Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 202/3829/16-ц
провадження № 61-5675св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського Миколи Юрійовича, Дніпропетровська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвали Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2019 року, від 22 липня 2019 року в складі судді Городничої В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (далі - ПрАТ "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт"), Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського Миколи Юрійовича (далі - КВЖРЕП Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського М. Ю.), Дніпропетровської міської ради про визнання об`єкта нерухомості таким, що переданий у власність територіальної громади, визнання права особи на приватизацію та визнання права власності.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що гуртожиток, розташований на АДРЕСА_1, в тому числі і квартира АДРЕСА_2, фактично переданий ПрАТ "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, та, у свою чергу, взятий на баланс КВЖРЕП Індустріального району. Через протиправну бездіяльність працівників вказаного комунального підприємства інформація про право комунальної власності на цей об`єкт нерухомості не була внесена до Державного реєстру права власності. Отже, такими діями відповідачів вона була позбавлена можливості реалізувати своє право на приватизацію житла у гуртожитку, в якому вона проживає більше п`яти років на законних підставах.
Таким чином квартира АДРЕСА_3, належить до числа об`єктів, які підлягають приватизації, а вона є суб`єктом приватизації.
Враховуючи наведене, позивачка просила:
- визнати квартиру АДРЕСА_3, такою, що фактично була передана ПрАТ "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, та належить до числа об`єктів приватизації;
- визнати її право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 у зазначеному гуртожитку та для подальшої державної реєстрації її права у Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
- визнати за нею право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4, яка має загальну площу 24,9 кв. м, житлову площу 11,9 кв. м та складається з: 1 - коридору, загальною площею 3,4 кв. м; 2 - кладової, загальною площею 1,5 кв. м; 3 - житлової, загальною площею 11,9 кв. м; 4 - кухні, загальною площею 5,4 кв. м; 5 - санвузла загальною площею 2,7 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_3, такою, що фактично була передана ПрАТ "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, та належить до числа об`єктів приватизації.
Визнано право ОСОБА_1 на приватизацію квартири за АДРЕСА_3 .
Визнано право приватної власності ОСОБА_1 для подальшої державної реєстрації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_4, що розташована на четвертому поверсі та має загальну площу 24,9 кв. м, житлову площу 11,9 кв. м, та складається з: 1 - коридор, загальною площею 3,4 кв. м; 2 - кладова, загальною площею 1,5 кв. м; 3 - житлова, загальною площею 11,9 кв. м; 4 - кухня, загальною площею 5,4 кв. м; 5 - санвузол, загальною площею 2,7 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира № 9 у гуртожитку, який розташований на АДРЕСА_1, належить до числа об`єктів, які підлягають приватизації, а позивачка є суб`єктом приватизації, яка на законних підставах зареєстрована та тривалий час проживає у гуртожитку, віднесеному до недержавного житлового фонду.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради звернувся до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою на заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2016 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради поновлено Першому заступнику прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради строк на апеляційне оскарження заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2016 року. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Вирішуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що про наявність оскаржуваного судового рішення від 21 червня 2016 року прокуратура, яка діє в інтересах держави, дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень та після ознайомлення з матеріалами справи 12 червня 2019 року. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив із того, що заявником не надано доказів на підтвердження сплати судового збору.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2019 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2016 року у цій справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка мала право набути у власність спірну квартиру лише шляхом її приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", проте не скориставшись таким правом, набула право власності на квартиру за рішенням суду, тобто без рішення компетентного на проведення приватизації органу.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
23 червня 2022 року ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2019 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у вказаній справі, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності її як учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Судом апеляційної інстанції не враховано, що передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ЦПК України з 15 грудня 2017 року, є розгляд та вирішення питання про поширення присічного річного строку поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
Також у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г, від 15 квітня 2020 року у справі № 2-о-350/10 та Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19).
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У липні 2022 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, залишивши без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
У липні 2022 року Дніпровська міська рада та Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09 червня 2009 року № 1429 (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 08 червня 2011 року № 799 "Про передачу у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку та житлового будинку ВАТ "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" за адресами: АДРЕСА_5, вирішено передати у комунальну власність територіальної громади міста гуртожиток на АДРЕСА_6 (за винятком житлових та нежитлових приміщень, що перебувають на балансі чи у власності інших власників)). Таким чином вказаний гуртожиток передано на баланс КВЖРЕП Індустріального району.
Листом від 14 січня 2019 року № 12/5-6 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив прокуратуру Дніпропетровської області про те, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 перебуває у реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпро.
Листом від 12 лютого 2019 року № 1879 комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради повідомило прокуратуру Дніпропетровської області про те, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи технічна інвентаризація та реєстрація права власності як окремого об`єкта нерухомого майна на квартири АДРЕСА_7, АДРЕСА_2, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 підприємством не проводилася.
Встановлено, що первісно житловий будинок на АДРЕСА_1 був зареєстрований за Державою в особі Верховної Ради України, але в подальшому, на підставі зазначених вище рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, переданий у комунальну власність.
Відповідно до ордеру від 14 жовтня 2010 року № 12/10 позивачка займала у приміщенні гуртожитку квартиру АДРЕСА_2, площею 11,9 кв. м.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо доводів касаційної скарги про безпідставність поновлення заявнику строку на апеляційне оскарження
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У пункті 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частина перша статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачала, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Законом України № 4176-VI від 20 грудня 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" були обмежені у часі права прокурора, органу державної влади або органу місцевого самоврядування на подачу апеляційних скарг встановленням однорічного строку з моменту оголошення рішення суду першої інстанції, протягом якого право на подачу апеляційної скарги могло бути поновленим.
Такий правовий висновок у подібних правовідносинах, викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г, на яку посилається заявник в касаційній скарзі.
Оскільки на момент ухвалення рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2016 року був чинним ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, то апеляційний суд, вирішуючи питання поновлення прокурору строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, повинен був застосовувати положення абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. За змістом зазначеної норми цей строк є присічним, а тому незалежно від поважності причин його пропуску не міг бути поновленим.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 392/512/17 (провадження № 61-14394св21).
Тобто у цій справі на подання прокуратурою Дніпропетровської області апеляційної скарги, яка діяла в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, поширювався присічний річний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року ( у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає таку процесуальну дію як відмова у відкритті апеляційного провадження.
Відкриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки прокуратура не була залучена судом до участі у справі, тому право на оскарження судового рішення набула з моменту ознайомлення із рішенням суду на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, що і стало підставою для поновлення прокуратурі Дніпропетровської області строку апеляційного оскарження.
Частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній із 15 грудня 2017 року) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.