Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 718/2903/19
провадження № 61-20521св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів Лисака І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення банківського вкладу, процентів та неустойки).
Позов мотивований тим, що 20 лютого 2014 року між позивачем та АТ "Укрсоцбанк", в особі начальника Кіцманського відділення, укладений договір банківського вкладу № 12, на підставі якого вона того ж дня внесла 100 000,00 грн, 18 квітня 2014 року внесла 15 000,00 дол. США та 5 000,00 євро, 28 квітня 2014 року внесла 10 000,00 дол. США.
Згідно пункту 1.1 договору банк сплачує відсотки у розмірі 23 % річних. Згідно пункту 2.2 договору нарахування процентів на вклад здійснюється за фактичну кількість днів у році з врахуванням фактичного залишку коштів на рахунку.
Договір депозиту укладений на строк по 20 лютого 2015 року включно.
Проте після закінчення строку договору вклади з нарахованими на них відсотками позивачу не виплачені.
20 листопада 2014 року позивач звернулась до банку із вимогою повернути їй вклади із нарахованими на них відсоткамами, проте отримала лист, яким банк повідомив, що договір вкладу банк із нею не укладав та в АТ "Укрсоцбанк" такий договір не обліковується.
Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що 18 лютого 2014 року її чоловік ОСОБА_3 уклав із АТ "Укрсоцбанк" договір банківського вкладу № 15/16/2.64, на підставі якого вніс на депозит 500 000,00 грн, 75 000 дол. США та 75 000,00 євро.
Договір укладений по 18 лютого 2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Позивач успадкувала право на банківські вклади, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 29 жовтня 2014 року.
Цей банківський вклад позивачу також не повернуто.
У провадженні Сторожинецького районного суду знаходиться кримінальна справа № 718/470/17 щодо колишнього начальника Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_4, яка звинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України. У зазначеному кримінальному провадженню ОСОБА_1 визнана потерпілою.
Позивач просила:
стягнути з відповідача за договором банківського вкладу "Інвестиційний" № 12 від 20 лютого 2014 року:
суму банківського вкладу у розмірі 100 000,00 грн, 25 000,00 дол. США та 5 000,00 євро, відсотки за розміщення вкладу в гривнях у розмірі 22 873,97 грн;
стягнути з відповідача за договором банківського вкладу № 15/16/2.64 від 18 лютого 2014 року:
суму вкладу у розмірі 500 000,00 грн, відсотки за розміщення депозиту у гривнях у розмірі 114 369,86 грн;
суму вкладу у розмірі 75 000,00 дол. США, суму відсотків за розміщення депозиту у доларах у розмірі 12 307,19 дол. США;
суму вкладу у розмірі 75 000,00 євро, відсотки за розміщення депозиту у євро у розмірі 12 307,19 євро.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2021 року, яке залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 20 лютого 2014 року № 12 у розмірі 122 873,97 грн, 25 000,00 дол. США та 5 000,00 євро.
Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2014 року після смерті ОСОБА_3, за договором банківського вкладу від 18 лютого 2014 року заборгованість у розмірі 614 369,86 грн, 87 307,19 дол. США та 87 307,19 євро.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що позивач довела належними та допустимими доказами факт внесення нею та її чоловіком коштів на депозити, відкриті в АТ "Альфа-Банк".
Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційним судом не встановлено чи додержана між сторонами письмова форма договорів банківського вкладу, чи відповідають надані позивачем розпорядження про внесення коштів до банківської установи вимогам Інструкції № 492, а також не перевірений розмір вкладу та наданий позивачем розрахунок, не досліджено обґрунтованість та правильність цього розрахунку. Копія висновку експерта від 28 січня 2015 року, що наявна у справі, містить лише окремі фрагменти (витяг), що суттєво впливає на можливість оцінки такого висновку разом з іншими доказами у справі. Апеляційному суду належить перевірити висновки суду першої інстанції з приводу того, що розпорядження на внесення коштів на депозит відповідають вимогам, які ставляться до таких документів, звернувши увагу на форму та зміст вказаних розпоряджень, спростувати або прийняти доводи банку щодо відсутності у вказаних розпорядженнях відомостей про внесення коштів до каси банку, а не лише вказівку про можливість такого зарахування грошей банком. Суд апеляційної інстанції, зокрема, не звернув уваги на те, що розпорядження на внесення ОСОБА_1 коштів на депозит датоване 20 лютого 2014 року, дата договору у ньому вказана 29 квітня 2011 року, дата внесення коштів та дата закінчення депозиту - 20 лютого 2014 року, у розпорядженнях на внесення коштів на депозит від 18 квітня 2014 року та від 28 квітня 2014 року дата договору вказана 29 квітня 2011 року, дата внесення коштів - 20 лютого 2014 року, дата закінчення депозиту - 20 лютого 2015 року. Також апеляційний суд не дав оцінки аналогічним розпорядженням щодо клієнта ОСОБА_3, зокрема у розпорядженні від 03 листопада 2011 року дата договору вказана 03 листопада 2011 року, а номер - 64, у розпорядженні від 12 серпня 2009 року дата договору та дата залучення коштів - 12 серпня 2009 року, а дата повернення депозиту - 12 листопада 2009 року. У той же час апеляційний суд, задовольняючи вимоги за цими розпорядженнями, вказав, що договір депозиту № 15/16/2.64 з ОСОБА_3 був укладений у 2014 році.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та стягнення коштів за договорами банківських вкладів № 12 від 20 лютого 2014 року та №15\16\2.64 від 18 лютого 2014 року відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за договором банківського вкладу "Інвестиційний" № 12 від 20 лютого 2014 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторони договору в обов`язковому порядку, крім іншого, визначають предмет договору, а правила звичайного ділового обороту, крім обов`язкових умов зазначення дати укладення договору, зокрема, у банківській сфері, передбачають ще й ідентифікацію їх за номером, що сприяє розмежуванню їх від інших, укладених в один день. На підтвердження цього надані позивачем договори банківського вкладу містять дату їх укладення та номер, найменування сторін, що має відповідати банківським документам на підтвердження їх реалізації. Оцінюючи надані ОСОБА_1 розпорядження, на підтвердження існування договірних відносин банківського вкладу за № 12 від 20 лютого 2014 року між нею та відповідачем, суд апеляційної інстанції дослідив: розпорядження від 20 лютого 2014 року, видане до договору № 12 від 29 квітня 2011 року, на загальну суму депозиту 100 000 грн, дата внесення коштів та дата закінчення депозиту ідентичні - 20 лютого 2014 року; розпорядження від 18 квітня 2014 року, видане до договору №12 від 29 квітня 2011 року, на загальну суму депозиту 100 000 грн, 15 000 дол. США, 5 000 євро, дата внесення коштів 20 лютого 2014 року, дата закінчення депозиту 20 лютого 2015 року; розпорядження від 28 квітня 2014 року видане до договору № 12 від 29 квітня 2011 року на загальну суму депозиту 100 000 грн, 25 000 дол. США, 5 000 євро, дата внесення коштів 20 лютого 2014 року, дата закінчення депозиту 20 лютого 2015 року та зробив висновок, що ці розпорядження за призначенням платежу не стосуються договору № 12 від 20 лютого 2014 року, а можуть мати відношення до інших договірних відносин між цими самими сторонами від 29 квітня 2011 року, що, в свою чергу, зводить доводи позивача про наявну в них описку до припущень, оскільки не виключають існування інших аналогічних відносин в 2011 році.
