Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 664/906/20
провадження № 61-585св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником - адвокатом Дробіковим Данилом Сергійовичем, на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з листопада 2007 року вони із відповідачем почали проживати однією сім`єю, як чоловік та жінка без укладення шлюбу, а 27 лютого 2009 року - зареєстрували шлюб.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2017 року шлюб між ними було розірвано.
В період їх спільного проживання однією сім`єю, в січні 2008 року, за їхні спільні кошти було придбано об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво 37 % готовності по АДРЕСА_1 . Будівництво даного об`єкта - двоповерхового житлового будинку було завершено ними в період шлюбу. При цьому, право власності на вказаний будинок за рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 липня 2010 року визнано за відповідачем.
Також, 16 січня 2008 року ними за спільні кошти було придбано три земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: земельну ділянку площею 0,0902 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 6525010100:01:221:008; земельну ділянку площею 0,0826 га для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 6525010100:01:221:009; земельну ділянку площею 0,0098 га для розміщення магазину продовольчих та промислових товарів, кадастровий номер 6525010100:01:221:003.
Позивачка зазначила, що вказане нерухоме майно було придбано переважно за кошти, які вона отримувала від зайняття підприємницькою діяльністю, а також від продажу належної їй двокімнатної квартири АДРЕСА_2 . За взаємною згодою набуті об`єкт незавершеного будівництва (в подальшому - житловий будинок) та земельні ділянки оформлювалися на ім`я відповідача.
Вказує, що добудова будинку також була фактично проведена за її особисті кошти, що є істотною обставиною для відступу від засад рівності часток подружжя.
Оскільки відповідач не визнає, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та не бажає в добровільному порядку поділити між ними дане майно, позивачка просила суд встановити факт проживання її та відповідача однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з листопада 2007 по 27 лютого 2009 року; визнати спільним сумісним майном подружжя зазначене нерухоме майно та поділити його, відступивши від засад рівності часток подружжя, визнати за нею право власності на 4/5 часток, а за відповідачем - на 1/5 частку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено тієї обставини, що вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з листопада 2007 року, в тому числі на час придбання відповідачем об`єкту незавершеного будівництва 37 % готовності та земельних ділянок.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивачем вимог про визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя внаслідок істотного збільшення його у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя не заявлялося, а суд не має права виходити за межі позовних вимог.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Андруневич В. М. оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андруневича В. М. задоволено.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2021 року скасовано частково та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 63/100 частини будинку АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_1 на 31,5 частини будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, інші 31,5 частини цього будинку залишено у власності ОСОБА_2 .
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем придбано об`єкт незавершеного будівництва на початковій стадії (37 % готовності), що може свідчити про спільне створення сторонами у справі такого об`єкту, як житловий будинок, а не збільшення його вартості.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що 37/100 частин спірного житлового будинку є особистою приватною власністю ОСОБА_2, оскільки позивачка не довела належними доказами, що у січні 2008 року вони з відповідачем проживали однією сім`єю, а інші 63/100 частин є спільною власністю сторін у справі, оскільки відповідач не довів, що добудова придбаного об`єкта, який на момент його придбання мав готовність 37 %, ним здійснювалась і була закінчена до лютого 2009 року за його особисті кошти, тому частки кожного зі сторін є рівними і становлять 31,5 %.
При цьому, оскільки належних доказів того, що позивачка проживала з відповідачем однією сім`єю, мали спільний побут та спільний бюджет саме з листопада 2007 року і що спірні земельні ділянки придбані за її власні кошти позивачкою суду надано не було, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим і апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11 січня 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником - адвокатом Дробіковим Д. С., на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, в якій заявник просить суд оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що сторони у справі 27 лютого 2009 року зареєстрували шлюб, про що у Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний запис за № 112, місце реєстрації - Херсонський міський відділ реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області
За рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Красновою Н. В., ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1, кадастровий номер 6525010100:01:221:0008, площею 0,0902 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку; кадастровий номер 6525010100:01:221:0009, площею 0,0826 га, надана для ведення особистого підсобного господарства.
Згідно договору купівлі-продажу від 16 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Красновою Н. В., ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 37 %, розташований по АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_2 на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 37 %, розташований по АДРЕСА_1, було зареєстровано Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 23 лютого 2009 року.
Відповідно до постанови від 03 серпня 2009 року у справі про адміністративне правопорушення № 388/д Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області встановлено порушення ОСОБА_4 вимог містобудівного законодавства - розпочато будівництво двоповерхового житлового будинку без дозволу на виконання будівельних робіт, наданого Інспекцією ДАБК у Херсонській області. За допущене правопорушення на ОСОБА_2 накладено штраф у сумі 425 грн.
Згідно із рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 липня 2010 року у справі 2-556/10 за ОСОБА_2 на підставі частини п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України було визнано право власності на житлову будівлю площею 406,2 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене рішення суду набрало законної сили та є чинним.
При ухваленні вказаного судового рішення суд встановив, що на земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 6525010100:01:221:0008, площею 0,0902 га, збудовано двоповерховий житловий будинок, загальною площею 406,2 кв. м. Штраф, призначений відповідно до постанови від 03 серпня 2009 року у справі про адміністративне правопорушення № 388/д у розмірі 425 грн., сплачений у повному обсязі. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0125 від 11 травня 2010 року вказана будівля визнається самочинно збудованим об`єктом нерухомого майна. Вказана будівля відповідає будівельно-технічним, екологічним, санітарним та пожежним нормам для житлових будинків. Експлуатація даної будівлі як житлового будинку для постійного проживання людей не порушує існуючих норм, не чинить шкідливого впливу на зовнішнє середовище, не загрожує життю, здоров`ю та не порушує прав сусідів і, отже, може вважатися житловим будинком.
Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 02 серпня 2010 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, підстава - рішення суду від 02 липня 2010 року Цюрупинського району Херсонської області з часткою 1/1.
З технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, складеного на 02 листопада 2010 року, та висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 травня 2010 року вбачається, що житловий будинок під літ. "А" загальною площею 406, 2 кв. м, житловою площею 113, 3 кв. м, побудовано в 2009 році.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.