Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 210/4153/21
провадження № 61-6835св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" Криворізької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2022 року у складі судді Чайкіної О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" Криворізької міської ради про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у серпні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив:
- стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" Криворізької міської ради (далі - КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5") на його користь грошові кошти в сумі 58 500 грн на відшкодування моральної шкоди;
- захистити його ділову репутацію, зобов`язавши КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" відкликати лист № 1053 від 02 серпня 2019 року та надіслати на адресу Криворізького міського управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДСНС у Дніпропетровській області) новий лист, в якому зазначити про порушення законодавства при видачі довідки № 25 від 22 липня 2019 року саме з боку посадової особи відповідача та підтвердити факт знаходження на амбулаторному лікуванні (обґрунтованість довідки № 25 від 22 липня 2019 року) ОСОБА_1 у період з 22 липня 2019 року до 31 липня 2019 року.
Зазначений позов обґрунтований тим, що з 2005 року він працював у системі органів цивільного захисту, а починаючи з 2008 року до березня 2020 року проходив службу в органах цивільного захисту населення.
Йому під кінець робочого дня 19 липня 2019 року стало зле і він звернувся за допомогою до свого лікуючого сімейного лікаря ОСОБА_2, яка є лікарем КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5". При особистому огляді лікарем йому було встановлено наявність підвищеної температури тіла (37,5 градусів по Цельсію), підвищеного артеріального тиску (130/80), симптоми гострої респіраторної вірусної інфекції.
Після огляду лікар повідомила про необхідність амбулаторного лікування та запевнила в тому, що надасть йому довідку про тимчасову непрацездатність, яка буде підтвердженням перебування останнього на лікуванні та виправданням перед роботодавцем за відсутність на робочому місці на період лікування.
З 22 до 29 липня 2019 року він перебував на лікарняному, у зв`язку із поганим самопочуттям, а саме наявністю підвищеної температури, сильного кашлю та нежиті. Йому було тяжко виходити з дому та їздити до лікаря, тим більш через свою громадську відповідальність, він не бажав наражати на небезпеку зараження інших осіб. Зважаючи на те, що він розповів усе це своєму лікарю, вона дозволила йому лікуватись вдома, спілкуючись із ним по телефону.
31 липня 2019 року він вийшов на роботу.
Довідку про підтвердження тимчасової непрацездатності, видану відповідачем 22 липня 2019 року № 25, що підтверджує перебування його на лікарняному, було надано керівництву з метою пояснення причин своєї відсутності на робочому місці.
Однак, через деякий час керівництво повідомило про почате службове розслідування щодо нього за фактом прогулів та надало йому копію іншої довідки виданої відповідачем 02 серпня 2019 року № 1053, якою повідомлено, що відповідачем винесено наказ № 161 від 02 серпня 2019 року "Про прийняття заходів щодо розгляду випадку звернення громадянина К.", яким первинна довідка про підтвердження непрацездатності позивача була анульована.
Як було встановлено пізніше, відповідачем було проведено службове розслідування, в результаті якого було встановлено порушення лікарем ОСОБА_2 . Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13 листопада 2001 року. Таким чином, довідка про підтвердження непрацездатності була видана з порушенням встановленого законом порядку і, як наслідок, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул, що в послідуючому потягло за собою звільнення із служби цивільного захисту.
Таким чином, неправомірними діями лікаря ОСОБА_2 йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася у приниженні його ділової репутації.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 14 березня 2022 року позов залишив без задоволення.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що під час розгляду справи не встановлено, що поширена відповідачем інформація щодо непрацездатності ОСОБА_1 є негативною, оскільки встановлено її дійсність, та окрім того, вона надана на вимогу керівництва позивача. Підстав відмовляти у її видачі відповідач не мав законодавчих підстав.
Позивачем не доведено, що саме через поширення інформації до нього було застосовано дисциплінарне стягнення, яке в послідуючому потягло за собою звільнення, оскільки підставою звільнення слугувало закінчення строку дії контракту, а наказ про застосування дисциплінарного стягнення позивач до суду не оскаржив.
Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позову в частині захисту ділової репутації та зобов`язання спростувати поширену інформацію, а також не встановлено неправомірних дій відповідача, підстав для стягнення моральної шкоди не вбачається.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 21 червня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат Новак А. М., залишив без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2022 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у липні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 березня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що не зазначення в листі інформації про стан здоров`я ОСОБА_1 порушило його особисті немайнові права, ганьбить його честь, гідність та завдало шкоди його діловій репутації.
В результаті порушення лікарем посадових обов`язків, які виразилися в порушенні видачі довідки про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 призвело до анулювання довідки.
Суди попередніх інстанцій не врахували правових позицій Верховного Суду, висловлених у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17, від 05 серпня 2019 року у справі № 638/10227/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 361/7197/16-ц, згідно з якими неналежне виконання лікарем обов`язків щодо ведення документації не дає підстав для висновку, що виданий уповноваженою особою листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила (постанова Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 757/9133/18-ц).
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 серпня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Справа № 210/4153/21надійшла до Верховного Суду 05 вересня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Лікарем КНП "Центр перинної медико-санітарної допомоги № 5" ОСОБА_2 було видано ОСОБА_1 довідку про тимчасову втрату непрацездатності особи рядового і начальницького складу від 22 липня 2019 року, якою звільнено останнього від службових обов`язків з 22 до 29 липня 2019 року. У вказаній довідці наявні відмітки про порушення пацієнтом режиму 29 та 30 липня 2019 року, а саме зазначено про те, що пацієнт не прийшов на прийом до лікаря.
