Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 344/9287/17
провадження № 61-1772св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі- ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2021 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у складі суддів Томин О. О., Пнівчук О. В., Девляшеського В. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Івано-Франківській міській клінічній лікарні № 1 помер його рідний брат - ОСОБА_3 . Після смерті брата він є єдиним спадкоємцем за законом, в результаті чого звернувся в шестимісячний строк до першої нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак згодом він довідався про те, що нібито його померлий брат склав заповіт, яким заповів усе своє майно племіннику ОСОБА_3 .
Ознайомившись у 2016 році із вищевказаним заповітом, ОСОБА_1 побачив, що такий складено о 19 годині 25 хвилин. Підпису його брата на заповіті не має, однак є якісь інші підписи. Також як вбачається із змісту заповіту від 02 серпня 2014 року такий посвідчений заступником головного лікаря Івано-Франківської міської клінічної лікарні №1 Кобиляк Я. В. Свідками у заповіті зазначені: лікар анестезіолог ОСОБА_4 та лікар анестезіолог ОСОБА_5 .
Згідно Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 28 жовтня 2002 року № 385 посада "лікар анестезіолог" віднесена до посадових осіб. Таким чином лікарі анестезіологи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в силу вимог пункту 18 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріальних, не могли виступати як свідки при складанні та посвідченні заповіту та не мали права у зв`язку із таємністю заповіту взагалі бути присутніми при таких подіях. Також у оспорюваному заповіті відсутні відомості про дату народження лікаря анестезіолога ОСОБА_4 та відомості про дату народження і документів на встановлення особи лікаря анестезіолога ОСОБА_5 .
Позивач вважає, що на час складення та посвідчення заповіту заповідач не усвідомлював своїх дій, а його волевиявлення не відповідало внутрішній волі. Так, тривалий час ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні. В кінці липня 2014 року йому було проведено важку операцію, після якої до самої смерті він перебував у реанімації. Померлий не міг пригадати ані позивача, свого рідного брата, ані двоюрідних братів, не пам`ятав і не усвідомлював тих обставин, що в кінці липня 2014 року померла їхня мати. Таким чином стан його був вкрай важким.
За таких обставин, оскільки відсутня воля заповідача на вчинення заповіту, підпису померлого ОСОБА_3 на заповіті немає, в силу вимог статті 203 ЦК України, частини 1 статті 215 ЦК України заповіт є недійсним.
Позивач просив:
визнати заповіт ОСОБА_3 від 02 серпня 2014 року посвідчений заступником головного лікаря Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 Кобиляк Я. В. недійсним.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2021 року, яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 від 02 серпня 2014 року, посвідчений заступником головного лікаря з медичної частини Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 Кобиляк Я. В., зареєстрований за № 29.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновком судово-психіатричної експертизи №23/2019 від 26 липня 2019 року та дослідженими письмовими доказами підтверджено недієздатність ОСОБА_3 та його внутрішній, психічний стан саме в момент вчинення правочину - складання заповіту від 02 серпня 2014 року.
Залишаючи без змін рішення суду, апеляційний суд зазначив, що в ході судового розгляду достеменно встановлено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час вчинення оспорюваного правочину страждав розладом особистості змішаного генезу (токсичного, судинного), вираженим психоорганічним синдромом та глибокою астенією. І саме через ці захворювання останній не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Вказані факти встановлено за допомогою спеціальних знань в області психіатрії та медицини. Висновок судово-психіатричної експертизи №23/2019 від 26 липня 2019 року є чітким, обґрунтованим та узгоджується з матеріалами справи, зокрема з даними медичних довідок про перебіг хвороби заповідача. По суті експерт дійшов висновку про те, що саме важка хвороба у стадії її загострення спровокувала такий психічний стан ОСОБА_3, який йому не дозволяв усвідомлювати значення своїх дій на день складання заповіту в тій мірі, щоб волевиявлення його було вільним щодо розпорядження майном. Аналізуючи медичну документацію, показання свідків про стан здоров`я заповідача та описані експертом дослідження, у суду не виникає сумнівів, що на день складення заповіту ОСОБА_3 не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними . З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що суд належним чином не з`ясував дійсний психічний стан ОСОБА_3 у момент складання заповіту та поклав в основу судового рішення висновок судово-психіатричного експерта, що не містить чітких і однозначних висновків щодо психічного стану заповідача, є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду про те, що заповідач не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту є суперечливими та такими, що не відповідають наявним в матеріалах справи доказам. Заповіт складений та засвідчений з дотриманням норм чинного законодавства. Суди не звернули уваги на висновок Верховного Суду у справі № 397/1396/19, за яким технічні помилки (описки) в заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку засвідчення. Висновок судово-психіатричного експерта від 26 липня 2019 року складений упереджено, необґрунтовано та суперечить наявним у справі доказам, ґрунтується на припущеннях. Амбулаторна картка стаціонарного хворого ОСОБА_3, яка стала підставою для суперечливого висновку, є неналежним доказом, оскільки направлена представником позивача з адвокатським запитом до міської поліклініки № 2 та тривалий час, а саме до 24 вересня 2018 року, знаходилась у позивача. В той же час з відповіді Івано-Франківської міської поліклініки № 2 від 19 липня 2018 року вбачається, що медична картка ОСОБА_3 взагалі не заводилась та не передавалась на відповідальне зберігання хворому чи його родичам. Під час судового розгляду встановлені розбіжності в записах, які внесені до електронного реєстру відвідувань ОСОБА_3 міської поліклініки № 2 та записів лікарів, які містяться в амбулаторній карті. Також є суперечливим висновок судів про те, що підпис на заповіті виконаний з порушенням координації рухів, оскільки експертиза щодо справжності підпису ОСОБА_3 на заповіті проведена не була.
