Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 760/11046/14-ц
провадження № 61-5136св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач)
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Державна реєстраційна служба України,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ольховський Микола Вікторович, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сержанюка А. С., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі -ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" обґрунтовувались тим, що 26 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11238583000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 115 000 дол. США, який зобов`язалась повернути у повному обсязі в строк до 26 жовтня 2037 року або достроково зі сплатою процентів в розмірі 12,9 % річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору споживчого кредиту, ОСОБА_1 допустила заборгованість в сумі 159 782,33 дол. США.
Позивач, як новий кредитор та іпотекодержатель має право вимагати виконання зобов`язання на свою користь та звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 4.1.1 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.
Враховуючи викладене, ПАТ "Дельта Банк" просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2007 року № 11238583000 в сумі 159 782,33 дол. США, що згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 1 412 156,23 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв. м та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за реєстровим № 1823, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року позов ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2007 року № 11238583000 в сумі 159 782,33 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 1 412 156,23 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв. м, житловою площею 15,9 кв. м та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за реєстровим № 1823, шляхом передачі ПАТ "Дельта Банк" права власності на квартиру.
Визнано за ПАТ "Дельта Банк" право власності на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв. м, житловою площею 15,9 кв. м.
Припинено право власності ОСОБА_1 на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв. м, житловою площею 15,9 кв. м.
Виселено ОСОБА_1 та інших осіб, які на момент виконання рішення суду будуть проживати у спірній квартирі, з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв. м, житловою площею 15,9 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року скасовано заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 серпня 2014 року та справу призначено до розгляду.
23 грудня 2019 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету спору, відповідно до якої ПАТ "Дельта Банк" просило первісні позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на спірну квартиру, припинення права власності та виселення змінити на вимогу - в рахунок виконання основного зобов`язання щодо сплати заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 жовтня 2007 року № 11238583000 в розмірі 159 782,33 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 1 412 156,23 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв. м, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження (а. с. 244-245, т. 1).
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2007 року № 11238583000 в сумі 159 782,33 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 1 412 156,23 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв. м та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за реєстровим № 1823 шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання - не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту відповідно до встановленого графіку.
Відповідно до вимог законодавства та умов договору ПАТ "Дельта Банк" 13 березня 2014 року направило на адресу відповідача письмову вимогу про виконання зобов`язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення мешканців (у зв`язку із зверненням стягнення) та вимогу про направлення іпотекодержателю усієї наявної документації на предмет іпотеки разом з ключами. Проте вказана вимога залишена ОСОБА_1 без уваги.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, зауважив, що кошти, які будуть стягнені у разі звернення стягнення на предмет іпотеки будуть зараховані в рахунок погашення заборгованості за основним договором, що унеможливить подвійне стягнення.
Також, суд першої інстанції, виходив з того, що строк звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі з 13 березня 2014 року та мав закінчитись 13 березня 2017 року. В свою чергу позивач звернувся до суду 26 травня 2014 року, тобто в межах позовної давності, а тому доводи представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 50 854,68 дол. США змінено.
Викладено резолютивну частину рішення в такій редакції:
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2007 року № 11238583000 в сумі 144 715, 47 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 1 277 837,60 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв. м та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за реєстровим № 1823, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до вимог законодавства ПАТ "Дельта Банк" 13 березня 2014 року направлено на адресу відповідача письмову вимогу про виконання зобов`язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, про виселення мешканців (у зв`язку із зверненням стягнення) та вимогу про направлення іпотекодержателю усієї наявної документації на предмет іпотеки разом з ключами. Однак вказана вимога залишена ОСОБА_1 без уваги.
Апеляційний суд, фактично погодився з висновками суду першої інстанції, разом з тим, зазначив, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року позовну заяву ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без розгляду і це не може автоматично вказувати на новий початок перебігу позовної давності.
При цьому, рішення суду першої інстанції в частині передбаченого Законом України "Про іпотеку" права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки та застосованих судом норм матеріального права, які регулюють питання звернення стягнення на предмет іпотеки, не оскаржується, тому відповідно до статті 367 ЦПК України вказані обставини не є предметом апеляційного перегляду, тому рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає залишенню без змін.
Водночас апеляційний суд, перевіряючи розмір заборгованості, в рахунок якої звертається стягнення на предмет іпотеки виходив з того, що проценти за користування кредитом підлягають стягненню за період з 21 лютого 2011 року до 21 лютого 2014 року у сумі 35 787, 82 дол. США, тобто у межах трирічного строку позовної давності. У встановленому законом порядку відповідач вказану нараховану суму процентів у межах встановленого трирічного строку позовної давності не спростувала, свого контррозрахунку не надала.
Апеляційний суд вважав, що в рахунок заборгованості за кредитним договором у розмірі 144 715,47 дол. США, необхідно звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ольховський М. В., просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вказує, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/15529/16-ц (провадження № 61?42335св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 557/17/18 (провадження № 61-1934св20), від 27 січня 2020 року у справі № 761/46153/17 (провадження № 61-5380св19), від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, який придбав у ПАТ "УкрСиббанк" право вимоги за кредитом, подав позов до іпотекодавця після спливу трьох років, оскільки, починаючи з 29 жовтня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва відкрив провадження у справі № 2?17530/10 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, трирічний строк сплинув 29 жовтня 2013 року, проте позивач звернувся з позовом у цій справі 26 травня 2014 року. Зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Крім того, ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "УкрСиббанк" уклали договір купівлі?продажу прав вимоги за кредитним договором 08 грудня 2011 року, що не позбавляло ПАТ "Дельта Банк" звернутися до суду з відповідним позовом в межах позовної давності.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга до Верховного Суду подана ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ольховський М. В., 24 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (далі - ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо") подало до Верховного Суду заяву, в якій просило залучити його до участі у справі як правонаступника ПАТ "Дельта Банк".
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" залучено до участі у справі як правонаступника ПАТ "Дельта Банк".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 26 жовтня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11238583000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 115 000 дол. США, який зобов`язалась повернути у повному обсязі в строк до 26 жовтня 2037 року або достроково зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д. за реєстровим № 1823.
Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано банком у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.
Відповідно до пункту 4.1.1 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.
Згідно з пунктами 6.1. 6.1.2, 6.2 кредитного договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокового виконання зобов`язань і таке настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 32 календарних днів з дати одержання відповідної вимоги.
ПАТ "УкрСиббанк" у жовтні 2010 року звертався до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі заборгованості за кредитом станом на 15 вересня 2010 року, яка становила: 108 927,65 дол. США - заборгованість за кредитом; 12 394,20 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 498,89 дол. США - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 697,20 дол. США - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року позов ПАТ "УкрСиббанк" залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача до суду без поважних причин.
Також встановлено, що 08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору споживчого кредиту від 26 жовтня 2007 року № 11238583000 у ОСОБА_1 станом на 21 лютого 2014 року допустила заборгованість в сумі 159 782,33 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 1 412 156,23 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 108 927,65 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 962 702,57 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 50 854,68 дол. США, що згідно з курсом НБУ складає 449 453,66 грн.
ПАТ "Дельта Банк" 13 березня 2014 року направило на адресу відповідача письмову вимогу про виконання зобов`язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, про виселення мешканців (у зв`язку із зверненням стягнення) та вимогу про направлення іпотекодержателю усієї наявної документації на предмет іпотеки разом з ключами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року не відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).