Постанова
Іменем України
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 461/6102/16
провадження № 61-3388св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
треті особи за первісним та зустрічним позовами: Львівська міська рада, Відділ освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов, треті особи: Львівська міська рада, Відділ освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визнання недійсними договорів
та за зустрічним позовом Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Львівська міська рада, Відділ освіти Галицького та Франківського районів Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у вересні 2016 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив визнати недійсними договори найму житла від 20 листопада 2013 року, від 01 січня 2014 року, від 01 січня 2015 року та від 01 січня 2016 року, укладені між ним та школою, погоджені відділом освіти, щодо надання ОСОБА_1 у будівлі загальною площею 3 270,90 кв. м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, для проживання службового житла - квартири АДРЕСА_2, яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 29,8 кв. м, а саме: приміщення 33 - 1/4,1 коридор; приміщення 33 - 2/16,2 житлова; приміщення 33 - 3/9,5 житлова.
Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що оспорювані договори суперечать абзацу першому пунктам 3 та 5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою від 04 лютого 1988 року № 37 Ради Міністрів УРСР, оскільки надане йому у найм приміщення станом на дату укладання оспорюваних договорів не включено до числа службових.
ОСОБА_3, як особа яка вчинила від імені відповідача правочин, не мала для цього необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки рішення про надання йому за оспорюваними договорами у найм приміщення, як службового жилого приміщення, не приймалось.
Також, його волевиявлення, як учасника оспорюваних договорів, не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, оскільки право користування цим приміщенням він набув і використовував ще з 1978 року, як член сім`ї його дружини і не надавав письмового зобов`язання про звільнення займаного приміщення як службового жилого приміщення.
Оспорювані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов (далі - школа) у листопаді 2017 року звернулася до суду з вищевказаним зустрічним позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні школою нежитловими приміщеннями площею 29,8 кв. м у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вказаних приміщень без надання іншого житла.
Зустрічний позов школа обґрунтувала тим, що між ОСОБА_1 та школою 20 листопада 2013 року було підписано договір найму житла.
У подальшому такі договори підписувались 01 січня 2014 року, 01 січня 2015 року та 01 січня 2016 року.
Згідно з умовами вказаних договорів, школа зобов`язалася надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї в кількості 3-х осіб службове житло площею 29,8 кв. м.
Пунктом 2.1 згаданого договору від 01 січня 2016 року передбачено, що даний договір діє до 31 грудня 2016 року.
Листом від 01 вересня 2016 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність намірів продовжувати дію вказаного договору і просив звільнити шкільні приміщення.
Однак, останній не погоджується в добровільному порядку звільнити спірні приміщення, які не мають статусу житлових і тим більше службового житла.
Приміщення, яке використовує позивач, не призначене для проживання і не придатне для цього з огляду на відсутність вигод.
Тобто, спірні приміщення не можуть вважатись житлом, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ЖК України та глави 59 ЦК України, а повинні застосовуватись положення глави 58 ЦК України та чинного законодавства України, які регулюють положення щодо оренди.
Оспорювані договори не містять істотних умов, що передбачені законодавством, зокрема Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а отже не можуть вважатися укладеними, тому відповідачі без будь-яких правових підстав займають спірні приміщення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Галицький районний суд міста Львова рішенням від 10 квітня 2018 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовив.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий суд виходив з того, що оспорювані договори найму житла були укладені щодо приміщення, якому не надано статуту жилого службового, тобто такі договори порушують публічний порядок, укладені з порушенням норм ЦК України, ЖК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому є нікчемними.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали у спірному приміщенні школи з 1978 року за згодою відповідача, сплачували комунальні платежі, а також не вчиняли жодних дій по самовільному займанню цього приміщення. Факт проживання протягом цього періоду сторони в ході розгляду справи не заперечили.
Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок на АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності Львівській міській раді, тому і право вимагати усунення перешкод у користуванні вказаним майном належить виключно Львівській міській раді.
Львівський апеляційний суд постановою від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнив частково.
Апеляційну скаргу школи задовольнив.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 квітня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав недійсними договори найму житла від 20 листопада 2013 року, від 01 січня 2014 року, від 01 січня 2015 року та від 01 січня 2016 року, укладені між ОСОБА_1 та Львівською середньою загальноосвітньою школою № 35, про надання ОСОБА_1 у будівлі загальною площею 3 270,90 кв. м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, для проживання службового житла - квартири АДРЕСА_2, яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 29,8 кв. м, а саме: приміщення 33 - 1/4,1 коридор; приміщення 33 - 2/16,2 житлова; приміщення 33 - 3/9,5 житлова.
Зустрічний позов школи задовольнив.
Усунув перешкоди в користуванні школою нежитловими приміщеннями площею 29,8 кв. м у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вказаних приміщень без надання іншого житла.