Згідно з протоколом службового розслідування КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5", складеним на підставі звернення начальника Криворізького міського управління ДСНС України Сутули І. М. до УОЗ щодо випадку тимчасової непрацездатності провідного інспектора ОСОБА_1, встановлено, що довідка про тимчасову непрацездатність видана з грубими порушеннями вимог чинного законодавства.
ОСОБА_1 19 липня 2019 року звернувся до сімейного лікаря ОСОБА_2, після огляду йому діагностовано ГРІ та призначено амбулаторне лікування. Повторне звернення до лікаря 22 липня 2019 року через погіршення стану, відбулося в телефонному режимі.
За висновком лікаря позивач визнаний непрацездатним заочно, видано довідку про тимчасову непрацездатність з 22 до 24 липня 2019 року. Пацієнт 24 липня 2019 року на прийом не з`явився, повторно звернувся до лікаря телефоном, повідомив, що стан не покращився, тому не може з`явитися на прийом, лікарем було продовжено довідку про непрацездатність, призначено явку на прийом 29 липня 2019 року.
Однак, 29 липня 2019 року ОСОБА_1 на огляд до лікаря в амбулаторію не з`явився, на телефонний дзвінок не відповів. ОСОБА_1 з`явився на прийом 31 липня 2019 року, після огляду визнаний працездатним.
Крім того, згідно з записами у медичній картці: "19.07.2019р. Зміну відпрацював, л/н не потребує". Наступні записи в копії амбулаторної картки датовані 29 липня 2019 року з відміткою не прибув на прийом, 30 липня 2019 року з відміткою на прийом не прийшов та запис від 31 липня 2019 року, в якому зазначено, що скарги відсутні.
Наказом КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" № 161 від 02 серпня 2019 року "Про прийняття заходів щодо розгляду випадку звернення громадянина К." до лікаря ЗПСМ №1 ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зменшення премії на 50 % на 3 місяці та визнано довідку № 25 від 22 липня 2019 року такою, що видана неправомірно у відповідності до чинного законодавства.
Згідно з листом КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" № 1053 від 02 серпня 2019 року довідка про підтвердження тимчасової непрацездатності № 25 від 22 липня 2019 року анульована на підставі наказу № 161 від 02 серпня 2019 року.
Судами з листа КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5" № 1369 від 31 липня 2020 року, адресованого ОСОБА_1, встановлено, що позивач не з`явився на огляд лікаря 29 липня 2019 року, огляд пацієнта не проводився та за результатами службового розслідування довідка про тимчасову непрацездатність визнана виданою неправомірно, однак не визнана необґрунтованою.
Відповідно до витягу із наказу Державної Служби України з надзвичайних ситуацій ГУ ДСНС у Дніпропетровській області у Дніпропетровській області від 25 березня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено.
Висновком психолога ОСОБА_3 за № 26 від 26 липня 2021 року встановлено наслідки середньої важкості травматичних подій для ОСОБА_1, а саме службового розслідування (серпень 2019 року) із звільненням, що сталося у березні 2020 року.
Згідно з висновком експерта № 9854 Незалежного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 16 листопада 2021 року під час психологічного обстеження у підекспертного ОСОБА_1 виявлено наявність виразних тривожних тенденцій, негативних емоційних переживань (пригнічення, несправедливості, образи, злості), песимістичних установок, емоційну лабільність, відчуття вираженої та тривалої психологічної втоми, пов`язаних з досліджуваною ситуацією, та формування потреби в моральній підтримці на фоні актуалізації потреб в захисті від обставин, які його виснажують та негативно впливають на психоемоційний стан. Експертом зроблено висновок, що наслідки ситуації, яка досліджується за справою постали для ОСОБА_1 як психотравмуючі та обумовили негативні зміни його особистісних структур, негативні зміни в декількох сферах його соціального функціонування, тобто спричинили моральні страждання, еквівалент компенсації яких становить 9 мінімальних заробітних плат, прийнятої в Україні на момент винесення рішення суду, що становить 58 500 грн.
Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, у справі № 160/6621/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Дніпропетровській області про поновлення на роботі, стягнення недоотриманої заробітної плати та моральної шкоди судами встановлено, що безумовною підставою для звільнення позивача зі служби є закінчення строку дії контракту (пункт 56 Положення № 593), при цьому начальник Головного управління наділений дискреційними повноваженнями на укладання контракту про проходження служби цивільного захисту (пункти 52, 55 Положення № 593), прийняття власного (остаточного) рішення щодо подальшого службового використання особи на службі цивільного захисту (пункт 14 розділу ІІІ Порядку атестування № 929). Начальник Головного управління прийняв рішення про недоцільність укладення з позивачем нового контракту про проходження служби, після чого видав 25 березня 2019 року наказ № 106 "Про звільнення зі служби".
Даний наказ ОСОБА_1 не оскаржував.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року у справі № 210/477/20 позов ОСОБА_1 до КНП "Центр первинної медико - санітарної допомоги №5" про скасування наказу № 161 від 02 серпня 2019 року "Про прийняття заходів щодо розгляду випадку звернення громадянина К." залишено без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).