погашення, не відповідає ні процентній ставці, вказаній в договорі, а ні іншими умовами договору. Наведене свідчить, що при укладенні договору працівниками банку навмисно введено в оману споживача з метою укладення договору на вкрай невигідних умовах;
- під час проведення експертного дослідження експерт неодноразово зазначав, що в результаті дослідження документів та матеріалів справи неможливо визначити процентну ставку, яка повинна застосовуватися відповідно до умов договору, так як умовами договору передбачено, що для розрахунку відсотків за користування кредитом використовується плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка та процентної ставки FIDR. Зокрема, ставка FIDR визначається як процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожних кредитам у валюті кредиту банку, на строк 366 днів процентів після закінчення строку депозитного договору в залежності від зміни вартості ресурсів банку за ставкою FIDR. Під час дослідження не було встановлено, як змінювалась процентна ставка, та чи доводився її розмір до відома позичальника. Тому розмір єдиної відсоткової ставки, вказаної у договорі та яка може бути застосована, становить 5,99 % річних;
- експерт зазначив, що з позичальником не погоджувалась зміна відсоткової ставки з 5,99 відсотків річних до 4,99 % річних. У графіку платежів, які є додатком до кредитного договору, визначена відсоткова ставка 12,49 %, яка не передбачена договором. До графіку платежів не включенні платежі на користь третіх осіб, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, страхуванням від нещасного випадку, розрахунково-касовим обслуговуванням, послуги нотаріуса, послуги оцінювача та ін. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими і це є підставою для визнання таких положень договору недійсними;
- в експертному дослідженні зазначено, що розрахунок абсолютного значення подорожчання кредиту та розмір реальної відсоткової ставки розраховано виходячи з суми 50 000,00 доларів кредитних коштів, але фактично сума кредиту є меншою, оскільки із суми кредитних коштів необхідно вирахувати кошти на оплату третім особам за додаткові супутні послуги. У зв`язку з цим неможливо обґрунтувати абсолютного значення подорожчання кредиту, яке визначене-в графіку платежів у розмірі 40 634,18 грн, а також розмір відсоткової ставки 16,58 % річних з урахуванням того, що вона не відповідає ані умовам договору, ані графіку платежів. Крім того, договором не передбачено положення щодо зменшення суми кредитних коштів, які надаються позичальнику, на суму коштів сплачених на користь третіх осіб;
- загальний розмір внесених нею як позичальником коштів у якості погашення кредиту становить 60 268,66 доларів США. Розрахунок заборгованості, наданий банком як додаток до кредитного договору, не є обґрунтованим та не може бути прийнятий судом як підстава для стягнення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, експертом на аркуші справи 231 том 3 зазначено, що за період з 07 січня 2008 року по 31 серпня 2015 року на виконання кредитного договору позичальником здійснювалися платежі за встановленим банком додатку номер 1 до договору графіком, сума здійснення платежів позичальником є більшою, ніж визначена сума до сплати за графіком платежів. Таким чином, виходячи з процентної ставки зазначеної в договорі кредит є повністю погашений позичальником. Враховуючи, що експертом, який має спеціальну освіту, не було можливості визначити абсолютне подорожчання кредиту та підтвердити умови договору, які на визначалися банком, позичальник без спеціальної освіти звісно не міг розуміти всіх істотних умов договору, оцінювати реальні ризики, переплату, розмір відсотків на день укладання договору, що дозволяє зробити висновок про те, що банком було введено позичальника в оману з метою укладення даного договору та створення ілюзії більш вигідних умов аніж насправді були передбачені;
- щодо 11-ої колонки абсолютного подорожчання кредиту експерт вказав, що неможливо обґрунтувати відображення банком суми абсолютного значення подорожчання кредиту, яка визначена у гривневому еквіваленті в розмірі 46 304,18 грн та ця сума не відповідає розрахунку відповідно до постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту". Таким чином, банк навмисно ввів в оману позичальника, а додаток до договору не відповідає його умовам та розрахунку заборгованості, наданої до суду;
- під час укладання договору банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, сплачуючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині задоволених позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі; витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 5 частини першої 1 статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 05 грудня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 50 000,00 доларів США.
Згідно з пунктом 1.1 договору кредит надається строком до 05 грудня 2019 року на споживчі цілі.
У пункті 3 договору сторони узгодили фіксований відсоток у розмірі 5,99 % річних та плаваючу процентну ставку FIDR по строковим депозитам фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. При цьому така процентна ставка може змінюватись в порядку, визначеному договором.
Порядок виконання зобов`язань за кредитним договором встановлений пунктами 1, 5 частини № 2 кредитного договору, згідно з яким погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розміри та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівково перерахування на поточний рахунок.
Додатковим договором від 05 січня 2009 року за № 1 до кредитного договору № ML-502/055/2007 сторони погодили фіксований відсоток у розмірі 4,99 % річних та плаваючу процентну ставку FIDR по строковим депозитам фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. При цьому така процентна ставка може змінюватись в порядку, визначеному договором.
Відповідно до досудової вимоги від 17 грудня 2014 року банк вимагає від позичальника дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі суми кредиту 21 574,14 доларів США, суми процентів за користування кредитом у розмірі 802,04 доларів США, пені в розмірі 115,97 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 08 липня 2015 року розмір заборгованості за тілом кредиту становить 21 424,14 доларів США, за відсотками - 2 375,98 доларів США, пені - 129,37 грн.
Відповідно до висновку експерта від 25 грудня 2018 року № 18-2774/2775 оскільки наданими на дослідження експерту документами та матеріалами справи документально не доведено обґрунтування застосування у додатку № 1 до кредитного договору при розрахунку до сплати процентів з 07 січня 2008 року до 05 лютого 2009 року за ставкою 13,49 % річних, з 05 лютого 2009 року до 06 липня 2009 року за ставкою 15,49 % річних, з 06 липня 2009 року до 08 липня 2015 року за ставкою 12,49 % річних, то при дослідженні за умовами кредитного договору з застосуванням процентної ставки, узгодженої сторонами в розмірі 5,99 % річних за період з 07 січня 2008 року до 05 січня 2009 року, та в розмірі 4,99 % за період з 05 січня 2009 року до 31 серпня 2015 року, станом на 05 травня 2014 року ОСОБА_1 повернуто суму кредиту в розмірі 50 000,00 доларів США та відсотки в розмірі 8 355,84 доларів США.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.