Постанова
Іменем України
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 759/10553/20
провадження № 61-11237св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Громадська організація "РУХ ЧЕСНО",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лук`янов Олексій Леонідович, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у складі судді Миколаєць І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Коцюрби О. П., Білич І. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Громадської організації "РУХ ЧЕСНО" (далі - ГО "РУХ ЧЕСНО") про захист честі, гідності та ділової репутації.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті ГО "РУХ ЧЕСНО" опубліковано матеріал "ІНФОРМАЦІЯ_2" (посилання ІНФОРМАЦІЯ_1), у якій наведений розрахунок вартості голосу, який віддали виборці на довиборах до Верховної Ради України у 179-му виборчому окрузі, із наступними висловлюваннями: "Зазначимо, що на користь обох кандидаток, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у Facebook оплачувалася реклама. Протягом січня-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів, а на агітацію за ОСОБА_4 - не менш ніж 6 384 долари на 6 різних сторінках. Однак цих витрат в остаточних фінансових звітах кандидаток не відображено".
На початку самої публікації було зазначено: "Однак насправді кандидати могли мати значно більші витрати, ніж зазначено в їхніх фінзвітах. Так, на агітацію за ОСОБА_3 зі ОСОБА_4 у Facebook було спрямовано понад 8 тис. доларів, проте ці кошти у звітах кандидаток відсутні".
Зазначена інформація є недостовірною щодо ОСОБА_2
10 квітня 2020 року вона направила на електронну адресу відповідача вимогу про спростування недостовірної інформації, в якій вимагала публічно вибачитися за розміщення неправдивої та недостовірної інформації щодо неї; опублікувати у десятиденний термін спростування недостовірної інформації у такий самий спосіб, у який її було поширено.
11 квітня 2020 року вона на свою електронну адресу отримала відповідь відповідача на вказану вимогу, в якій останній зазначив, що надані позивачкою документи не є підставою для спростування інформації, проте будуть використані для уточнення матеріалу та наголосив, що не вбачає підстав для спростування оприлюдненої інформації.
Водночас 11 квітня 2020 року відповідач повідомив про виправлення у наведеній публікації: твердження "Протягом січня-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів" виправив на "Протягом лютого-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів"; видалив на початку публікації твердження "проте ці кошти у звітах кандидаток відсутні", залишивши інформацію та твердження такого змісту: "Так, на агітацію за ОСОБА_3 зі ОСОБА_4 у Facebook було спрямовано понад 8 тис. доларів", "Протягом лютого-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів, а на агітацію за ОСОБА_4 - не менш ніж 6 384 долари на 6 різних сторінках. Однак цих витрат в остаточних фінансових звітах кандидаток не відображено"; додав інформацію такого змісту: "10 квітня після публікації цього матеріалу до Руху ЧЕСНО звернулася ОСОБА_1 . Вона наполягала на тому, що твердження Руху ЧЕСНО про те, що в її звіті не були відображені витрати на рекламу, не відповідає дійсності. ОСОБА_1 додатково надала укладений з фізичною особою - підприємцем договір, предметом якого було "розповсюдження матеріалів передвиборчої агітації шляхом їх розміщення в мережі Інтернет". Цей документ не містить деталізації щодо витрат на рекламу у Facebook. Утім, попри недеталізовані формулювання, наданий документ дає змогу припустити, що реклама в соцмережах могла оплачуватися з виборчого фонду. Разом з тим, наданий договір також може свідчити про те, що оплата реклами у Facebook здійснювалася не з виборчого фонду кандидата, а за власні кошти фізичної особи - підприємця, отримані ним за надані за договором послуги. Право фізичної особи - підприємця рекламувати на власний розсуд агітаційні матеріали не узгоджується з положеннями закону про вибори в частині належного суб`єкта ведення передвиборчої агітації. Цей договір та додаток до нього стануть підставою для нашого звернення до ЦВК за додатковими роз`ясненнями".
Зазначена публікація містить недостовірну інформацію про ОСОБА_2, у тому числі такого змісту: "Протягом лютого-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів, а на агітацію за ОСОБА_4 - не менш ніж 6 384 долари на 6 різних сторінках. Однак цих витрат в остаточних фінансових звітах кандидаток не відображено".
Вказана недостовірна інформація не відповідає дійсності та завдає шкоди її честі, гідності і діловій репутації.