Верховний Суд постановою від 26 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року в частині задоволення зустрічного позову скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив наявність у школи права на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з чим не встановив правову підставу звернення школи до суду за захистом порушеного права та дійшов передчасного висновку про задоволення зустрічного позову.
Львівський апеляційний суд постановою від 24 січня 2022 року апеляційну скаргу шкоди в частині вирішення зустрічного позову скасував та в цій частині прийняв нове рішення про його задоволення.
Усунув перешкоди школі в користуванні нежитловими приміщеннями площею 29,8 кв. м у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вказаних приміщень без надання іншого житла.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які потребували покращення житлових умов, забезпечені житлом за рахунок державного житлового фонду у квартирі АДРЕСА_3 . Правова підстава перебування у їх користуванні спірного приміщення загальною площею 29,8 кв. м у будівлі спірній будівлі, яка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради та у користуванні школи, відсутня.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у квітні 2022 року подали до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах як на підставу оскарження судового рішення заявники посилаються на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказують, що школа, не маючи жодного речового права на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в якій знаходиться спірне приміщення площею 29,8 кв. м, не мала жодних законних підстав звертатися з позовом про усунення перешкод у користуванні таким майном.
Суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права не мав права приймати нові докази та посилатися на них у судовому рішенні.
Апеляційним судом не враховано правовий висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19).
Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Галицького районного суду міста Львова.
Справа № 461/6102/16-ц надійшла до Верховного Суду 07 червня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Середня загальноосвітня школа № 35 міста Львова, яка була заснована на комунальній формі власності, змінила тип і назву на підставі ухвали 3-ї сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 21 квітня 2016 року № 500 на Львівську середню загальноосвітню школу східних мов І - ІІІ ступенів.
Відповідно до статуту школи, у чинній редакції, остання має найменування - Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов.
Рішенням Львівської міської ради від 09 грудня 2016 року № 1163 проведено реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, зокрема будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Спірне приміщення (квартира АДРЕСА_2 ) загальною площею 29,8 кв. м у будівлі Середньої загальноосвітньої школи № 35 за вказаною адресою перебуває в комунальній власності Львівської міської ради, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата запису про реєстрацію речового права 20 січня 2017 року), та не має статусу житлового.
Довідкою Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 16 березня 2017 року № 1/2582 підтверджується, що первинна інвентаризація квартири АДРЕСА_4 проведена 30 листопада 1989 року. Квартира загально площею 37,2 кв. м складалася з двох житлових кімнат та кухні.
ОСОБА_1 працював завідувачем господарства Середньої загальноосвітньої школи № 35.
Він 16 березня 2007 року звертався до голови адміністрації Галицького району міста Львова із заявою про закріплення за ним квартири загальною площею 27 кв. м у приміщенні Середньої загальноосвітньої школи № 35, у якій вигоди відсутні, однак є можливість їх обладнати. У заяві вказав, що проживає в квартирі з 1978 року по час звернення.
Листом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 13 квітня 2007 року № 3-Г-392/31 ОСОБА_1 повідомлено, що приміщення в Середньої загальноосвітньої школи№ 35, яке він використовує для проживання, не має статусу житлового, тому підстави закріпити за ним указане приміщення відсутні.
До голови районної адміністрації Галицького району із проханням вирішити позитивно питання щодо видачі сім`ї ОСОБА_1 ордера на квартиру АДРЕСА_5 (прилеглу до школи житлову кімнату) звертався також директор Середньої загальноосвітньої школи № 35.
Листом від 24 жовтня 2016 року Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради повідомив про те, що в департаменті відсутня інформація щодо надання статусу житлового та статусу службового приміщення.
ОСОБА_1 проживав у приміщенні школи на підставі договорів найму житла, укладених ним із Середньою загальноосвітньою школою № 35 в особі директора ОСОБА_3 від 20 листопада 2013 року строком до 21 грудня 2013 року, від 01 січня 2014 року строком до 31 грудня 2014 року, від 01 січня 2015 року строком до 31 грудня 2015 року, від 01 січня 2016 року строком до 31 грудня 2016 року. За умовами указаних договорів відповідач зобов`язався надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї в кількості 3-х осіб службове житло площею 29,8 кв. м.
Листом від 01 вересня 2016 року школа повідомила ОСОБА_1 про відсутність намірів продовжувати дію договору від 01 січня 2016 року і поставила вимогу про звільнення шкільних приміщень.
Апеляційним судом також встановлено, що споруда школи, у якій розміщено спірне приміщення, перебуває у законному володінні Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв "Будокан" з поглибленим вивченням іноземних мов, таке володіння підтверджене належними доказами.
Статутом школи передбачено, що матеріально-технічна база школи включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено в балансі школи (пункт 8.1.).