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін.
В обґрунтування відзиву послався на те, що заповіт не містить повних відомостей щодо паспортних даних, відсутні відомості, до якої нотаріальної контори передається перший примірник, відсутні відомості щодо дати народження свідка. Допитані в судовому засіданні свідки дали суперечливі покази. Незаповнені рядки та інші вільні місця не перекреслені. В даній справі достатньо доказів, що заповіт брат не підписував, не читав, не міг усвідомлювати значення своїх дій і вільно керувати ними. Текст заповіту суперечливий, не містить обов`язкових відомостей. Суди належним чином мотивували заперечення відповідача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2022 року матеріали цивільної справи № 344//9287/17 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 09 лютого 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3, батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до копії виписки з історії хвороби травматичного відділення Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 від 04 червня 2009 року ОСОБА_3 поступив 01 червня 2009 року із діагнозом "травматичний черезвертельний перелом правого стегна. Гострі розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Алкогольний делірій". Дата виписки - 04 червня 2009 року, переведений в ОНД.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - ОСОБА_7
02 серпня 2014 року у Івано-Франківській міській клінічній лікарні складений заповіт, який посвідчений заступником головного лікаря з медичної частини Кобиляком Я. В., зареєстрований в книзі за № 29, за яким ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів племіннику ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений в присутності свідків: ОСОБА_8 - лікаря анестезіолога, та ОСОБА_5 - лікаря анестезіолога. Також у заповіті міститься відмітка про те, що "Заповіт прочитано мною вголос, відповідає моїй волі, підпис: ОСОБА_3". Окрім того, на звороті заповіту від 02 серпня 2014 року міститься запис, що "Заповіт записаний ОСОБА_9 зі слів заповідача ОСОБА_3 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3 у присутності запрошених свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5 і власноручно підписаний ним у моїй присутності о 19 год. 25 хв. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено".
Того ж дня, 02 серпня 2014 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, помер.
В Першій Івано-Франківській Державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 796/2014 після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем майна померлого за законом є його брат - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2015 року встановлено факт належності заповіту від 02 серпня 2014 року, складеного ОСОБА_3, посвідченого заступником головного лікаря з медичної частини Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 Кобиляком Я. В., на ім`я ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Згідно відповіді в. о. директора КНП "ЦПМКДД ІФМР" від 08 жовтня 2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, дійсно звертався в СП "Міська поліклініка № 2" в період з 2009 року по 02 серпня 2014 року.
ОСОБА_3, 1958 року народження, лікувався у відділенні інтенсивної терапії Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру, куди поступив з травматологічного відділення МКЛ № 1. Під час лікування з 04 червня 2009 року 18 год. 01 хв. до 05 червня 2009 року 9 год. 45 хв. (перебував в ОНД 16 год. 45 хв.); виставлено діагноз: Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Стан абстиненції з делірієм з судомами. F10.41.
Згідно висновку експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України Тутецької Н. В. за результатами судової почеркознавчої експертизи від 24 грудня 2020 року №СЕ-19/109/8/-263ПЧ/20 відповісти на питання: "Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 на заповіті від 02 серпня 2014 року, посвідченого заступником головного лікаря Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 Кобиляком Я. В. чи іншою особою?" не є можливим по причині не виявлення сукупності ознак, які б індивідуалізували підпис певної особи.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №23/2019 від 26 липня 2019 року під експертний ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 02 серпня 2014 року страждав стійким хронічним психічним розладом - органічним розладом особистості змішаного ґенезу (токсичного, судинного), вираженим психоорганічним синдромом та глибокою астенією, що згідно МКХ-10 07.8. ОСОБА_3, не міг усвідомлювати значення своїх дій та вільно керувати ними на момент складання та підписання ним заповіту від 02 серпня 2014 року.
Позиція Верховного Суду
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).