Позивачка просила визнати недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, а саме інформацію, поширену ГО "РУХ ЧЕСНО" на своєму сайті в мережі Інтернет на веб-сторінці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та в соціальній мережі Facebook за відповідним посиланням такого змісту: "Протягом лютого-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів, а на агітацію за ОСОБА_4 не менше ніж 6 384 долари на 6 різних сторінках. Однак цих витрат в остаточних фінансових звітах кандидаток не відображено"; заборонити ГО "РУХ ЧЕСНО" поширювати будь-якій особі в будь-який спосіб, в тому числі на телебаченні, в мережі Інтернет, в публічних виступах зазначені висловлювання; зобов`язати ГО "РУХ ЧЕСНО" спростувати зазначену інформацію шляхом розміщення повного тексту рішення суду у цій справі на своєму сайті: ІНФОРМАЦІЯ_5 та веб-сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4/ протягом тижня після набрання рішенням законної сили.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поширена інформація виражена у формі оціночних суджень й оцінка певних фактів і недоліків не є предметом судового захисту.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції під час розгляду справи порушено процесуальні права позивачки, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з урахуванням частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, дає підстави для скасування судового рішення.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розгляду справи по суті, суд апеляційної інстанції зазначив, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). Крім того, публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лук`янов О. Л., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилалася на те, що суд апеляційної інстанції, визнаючи недостовірною інформацію оціночними судженнями, порушив норми матеріального і процесуального права, правила оцінки доказів, не врахував висновків Верховного Суду.
Недостовірна інформація у цій справі стосується конкретних подій та особи, подається як констатація факту, який можна перевірити. Отже, якщо недостовірна інформація є оціночними судженнями, як вказав апеляційний суд, то вони взагалі не мали б підлягати спростуванню відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію". Натомість, необхідність їх спростовання свідчить про їх фактичний характер.
Апеляційний суд некоректно послався на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, в пункті 45 рішення ЄСПЛ у справі № 69939/10 "Ojala and Etukeno Oy v Finland" зазначено, що стаття 10 Конвенції надає гарантії поширення інформації з питань суспільного інтересу за умови, що такі дії є добросовісними і мають на меті надання точної і достовірної інформації згідно з журналістською етикою.
Проте дії відповідача не були добросовісними та не мали на меті надання точної і достовірної інформації.
Суд першої інстанції порушив її права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, брати участь у судових засіданнях, що є підставою для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд.
Апеляційний суд порушив норм матеріального права (стаття 30 Закону України "Про інформацію", статті 277, 302 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) та процесуального права (статті 76, 263 ЦПК України).
Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18; Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 18 червня 2021 року у справі № 758/16245/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц, розгляду справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином неповідомлених про дату, час і місце судового засідання, недослідження зібраних у справі доказів.
У жовтні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ГО "РУХ ЧЕСНО", у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що в ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2021 року в цій справі вже надано оцінку підставам касаційного оскарження рішення суд апеляційної інстанції від 06 квітня 2021 року суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 18 червня 2021 року у справі № 758/16245/17.
Повторна перевірка цих підстав та інший висновок Верховного Суду порушуватиме принцип обов`язковості судових рішень. Крім того, постанова Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 758/16245/17 прийнята через два з половиною місяці після розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції. Щодо правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц, то таке посилання також було в первісній касаційній скарзі і суд не визнав за необхідним відкрити касаційне провадження.
Позивачка і два її представники брали участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції відкрив спрощене провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення.
Тобто порушень не було і обґрунтування касаційної скарги у цій частині спростовується матеріалами справи.
У касаційній скарзі відсутнє зазначення, які докази досліджені з порушенням норм процесуального законодавства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лук`янов О. Л., на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 5 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті ГО "РУХ ЧЕСНО" опубліковано матеріал "ІНФОРМАЦІЯ_2" із таким висловлюванням: "Зазначимо, що на користь обох кандидаток, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у Facebook оплачувалась реклама. Протягом січня-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів, а на агітацію за ОСОБА_4 -не менше ніж 6 384 долари на 6 різних сторінках. Однак цих витрат в остаточних фінансових звітах кандидаток не відображено".
11 квітня 2020 року у наведеній публікації відповідачем були зроблені виправлення з "Протягом січня-березня 2020 року" на "Протягом лютого-березня 2020 року".
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 просила визнати такою, що порочить її честь і гідність інформацію, поширену відповідачем у мережі інтернет на своєму веб-сайті та соціальній мережі Facebook такого змісту: "Протягом лютого-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів, а на агітацію за ОСОБА_4 - не менше ніж 6 384 долари на 6 різних сторінках. Однак цих витрат в остаточних фінансових звітах кандидаток не відображено" (т. 1, а. с. 39).
