Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 2-306/11
провадження № 61-6118св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (стягувач),
боржник - ОСОБА_1,
суб`єкт, дії та рішення якого оскаржуються - головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) Шкурупій Олександр Юрійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24 березня 2022 року у складі судді Шаповал Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2022 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю, В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог скарги
У грудні 2021 року Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (стягувач) (далі - ПАТ "МТБ Банк"), заінтересовані особи: головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) Шкурупій О. Ю. (далі - Київський ВДВС у місті Полтаві Північно?Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Суми)), ОСОБА_1 (боржник), звернулося до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця.
Скарга мотивована тим, що з 18 березня 2011 року на примусовому виконанні Київського відділу виконавчої служби у місті Полтаві (далі - Київський ВДВС у місті Полтаві) перебувало виконавче провадження (далі ?? ВП) № 25243038 з виконання виконавчого листа № 2-306/11, виданого 16 березня 2011 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Марфін Банк" боргу в розмірі 718 658,71 грн.
Постановою державного виконавця від 21 грудня 2021 року ВП № 25243038 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ), у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Державний виконавець дійшов висновку, що заборгованість перед стягувачем погашена у повному обсязі шляхом стягнення коштів із заробітної плати ОСОБА_1 за період із 01 жовтня 2013 року до 01 грудня 2021 року та платіжного доручення від 17 грудня 2022 року № 24184 про погашення залишку заборгованості (сума боргу 718 685,71 грн).
Стягувач вважає постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 грудня 2021 року неправомірною та такою, що порушує його право на належне виконання кредитного зобов`язання, оскільки між сторонами існувало зобов`язання, визначене в іноземній валюті.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2011 року у справі № 2-6397/10 позов Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитом у сумі 71 322,26 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 564 151,94 грн, заборгованість за процентами - 13 818,56 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 109 303,42 грн, заборгованість за пенею та штрафом - 43 410,35 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Станом на 25 грудня 2021 року, з урахуванням здійснених погашень, заборгованість боржника за кредитним договором склала 59 113,56 дол. США та 45 222,84 грн (штраф та судові витрати), які підлягають подальшому стягненню органом державної виконавчої служби.
На думку стягувача, судом визначено зобов`язання в іноземній валюті, тому судове рішення не підлягає виконанню у національній валюті за офіційним курсом долара США за ставкою НБУ на кожен день платежу, тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора.
Посилаючись на вищевказане, ПАТ "МТБ Банк" просило суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення ВП № 25243038 від 21 грудня 2021 року;
- зобов`язати здійснити перерахунок стягнутих із боржника ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату надходження на рахунок органу ДВС відповідної суми та визначити залишок заборгованості боржника за виконавчим листом № 2-306/2011, виданим 16 березня 2011 року Київським районним судом м. Полтави.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 24 березня 2022 року скаргу ПАТ "МТБ Банк" задоволено.
Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Суми) Шкурупія О. Ю. від 21 грудня 2021 року про закінчення ВП № 25243038.
Зобов`язано головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Суми) Шкурупія О. Ю. здійснити перерахунок стягнутих із ОСОБА_1 грошових коштів за ВП № 25243038 у відповідності до офіційного курсу НБУ, станом на дату надходження на рахунок органу державної виконавчої служби відповідної суми та визначити залишок заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-306/2011, виданим 16 березня 2011 року Київським районним судом м. Полтави.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець не виконав вимоги статті 49 Закону № 1404-VІІІ, оскільки між стягувачем та боржником існувало грошове зобов`язання в іноземній валюті і заборгованість за кредитним договором стягнута судом в іноземній валюті. Тому на виконання судового рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу підлягає перерахуванню заборгованість в іноземній валюті, а не її еквівалент у національній валюті - гривні. Закінчивши виконавче провадження, державний виконавець порушив право стягувача, яке підлягає захисту.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2022 року ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24 березня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, визначившись з правовою природою спірних правовідносин, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження 14-134цс18), виходив з того, що державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону № 1404-VІІІ, оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - доларах США.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах), а саме вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 49 Закону № 1404-VІІІ.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2022 року Київський ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Суми) подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував, що судові рішення ухвалені з порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для їх скасування.
Відзив мотивований тим, що Київський ВДВС у місті Полтаві не має та ніколи не мав валютного рахунку, тобто перерахування коштів стягувачу здійснювалося виключно в національній валюті - гривні відповідно до статті 533 ЦК України та статті 4 Закону № 1404-VІІІ. Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
У серпні 2022 року ПАТ "МТБ Банк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Відзив мотивований тим, що між стягувачем і боржником існувало валютне грошове зобов`язання за кредитним договором від 07 грудня 2007 року, Київський районний суд м. Полтави визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення. Таким чином, саме державний виконавець мав би самостійно визначити правильно валюту стягнення за вказаним виконавчим документом, яка відповідає виконавчому документу, який був переданий на примусове виконання до органу примусового виконання рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2011 року у справі № 2-6397/10 позов ПАТ "Марфін Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитом у сумі 71 322,26 дол. США, що в еквіваленті з офіційним курсом НБУ становить 564 151,94 грн, заборгованість за відсотками - 13 818,56 дол. США, що в еквіваленті з офіційним курсом НБУ становить 109 303,42 грн, заборгованість за пенею та штрафом - 43 410,35 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ Шматченко Л. О. від 18 березня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 25243038 про примусове виконання виконавчого листа № 2-306/2011, виданого 16 березня 2011 Київським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Марфін Банк" боргу у розмірі 718 685,71 грн.
Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 28 грудня 2017 року назву ПАТ "Марфін Банк" змінено на ПАТ "МТБ Банк".
Згідно з пунктом 1.1 Статуту ПАТ "МТБ Банк", затвердженого рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ "МТБ Банк", ПАТ "МТБ Банк" виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях, зокрема, ПАТ "Марфін Банк".
Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (місто Суми) Шкурупія О. Ю. від 21 грудня 2021 року закінчено виконавче провадження ВП № 25243038 із примусового виконання виконавчого листа № 2-306/11, виданого 16 березня 2011 року Київським районним судом м. Полтави про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Марфін Банк" боргу в розмірі 718 658,71 грн, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Державним виконавцем встановлено, що заборгованість перед стягувачем погашена у повному обсязі, шляхом стягнення коштів із заробітної плати ОСОБА_1 за період із 01 жовтня 2013 року до 01 грудня 2021 року та платіжного доручення від 17 грудня 2021 року № 24184 про погашення залишку заборгованості.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій повністю відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
У справі, яка переглядається, стягувач ПАТ "МТБ Банк" оскаржило постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, оскільки, на думку банку, вона є неправомірною та такою, що порушує його право на належне виконання кредитного зобов`язання, яке існувало між сторонами в іноземній валюті та не підлягає виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.