Що стосується права позивача на вклад ОСОБА_3 в порядку спадкування, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що розпорядження Кіцманського відділення від 25 грудня 2008 року, 13 січня 2009 року, 12 серпня 2009 року, 15 лютого 2011 року, 17 травня 2011 року, 03 листопада 2011 року, 27 грудня 2011 року, 29 серпня 2012 року, 18 січня 2013 року не є належними доказами внесення ОСОБА_3 коштів на депозит за договором банківського вкладу від 18 лютого 2014 року №15\16\2.64. Розпорядження на внесення коштів на депозит від 18 лютого 2014 року, видане до договору від 18 лютого 2014 року № 15\16\2.64 з датою внесення коштів 18 лютого 2014 року та датою закінчення 18 лютого 2015 року, які сторона позивача вважає належним доказом підтвердження наявності у банку обов`язку щодо його виконання, в повній мірі відповідає умовам (за предметом) договору та підтверджує загальну суму депозиту у розмірі 500 000,00 грн, 75 000,00 євро, 75 000,00 дол. США, однак містить підпис із зазначенням клієнта ОСОБА_1, тобто не сторони цього договору, а наявність повноважень останньої на це від імені ОСОБА_3 сторона позивача заперечила. Отже, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь грошових коштів за договором банківського вкладу "Інвестиційний" №15\16\2.64 від 18 лютого 2014 в порядку спадкування підлягають відхиленню через відсутність належних доказів на підтвердження існування договірних відносин саме за зазначеним ОСОБА_1 в позові договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, залишити рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2021 року в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, невірно застосував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14, залишив поза увагою висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №752/7208/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, постанові № 201/14244/14-ц від 28 квітня 2021, постанові № 463/2090/15-ц від 28 листопада 2018 року, постанові від 12 червня 2019 року №666/3215/15-ц року. Що стосується банківських вкладів ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції невірно застосовано статті 638, 639, 640, 1058, 1059 ЦК України, пункт 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року за №174. Встановивши з достовірністю, що договір № 12 від 20 лютого 2014 року, укладений між позивачем та відповідачем з дотриманням вимог статей 638, 639, 640, 1058, 1059 ЦК України, а розпорядження банку на внесення коштів на депозит від 20 лютого 2014 року в сумі 100 000 грн, розпорядження банку на внесення коштів на депозит від 18 квітня 2014 року в сумі 15 000 дол. США та 5 000 євро та розпорядження банку на внесення коштів на депозит від 28 квітня 2014 року в сумі 10 000 дол. США складені з дотриманням вимог пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року за № 174, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про повернення особистого вкладу позивача фактично з тих підстав, що банківський працівник при оформленні вищевказаних документів допустила помилки та описки.
Що стосується банківських вкладів, які були успадковані ОСОБА_1 від її покійного чоловіка ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2014 року, судом апеляційної інстанції порушено статті 608, 1216, 1218, 1228 ЦК України, стаття 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункт 3.4 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 14 липня 2006 року № 267, пункт 4.9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, пункт 10.15 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 492, статті 638, 639, 640, 1058, 1059 ЦК України, пункт 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року за №174. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2014 року, виданого нотаріусом Кіцманської державної нотаріальної контори, позивач є спадкоємцем на банківські вклади ОСОБА_3 в ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 500 000,00 грн, 75 000,00 дол. США, 75 000,00 євро. Вказане свідоцтво видане на підставі інформації про наявність коштів на рахунках (довідка № 32 від 15 жовтня 2014 року), наданої начальником Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" на запит нотаріуса. Рішенням Кіцманського районного суду від 01 вересня 2020 року, яке залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року, у задоволенні позовних вимог АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, третя особа: Державний нотаріус Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області Беженар А. М., про визнання свідоцтва про право на спадщину, відмовлено. Свідоцтво про право на спадщину є основним документом та доказом у справі, який підтверджує право позивача на повернення успадкованих вкладів. Ніякої юридичної оцінки апеляційний суд даному доказу не надав. При цьому апеляційний суд оцінив розпорядження на внесення коштів на депозит від 18 лютого 2014 року, видане до договору від 18 лютого 2014 року № 15\16\2.64 з датою внесення коштів 18 лютого 2014 року та датою закінчення 18 лютого 2015 року, як документ, який "в повній мірі відповідає умовам (за предметом) наведеному вище договору й підтверджує загальну суму депозиту у розмірі 500 000 грн, 75 000 євро, 75 000 дол. США". Однак і даний документ суд оцінив критично через описку у ініціалах клієнта (замість ініціалів "ОСОБА_3" біля прізвища клієнта, який повністю ідентифікований у документі ( ОСОБА_3 ) зазначені ініціали " ОСОБА_1"). Ні в суду першої інстанції, ні у апелянта, ні у відповідача, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не виникало сумнівів щодо належності підпису на розпорядженні від 18 лютого 2014 року ОСОБА_3 . Апеляційний суд всупереч частини четвертої статті 367 ЦПК України вийшов за межі апеляційної скарги та доводів, що в неї наведені. Фактично, апеляційний суд, досліджуючи докази, визнав розпорядження від 18 лютого 2014 року, яке є додатком до договору від 18 лютого 2014 року № 15\16\2.64 недійсним, що не було предметом розгляду даної справи.
