Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 559/2288/18
провадження № 61-5100св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - Дубенська міська рада Рівненської області,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом- ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 жовтня 2021 року під головуванням судді Ралець Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С. у справі за позовом Дубенської міської ради Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради Рівненської області про визнання рішення та акта протиправними,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року до суду звернулася Дубенська міська рада Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 247 074,56 грн.
Мотивуючи вимоги, покликалась на те, що згідно з протоколом земельного аукціону від 14 березня 2012 року № 470-з ОСОБА_1 отримав право на укладення договору оренди земельної ділянки, загальною площею 1,4561 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
На підставі протоколу між сторонами укладено договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 06 червня 2012 року, який зареєстрований в реєстрі за № 1256 (далі - договір купівлі-продажу № 1256). Пунктами 1.8, 8.1 цього договору було передбачено, що після виконання покупцем зобов`язань за цим договором сторони зобов`язані в 45-денний термін укласти договір оренди земельної ділянки.
25 червня 2012 року Дубенською міською радою підготовлено проект договору оренди земельної ділянки загальною площею 1,4561 га, розташованої на АДРЕСА_1 . Однак договір оренди земельної ділянки у 45-денний термін не був укладений.
Договір оренди землі між сторонами було підписано лише 06 травня 2015 року. Цього ж дня було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
Незважаючи на те, що договір оренди землі був підписаний 06 травня 2015 року, ОСОБА_1 не здійснив державну реєстрацію права оренди землі, хоча фактично використовував земельну ділянку. Сплачувати оренду плату він почав лише в 2016 році.
Внаслідок цих дій органу міського самоврядування було завдано збитків.
Відповідно до акта про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Дубно у сфері земельних відносин, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 19 липня 2018 року № 329, розмір збитків за невчасне укладення договору (невчасну його державну реєстрацію) на земельну ділянку площею 1,4561 га (кадастровий номер 5610300000:02:01:3213) на АДРЕСА_1 за період з 06 травня 2015 року по 21 лютого 2016 року становить 247 074,56 грн.
У зустрічному позові, поданому у грудні 2018 року, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог просив визнати неправильним розмір заподіяних територіальній громаді м. Дубно збитків, що визначений рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради № 329 від 19 липня 2018 року.
Позов мотивував тим, що 19 липня 2018 року Дубенською міською радою було прийнято рішення № 329 "Про затвердження акта про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Дубно у сфері земельних відносин ОСОБА_1". Позивач вважає, що рішення № 329 як і сам акт № 5 "Про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді у м. Дубно у сфері земельних відносин ОСОБА_1" від 18 липня 2018 року є протиправними.
22 лютого 2016 року ОСОБА_1 та Дубенською міською радою було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передається тільки земельна ділянка кадастровий номер 5610300000:02:001:3213 (пункт 4 Договору). Державна реєстрація даного договору була проведена 29 лютого 2016 року. Відтак, договір оренди земельної ділянки набрав чинності 29 лютого 2016 року.
Згідно із п. 8 договору оренди землі від 22 лютого 2016 року "Договір укладено до 06 червня 2017 року. Після закінчення строку оренди, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію". Оскільки ОСОБА_1 не повідомив письмово Дубенську міську раду про намір продовжити дію оренди землі не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, то договір оренди землі із 22 лютого 2016 року не був ним оновлений. Відтак, 06 червня 2017 року закінчився строк дії договору оренди землі від 22 лютого 2016 року.
Оскільки станом на 05 листопада 2015 року Дубенська міська рада не зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 5610300000:02:001:3213, то Дубенська міська рада не мала права укладати будь-які правочини щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, в тому числі і договори оренди, а укладені договори оренди даної земельної ділянки є нікчемними та не породжують жодних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного, вважає що жодних збитків Дубенській міській раді не спричиняв.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області рішенням від 28 жовтня 2021 року задовольнив позов Дубенської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дубно, від імені якої діє Дубенська міська рада, завдані збитки у розмірі 247 074,56 грн.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Дубенської міської ради Рівненської області про визнання рішення та акту протиправними залишив без розгляду.
Рівненський апеляційний суд постановою від 10 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 жовтня 2021 року - без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем ( ОСОБА_2 ) вимог земельного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В червні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 жовтня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували тієї обставини, що комісія, яка оформила 18 липня 2018 року акт № 5 про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Дубно у сфері земельних відносин ОСОБА_1 рішенням Виконавчого комітету Дубенської міської ради не створювалась, а він сам, як особа, яка має відшкодувати збитки на засіданні комісії присутнім не був.
Матеріали справи не містять і позивачем не надано доказів укладення договору оренди земельної ділянки, який у 45-ти денний термін з моменту виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 06 червня 2012 року повинен був бути укладений із заявником та зареєстрований у встановленому законом порядку.
Отже, оскільки, договір оренди від 06 травня 2015 року не був зареєстрований у встановленому порядку, він не набрав чинності, а відтак не породив жодних прав у позивача на стягнення з відповідача збитків.
Аргументом касаційної скарги є також те, що Дубенська міська рада не зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5610300000:02:001:3509, а тому не мала жодних прав укладати правочини з приводу розпорядження нею. Разом із тим ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 22 лютого 2019 року орендував земельну ділянку із кадастровим номером 5610300000:02:001:3213, який і був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Вказує, що судами прийнято рішення про застосування норм права без урахування правових висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19); Верховним Судом у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19; постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 912/3295/18; постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 396/1513/18; постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 904/5968/19; постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 532/384/16-ц; постанові від 01 червня 2020 року у справі № 396/1517/18, постановах Верховного Суду України: від 18 січня 2017 року № 6-2777цс16; від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13); від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16); від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.
