Постанова
Іменем України
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 201/1192/14-ц
провадження № 61-5860св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Дніпропетровська міська рада.
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у складі суддів Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.
у справі за позовом ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа - Дніпровська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Дніпровська міська рада про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності.
Позивач просив суд зобов`язати відповідача укласти з ним договір оренди нежитлових приміщень за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 35, літ. Б-1, загальною площею 49 кв. м, літ. В-1, загальною площею 49 кв. м; АДРЕСА_1, загальною площею 17,7 кв. м, літ. Г-1, загальною площею 17,7 кв. м; АДРЕСА_1, загальною площею 11,6 кв. м; гараж за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 24,0 кв. м; АДРЕСА_2, гараж літ. Б-1, загальною площею 16,4 кв. м, гараж літ. Г-1, загальною площею 15,6 кв. м, майстерні літ. Д-1, загальною площею 4,7 кв. м, АДРЕСА_3, літ. Е-1, загальною площею 53,6 кв. м, також житловий будинок на АДРЕСА_4, літ. А-1, загальною площею 17,4 кв. м, житловою площею 10,9 кв. м, також визнати за ним право власності без прийняття в експлуатацію на зазначені нежитлові приміщення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності без прийняття в експлуатацію на нежитлові приміщення, що розташовані за адресами: АДРЕСА_5, літ. Б-1 загальною площею 49 кв. м, літ. В-1 загальною площею 49 кв. м; АДРЕСА_2, літ. В-1 загальною площею 17,7 кв. м, літ. Г-1 загальною площею 17,7 кв. м; АДРЕСА_2, літ. В-1 загальною площею 11,6 кв. м; гараж за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 24,0 кв. м; АДРЕСА_2, гараж літ. Б-1 загальною площею 16,4 кв. м, гараж літ. Г-1 загальною площею 15,6 кв. м, майстерні літ. Д-1 загальною площею 4,7 кв. м, АДРЕСА_3, літ. Е-1 загальною площею 53,6 кв. м, а також житловий будинок по АДРЕСА_4, літ. А-1 загальною площею 17,4 кв. м, житловою площею 10,9 кв. м. В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 654 грн судового збору.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2021 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на 10 лютого 2021 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_5 в якості правонаступника померлої ОСОБА_4 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5, на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником не доведено належними доказами факт того, що при ухваленні рішення суд вирішив питання щодо прав чи інтересів особи, яка подає апеляційну скаргу, на спірне нерухоме майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 червня 2022 року представник ОСОБА_6, діючий в інтересах ОСОБА_5, засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у вказаній вище справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Посилаючись як на підставу касаційного оскарження судового рішення на абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, застосувавши положення статті 362 ЦПК України для закриття апеляційного провадження у справі, оскільки заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року було вирішено питання про його права, свободи, обов`язки та інтереси, як власника квартири в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_5, який має право часткової власності на допоміжні будівлі літ. Б-1 загальною площею 49 кв. м, та літ. В-1, загальною площею 49 кв. м, а тому у суду не було повноважень визнавати право власності на спірні об`єкти нерухомого майна без наявності згоди на те одного з власників квартири в багатоквартирному будинку.
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_3, поданий представником ОСОБА_7, мотивований тим, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, в зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_5, а ухвалу суду залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
05 серпня 2022 року справа № 201/1192/14-ц надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, ОСОБА_5 стверджує, що заочним рішенням суду першої інстанції було визнано право власності на об`єкти самочинного будівництва за позивачем без наявності на те згоди власників багатоквартирного будинку, зокрема, ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5, в зв`язку з чим було порушено право спільної власності останнього на спірні об`єкти нерухомого майна. На переконання заявника такі доводи свідчать про відсутність підстав у суду апеляційної інстанції для застосування статті 362 ЦПК України та закриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
За змістом статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Вищевказаними нормами визначено право особи, яка не брала участі у справі, оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яким вирішено питання про її права, обов`язки, свободи та інтереси, а також порядок подання та розгляду такої апеляційної скарги.
Особливістю такого порядку є етап першочергової перевірки на предмет того, чи дійсно оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права, свободи, обов`язки та інтереси особи, яка звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Суд апеляційної інстанції встановив, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності без прийняття в експлуатацію на нежитлові приміщення, що розташовані за адресами: АДРЕСА_5, літ. Б-1 загальною площею 49 кв. м, літ. В-1 загальною площею 49 кв. м; АДРЕСА_2, літ. В-1 загальною площею 17,7 кв. м, літ. Г-1 загальною площею 17,7 кв. м; АДРЕСА_2, літ. В-1 загальною площею 11,6 кв. м; гараж за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 24,0 кв. м; АДРЕСА_2, гараж літ. Б-1 загальною площею 16,4 кв. м, гараж літ. Г-1 загальною площею 15,6 кв. м, майстерні літ. Д-1 загальною площею 4,7 кв. м, АДРЕСА_3, літ. Е-1 загальною площею 53,6 кв. м, а також житловий будинок по АДРЕСА_4, літ. А-1 загальною площею 17,4 кв. м, житловою площею 10,9 кв. м. В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 654 грн судового збору.
ОСОБА_4, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення вирішив питання про її права, інтереси, подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду та просила його скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 право власності без прийняття в експлуатацію на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5, літ. Б-1 загальною площею 49 кв. м, та літ. В-1 загальною площею 49 кв. м.
За змістом свідоцтва про право власності на житло від 17 серпня 1993 року ОСОБА_4 була власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 .
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року до участі у справі як правонаступника апелянта ОСОБА_4 було залучено ОСОБА_5, який, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 липня 2021 року, став власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 після смерті матері ОСОБА_4
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначала, що нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 49 кв. м, та літ. В-1 загальною площею 49 кв. м, на які оскаржуваним рішенням суду було визнано право власності за ОСОБА_1, є сараями - спільною власністю всіх мешканців будинку, оскільки ці приміщення є допоміжними приміщеннями та їх призначенням є обслуговування будинку та власників квартир.
ОСОБА_4 було надано апеляційному суду копію акта від 22 жовтня 2020 року, складеного фізичною особою підприємцем ОСОБА_8, в якому зазначено, що останнім було проведено 22 жовтня 2020 року технічну інвентаризацію будівель по АДРЕСА_5 . В акті вказано, що до складу квартир входять будівлі, які використовуються як сараї. Згідно рішення Дніпропетровської міської ради "Про зняття з обліку ж.к.п.", житловий комплекс передано на баланс "Жилсервіс 5". Відповідно до технічної інвентаризації та схеми земельної ділянки, до житлового будинку входять нежитлові споруди, які є господарськими будівлями з залитими фундаментами та підлогами, які використовуються як допоміжні приміщення для зберігання майна - поквартирно.