Позиція інших учасників справи
У січні 2022 року АТ "Альфа-Банк" подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_6, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що в договорі банківського вкладу "Інвестиційний" № 12 від 20 лютого 2014 року відсутній РНОКПП (ідентифікаційний номер) позивача ОСОБА_1 та її паспортні дані, лише вказано що ОСОБА_1 проживає у с. Валяво. Цей договір банківського вкладу фактично не укладався, оскільки у банку відсутній примірник договору, копія якого надана позивачем до позовної заяви. Зазначена обставина свідчить про безпідставність тверджень позивача щодо невиконання відповідачем тих чи інших обов`язків за правочинами, яких не існує.Згідно викладених в статті 6 договору реквізитів, код банку вказаний як "093560". Зазначений код є відмінним від коду ЄДРПОУ ПАТ "Укрсоцбанк" (00039019) та МФО Банка (300023). З копії договору вбачається, що він складається із 4 сторінок, проте позивач не надав копії 3-ї та 4-ї сторінок. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник позивача вказав на те, що розпорядження є додатками до договору і відповідно сторінками 3, 4. Проте, позивач надав 3 копії розпоряджень від 20 лютого 2014 року, від 18 квітня 2014 року та від 28 квітня 2014 року, що виключає можливість того, що ці розпорядження є додатками до договору та його відповідними сторінками. З наданих позивачем копій розпоряджень взагалі не можна встановити, на який рахунок/рахунки вносилися кошти та не зазначено ідентифікуючих даних позивача. В розпорядженнях, наданих позивачем як підтвердження внесення коштів за договором банківського вкладу, не зазначено платника та отримувача, не вказано, на який рахунок/рахунки вносяться кошти, не міститься підпису касира, не вказано призначення платежу, вказаний інший договір (від 29 квітня 2011), копія якого в матеріалах справи відсутня. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що надані позивачем копії розпоряджень за призначенням платежу не стосуються договору № 12 від 20 лютого 2014 року.
В договорі банківського вкладу "Інвестиційний" № 15/16/2.64 від 18 лютого 2014 року відсутні ідентифікаційні дані ОСОБА_3 (паспортні дані, ідентифікаційний номер - РНОКПП) лише вказано що ОСОБА_3 проживає у с. Валяво, крім того у договорі відсутній ідентифікаційний код банку.Висновок експерта № 98-К від 28 січня 2015 року не підтверджує факт того, що начальником Кіцманського відділення банку ОСОБА_4 був підписаний договір банківського вкладу "Інвестиційний" №15/16/2.64 від 18 лютого 2014 року та не підтверджує факт того, що на ньому міститься печатка ПАТ "Укрсоцбанк". Вказаний висновок експерта підтверджує підписання начальником Кіцманського відділення банку ОСОБА_4 договору №15/16/2.6 від 20 лютого 2014 року, проте такого договору в матеріалах справи немає. Предметом договору № 15/16/2.64 від 18 лютого 2014 (пункт 1.1) є продовження дії договору 15/16/2,64 від 12 листопада 2012 року по депозитному вкладу "Інвестиційний". При цьому, в матеріалах справи відсутній договір 15/16/2,64 від 12 листопада 2012 року. Відповідач наявність договору не визнає. За договором банківського вкладу № 15/16/2.64 від 18 лютого 2014 року позивачем не надано документів, які б підтверджували внесення коштів на заявлені позивачем суми. З наданих позивачем копій розпоряджень взагалі не можна встановити, на який рахунок/рахунки вносилися кошти та не зазначено ідентифікуючих даних позивача.В розпорядженні від 18 лютого 2014 року відсутня печатка банку, клієнтом вказано ОСОБА_1, а не ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину від 29 жовтня 2014 року видане лише на підставі довідки за № 32 від 15 жовтня 2014 року, оформленої начальником Кіцманського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_4, відносно якої порушено кримінальну справу та вирок наразі не винесено.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 718/2903/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2022 року матеріали цивільної справи № 718/2903/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 752/7208/15-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 201/14244/14-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/2090/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 666/3215/15-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
20 лютого 2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк" в особі начальника Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір банківського вкладу № 12, згідно з пунктом 1.1 якого внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору.
20 лютого 2014 року ОСОБА_1 внесла депозитний вклад у сумі 100 000,00 грн, що підтверджується розпорядженням банку на внесення коштів на депозит від 20 лютого 2014 року.
18 квітня 2014 року ОСОБА_1 внесла депозитний вклад у сумі 15 000,00 дол. США та 5 000,00 євро, що підтверджується розпорядженням банку на внесення коштів на депозит від 18 квітня 2014 року.