Аргументом касаційної скарги також є те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме чи договір купівлі-продажу права оренди землі є договором оренди землі в розумінні статей 210, 792 ЦК України, 93 ЗК України та статей 2, 6, 14, 17, 18, 19, 20, 31 Закону України "Про оренду землі".
Касаційна скарга також містить посилання на те, що суди попередніх інстанцій протиправно не застосували наслідки спливу позовної давності, про що заявляв відповідач. Вважає, що на момент звернення із цим позовом позовна давність минула, а тому підстави для задоволення позову були відсутні.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року представник Дубенської міської ради - міський голова Антонюк В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому у задоволенні вимог касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Представник позивача вказує, що аргументи відповідача, наведені у касаційній скарзі не відповідають дійсності, адже під час розгляду питання про відшкодування збитків відповідач був повідомлений про це належним чином, отже міг бути присутнім на засіданні комісії.
Вказує, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Дубно, а тому належить до земель територіальної громади, отже попри відсутність державної реєстрації права власності на неї, міська рада була вправі здати її в оренду та отримувати прибуток.
Договір оренди землі від 06 травня 2015 року передбачав, що орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені договором, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому договором та у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору надати копію договору у Дубенську ОДПІ. Отже, саме на орендаря було покладено обов`язок здійснити державну реєстрацію договору.
В день укладення договору - 06 травня 2015 року ОСОБА_2 було підписано акт приймання-передачі землі, що свідчить про початок фактичного використання земельної ділянки.
Вказує, що державна реєстрація права користування земельною ділянкою була здійснена ОСОБА_2 лише 07 квітня 2016 року, таким чином дії відповідача виразились у використанні зазначеної земельної ділянки без реєстрації такого права, а відповідно і без сплати орендних платежів. Отже тривала бездіяльність Богомаза В. М. припинилась лише з часу реєстрації у державному реєстрі відповідного речового права, отже строк позовної давності слід рахувати саме з 07 травня 2016 року про що зазначає апеляційний суд, таким чином міська рада звернулась із позовом в межах позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 липня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Справа № 559/2288/18 надійшла до Верховного Суду 05 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 червня 2012 року між Дубенською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки № 1256. Предметом продажу за даним договором є земельна ділянка площею 1,4561 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5610300000:02:001:3509 (а. с. 17, 18).
Пунктами 1.8, 8.1 договору передбачено, що після виконання покупцем зобов`язань за цим договором сторони зобов`язані у 45-денний термін укласти договір оренди земельної ділянки.
Договір оренди вказаної земельної ділянки Дубенською міською радою та ОСОБА_1 було укладено 06 травня 2015 року. Крім того, 06 травня 2015 року було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (а. с. 19, 21).
Відповідно до п. 19 договору оренди земельної ділянки передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
У пункті 38 зазначено про те, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Також пункт містить відмітку про те, що договір укладено в трьох примірниках, що мають однаково юридичну силу, один з них знаходиться у орендодавця, другий в орендаря, третій в органі, який провів його державну реєстрацію.
Однак, як встановлено і це визнається сторонами, договір оренди земельної ділянки від 07 травня 2015 року не був зареєстрований.
16 лютого 2016 року укладено договір про внесення змін у договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 06 червня 2012 року щодо кадастрового номеру земельної ділянки та місця її розташування.
Згодом, 22 лютого 2016 року, сторони уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610300000:02:001:3213, площею 1,4561 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Державна реєстрація останнього договору була проведена 29 лютого 2016 року.
Пред`являючи позов, Дубенська міська рада покликалась на те, що ОСОБА_1 зволіканням у виконанні договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 06 червня 2012 року, а саме невчасним укладенням договору оренди землі (невчасною його державною реєстрацію) в період з 06 травня 2015 року по 21 лютого 2016 року, завдав позивачу збитків.
Збитки, на переконання позивача, полягали в тому, що незважаючи на підписання сторонами договору оренди землі 06 травня 2015 року, ОСОБА_1 не здійснив державну реєстрацію права оренди землі, а сплачувати оренду плату почав лише в 2016 році.
Згідно з актом про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Дубно у сфері земельних відносин, затвердженим рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 19 липня 2018 року № 329, розмір збитків за невчасне укладення договору (невчасну його державну реєстрацію) на земельну ділянку площею 1,4561 га (кадастровий номер 5610300000:02:01:3213) на АДРЕСА_1 за період з 06 травня 2015 року по 21 лютого 2016 року становить 247 074,56 гривень.
В акті вказувалося про те, що Управлінням архітектури, будівництва та земельних питань 03 червня 2015 року на адресу ОСОБА_1 направлялись лист та три примірники договору оренди земельної ділянки для підписання та проведення державної реєстрації. У зв`язку з тим, що у договорі купівлі-продажу була допущена помилка у кадастровому номері земельної ділянки він не був зареєстрований. Лише 16 лютого 2016 року був укладений договір про внесення змін у договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки від 06 червня 2012 року (зміни стосувалися кадастрового номера земельної ділянки та місця розташування). Договір оренди від 22 лютого 2016 року земельної ділянки з кадастровим номером 5610300000:02:001:3213 площею 1, 4561 га зареєстрований 07 квітня 2016 року. Орендна плата почала нараховуватися з моменту реєстрації договору оренди, заборгованості по сплаті орендної плати немає (а. с. 25, 26).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Касаційна скарга ОСОБА_2 не містить посилань щодо неправильного вирішення його позовних вимог за зустрічним позовом, у зв`язку із чим, з урахуванням положень статті 400 ЦПК України, справа в цій частині не переглядається в касаційному порядку.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 в обумовлений договором строк належним чином не оформив правовідносин щодо оренди земельною ділянки, хоча, очевидно, в нього виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, якою користувався.
Користування ОСОБА_1 земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавило орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, що він міг би отримати, якби його право не було порушено.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.