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази уповноваження ОСОБА_2 іншою особою на заявлення в суді вимог з метою захисту її інтересів.
Встановлено, що після указаної публікації, 10 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до ГО "РУХ ЧЕСНО" з вимогою про спростування викладеної інформації, посилаючись на її недостовірність.
На підтвердження доводів до вимоги було долучено договір про надання послуг з розповсюдження матеріалів передвиборної агітації із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6 ) (т. 1, а. с. 42-47).
Зі змісту скріншоту веб-сторінки ГО "РУХ ЧЕСНО" випливає, що 11 квітня 2020 року відповідачем викладено таку інформацію: "Згідно з календарним планом ЦВК, виборчий процес стартував у січні 2020 року. Зазначимо, що на користь обох кандидаток, які зареєструвалися в лютому, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у Facebook оплачувалася реклама. Протягом лютого-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів, а на агітацію за ОСОБА_4 - не менш ніж 6 384 долари на 6 різних сторінках. Однак цих витрат в остаточних фінансових звітах кандидаток не відображено. (Уточнено) (Додано 11 квітня) 10 квітня після публікації цього матеріалу до Руху ЧЕСНО звернулася ОСОБА_1 . Вона наполягала на тому, що твердження Руху ЧЕСНО про те, що в її звіті не були відображені витрати на рекламу, не відповідає дійсності. ОСОБА_1 додатково надала укладений з фізичною особою - підприємцем договір, предметом якого було "розповсюдження матеріалів передвиборчої агітації шляхом їх розміщення в мережі Інтернет". Цей документ не містить деталізації щодо витрат на рекламу у Facebook. Утім, попри недеталізовані формулювання, наданий документ дає змогу припустити, що реклама в соцмережах могла оплачуватися з виборчого фонду" (т. 1, а. с. 39).
Викладена відповідачем на своїй сторінці інформація свідчить про те, що відповідачем досліджено зміст укладеного між позивачкою та ФОП ОСОБА_6 договору та звіту про надходження та використання коштів виборчого фонду й викладено припущення про те, що реклама в мережі інтернет могла оплачуватися з виборчого фонду позивачки.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до частини другої та третьої статті 34 Конституції України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Статтями 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти.
З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно із статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Частиною другою статті 302 ЦК України на особу, яка поширює інформацію, покладено обов`язок переконатися в її достовірності.
За практикою ЄСПЛ, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
Згідно з частиною першою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
За усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).
Як зазначено в рішеннях ЄСПЛ (справи (Lingens v. Austria) "Лінгенс проти Австрії", (De Haes and Gijsels v. Belgium) "Де Гаєс і Гійзельс проти Бельгії", (Goodwin v. the United Kingdom) "Гудвін проти Сполученого Королівства", (Prager and Oberschlik v. Austria) "Праґер і Обершлік проти Австрії") свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 ((Lingens v. Austria) "Лінгенс проти Австрії", cited above, p. 28, пункт 46).
У пункті 39 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2013 року у справі (Novaya Gazeta and Borodyanskiy v. Russia) "Нова Газета і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі (Case of Feldek v. Slovakia) "Фельдек проти Словаччини" суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
При оцінці твердження про поведінку третьої особи, інколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (справа (Jerusalem v. Austria) "Єрусалем проти Австрії", no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
У рішенні від 07 лютого 2012 року (Axel Springer AG v. Germany) "Аксель Спрінгер проти Німеччини" ЄСПЛ вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, тоді як публічних осіб така норма не стосується.
Разом з цим у таких справах, як (Lingens v. Austria) "Лінгенс проти Австрії" (1986 року); (Oberschlick v. Austria) "Обершлік проти Австрії" (1991 року), у яких йшлося про публічну критику політиків, ЄСПЛ дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Аналізуючи оспорювану інформацію, посилання такого змісту: "Протягом лютого-березня 2020 року на агітацію за ОСОБА_1 лише на її офіційній передвиборчій сторінці було витрачено щонайменше 1 679 доларів, а на агітацію за Світличну - не менш ніж 6 384 долари на 6 різних сторінках. Однак цих витрат в остаточних фінансових звітах кандидаток не відображено", Верховний Суд дійшов висновку про те, що частково заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що опублікована інформація є не лише оціночними судженнями, оскільки містить конкретні твердження про факти, щодо кількості витрачених коштів на передвиборну агітацію та стану відображення цих витрат в остаточних фінансових звітах позивачки як кандидатки у народні депутати України, які можуть бути перевірені.