Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 505/2629/15-ц
провадження №61-15129св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Чапаєвська сільська рада Котовського району Одеської області, Котовська районна державна адміністрація Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 напостанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, Котовської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, Котовської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.
На обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба - ОСОБА_4, які на день смерті мешкали в с. Вишневе Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно.
Позивачка також стверджувала, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 за заповітом є її сини ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (батько позивачки).
Згідно із заявою ОСОБА_4, посвідченою 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 посольства України в Португальській Республіці (відповідно до статті 38 Закону України "Про нотаріат"), останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки. Проте оформити спадщину на вказане спадкове майно позивачка позбавлена можливості з таких підстав.
За ОСОБА_4 було зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку від 28 лютого 2007 року серії ЯГ № 926646 за № 0107752500021 загальною площею 0,6800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області (отримано взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД 0308745), зареєстрованого на ім`я ОСОБА_3 та переданого ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про спадщину від 19 лютого 2005 року серія ВТ № 936703.
Відповідно до розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 10 січня 2006 року за № 3/06 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) із земель сільськогосподарського призначення на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, на підставі якої було виготовлено державні акти.
Вищезазначена земельна ділянка складається із двох частин: № 21/1 площею 0,6800 га та № 21/2 площею 4,3100 га.
З невідомих причин державний акт було виготовлено тільки на площу 0,6800 га.
У звʼязку з викладеним позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- право приватної спільної часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,68 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом від 28 лютого 2007 року серії ЯГ № 926646 на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06 і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0060;
- право приватної спільної часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 4,58 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом від 15 вересня 2004 року серії ОД № 061402 на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 29 квітня 2004 року за № 162/04 і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0059;
- право приватної власності на земельну ділянку площею 4,31 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06, кадастровий номер 5122987400:01:001:0050.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із заявою ОСОБА_4 (який є батьком ОСОБА_1 ), посвідченою 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 посольства України в Португальській Республіці, останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки на підставі положень частини першої статті 1273 ЦК України, згідно із якою спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2016 року скасовано.
Відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, Котовської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.
Вирішено питання судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказував на те, що позивач не надала суду доказів того, що вона в установленому законом порядку подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, та що нотаріус відмовив її у видачі указаного свідоцтва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати вказану постанову, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі позивач вказує, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу за її відсутності, при цьому належним чином не повідомив про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив її право на захист своїх прав у суді.
В матеріалах справи міститься довідковий лист, складений 21 квітня 2020 року секретарем судових засідань Одеського апеляційного суду, з відомостями сповіщення учасників справи про наступну дату судового засідання - 06 жовтня 2020 року.
Однак направлена позивачці апеляційним судом повістка на судове засідання, призначене на 06 жовтня 2020 року, повернена відділенням поштового звʼязку без її вручення із зазначенням причини повернення: "за закінченням строку зберігання".
Таким чином, справа в суді апеляційної інстанції розглянута 06 жовтня 2020 року за відсутності позивача, без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 505/2629/15-ц з Котовського міськрайонного суду Одеської області.
Справа № 505/2629/15-ц надійшла до Верховного Суду у травні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, які є дідом і бабою ОСОБА_1 (позивачки у справі).
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на день смерті мешкали в с. Вишневе Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно у вигляді:
- частки земельної ділянки площею 0,68 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом від 28 лютого 2007 року серії ЯГ № 926646 на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06 і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0060;
- земельної ділянки площею 4,58 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом від 15 вересня 2004 року серії ОД № 061402 на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 29 квітня 2004 року за № 162/04 і зареєстрованим в книзі записів державних актів на право власності на землю, кадастровий номер 5122987400:01:001:0059;
- земельної ділянки площею 4,31 га, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження райдержадміністрації Котовського району Одеської області від 10 січня 2006 року за № 3/06, кадастровий номер 5122987400:01:001:0050.
Відповідно до заповіту від 01 березня 2006 року, посвідченого секретарем Чапаєвської сільської ради Котовського району Одеської області (реєстр № 12), ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і те, на що вона за законом матиме право, своїм синам: ОСОБА_2 та ОСОБА_4
ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 .
Згідно із заявою ОСОБА_4, посвідченою 06 жовтня 2008 року консульським відділом № 1 посольства України в Португальській Республіці (відповідно до статті 38 Закону України "Про нотаріат"), останній відмовився від належної йому частки спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь позивачки.
В свою чергу, ОСОБА_2 05 вересня 2008 року звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про своє право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.