Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 175/2838/15-ц
провадження № 61-12398св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року у складі судді Реброва С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У липні 2015 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги банк обґрунтовував тим, що 26 червня 2007 року між ним і відповідачем укладено кредитний договір № DNZ0G100000083, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 74 800,00 доларів США строком до 29 червня 2037 року зі сплатою за користування кредитом 1 % щомісячно, винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідач станом на 06 листопада 2015 року має заборгованість у розмірі 153 209,74 доларів США, з яких:
- 36 432,57 доларів США - заборгованість за тілом кредиту;
- 33 600,00 доларів США - заборгованість за відсотками;
- 8 595,20 доларів США - комісія;
- 74 581,84 доларів США - пеня.
Банк зазначав, що від вищевказаної суми належить вирахувати кошти в розмірі 38 879,39 доларів США, з яких:
- 34 641,96 доларів США - заборгованість за тілом кредиту;
- 1 796,78 доларів США - заборгованість за відсотками;
- 435,20 доларів США - комісія;
- 122,97 доларів США - пеня;
- 32,64 доларів США - штраф (фіксована частина);
- 1 849,85 доларів США - штраф (відсоткова складова),
які були стягнуті з ОСОБА_1 рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 червня 2011 року у справі № 2-3294/2011, у зв`язку з чим різниця становить 122 034,38 доларів США, з яких:
- 1 790,61 доларів США - заборгованість за тілом кредиту;
- 31 803,35 доларів США - заборгованість за відсотками;
- 8 160,00 доларів США - комісія;
- 74 458,87 доларів США - пеня;
- 10,91 доларів США - штраф (фіксована частина);
- 5 810,64 доларів США - штраф (відсоткова складова), яку банк, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2020 року, у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що:
- рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 червня 2011 року достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором, а тому з 21 червня 2011 року (з дня набрання рішенням законної сили) право банку на отримання процентів, пені та штрафу за кредитним договором припинилось;
- банк просить стягнути заборгованість, яка утворилася після ухвалення рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 червня 2011 року, тобто поза межами строку дії кредитного договору, який вказаним рішенням було змінено, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної заборгованості;
- встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, у зв`язку з чим вона не підлягає стягненню з відповідача.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року до Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у стягненні заборгованості, що виникла після ухвалення рішення суду про стягнення боргу та яка збільшилась за рахунок сплати обов`язкових страхових платежів відповідно до умов договору;
- неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання з першого дня прострочення до повного виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі;
- при відмові у задоволенні позову суди послалися на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 червня 2011 року у справі
№ 2-3294/2011, у зв`язку з чим право банку на нарахування відсотків за кредитним договором припинилося. Разом з тим матеріали не містять доказів на підтвердження того, що внаслідок ухвалення вказаного рішення кредитний договір був розірваний чи припинений;
- суди не врахували, що відповідач отримав кредит у розмірі 74 800,00 доларів США, з яких 20 400,00 доларів США надані з метою сплати страхових платежів, які сплачуються банком за позичальника до цього часу, оскільки кредитний договір не припинився, а тому заборгованість за тілом кредиту, стягнута рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 червня 2011 року у справі № 2-3294/2011, є відмінною від заборгованості за тілом кредиту у цій справі;
- сторони кредитного договору узгодили строк його дії до 29 червня 2037 року та до повного виконання зобов`язань, тому строк припинення договору співпадає зі строком повного повернення кредиту. У зв`язку з наведеним наявні підстави для стягнення відсотків і пені.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 363/1834/17 (провадження
№ 14-53цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 вересня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, від 19 березня 2019 року у справі № 916/626/19, від 04 травня 2018 року у справі № 927/333/17, від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18, від 10 жовтня 2018 року у справі № 369/10890/15-ц.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 26 червня 2007 року банк і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № DNZ0G100000083, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 74 800,00 доларів США.
Згідно з пунктом 7.1. цього кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 54 400,00 доларів США на купівлю житла, а також 20 400,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 договору, на термін з 26 червня 2007 року до 29 червня 2037 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу відповідно до пункту 6.2 договору.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2007 року № DNZ0G100000083 станом на 06 листопада 2015 року відповідач має заборгованість в розмірі 153 209,74 доларів США, яка складається з: 36 432,57 доларів США - заборгованість за кредитом; 33 600,13 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 8 595,20 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 74 581,84 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань договором. Як зазначив банк, від цієї суми заборгованості належить відняти грошові кошти у розмірі 38 879,39 доларів США, які були стягнуті рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 червня 2011 року з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк", різниця становить - 116 212, 83 доларів США, яка складається з наступного: 1 790,61 доларів США - заборгованість за кредитом; 31 803,35 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 8 160,00 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 74 458,87 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 10,91 доларів США - штраф (фіксована частина), 5 810,64 доларів США - штраф (процентна складова). Заборгованість становить 122 034,38 доларів США.
Судом апеляційної інстанції було витребувано цивільну справу № 2-3294/2011 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "УФА Верус", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Цивільну справу № 2-3294/2011 року було оглянуто під час судового засідання та встановлено, що позивач, звертаючись із позовом до суду, посилався на вимоги частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, у зв`язку із чим просив стягнути 38 879,39 доларів США, яка складається з: 34 641,96 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 796,78 доларів США - заборгованість за відсотками; 435,20 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 122,97 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором: а також штрафи відповідно до договору: 32,64 доларів США - штраф (фіксована частина), 1 849,85 доларів США - штраф (процентна складова) (справа № 2-3294/2011 а. с. 2-4).
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 червня 2011 року у справі № 2-3294/2011, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2011 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2007 року № DNZ0G100000083 станом на 28 липня 2009 року у розмірі 297 816,15 грн. У задоволені іншої частини позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У рішенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 червня 2011 року у справі № 2-3294/2011р. зазначено, що "судом встановлено, що 26 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNZ0G100000083, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 74 800 дол. США на купівлю житла та сплату страхових платежів, з терміном повернення до 29 червня 2037 року та зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків у розмірі 14,04 % на рік за користування кредитом. Відповідно до умов кредитного договору позичальник ОСОБА_1, повинен був в порядку та строки встановленими договором повертати кредитні кошти рівними частинами, що складаються із заборгованості по кредиту та відсоткам, комісії. Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконував своїх обов`язків за договором, станом на 28 липня 2009 року відповідач мав заборгованість у розмірі 38 879,39 дол. США яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 34 641,96 дол. США; по процентам за користування кредитом у розмірі 1 796,78 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 435,20 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 122,97 дол. США та штрафні санкції в розмірі 1 882,49 дол. США. Як вбачається з наданої ПАТ КБ "Приватбанк" суду довідки, на день винесення рішення, тобто на 08 червня 2011 року, заборгованість відповідача перед ПАТ КБ "ПриватБанк`не зменшилася, а навпаки, значно зросла та складає 56 336,80 дол. США, в тому числі є прострочена заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 3 769,29 дол. США, виходячи з чого, суд приходить до висновку, що на день винесення рішення зобов`язання відповідача по погашенню кредитної заборгованості є невиконаними. Згідно ст. 1054 ЦК України, обов`язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним. Згідно ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). При винесені рішення суду, оцінюючи заяви ОСОБА_1 від 15 лютого 2010 року та 26 квітня 2010 року суд вважає, що відповідачем фактично були визнані суттєві обставини по справі: укладення договору, неналежне виконання ним своїх зобов`язань та існування заборгованості, а отже, виходячи з положення ст. 61 ЦПК України, обставини, які визнані стороною по справі, не потребують доказування судом. З урахуванням викладеного, дослідивши письмові матеріали справи, з огляду на те, що відповідач не виконує належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, має значну суму заборгованості (заборгованість зростає), в тому числі прострочену по сплаті відсотків, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає заборгованість за кредитним договором № DNZ0G100000083 від 26 червня 2007 року станом на 28 липня 2009 року в розмірі 297 816,15 грн, що є еквівалентом 38 879,39 дол. США, оскільки уточнень (збільшення суми) позовних вимог на день винесення рішення від позивача до суду не надходило".
У заяві від 10 грудня 2015 року ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог банку (т. 1, а. с. 133-135).
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.