ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/10232/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Багай Н.О., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - Драчової М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
при розгляді касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Підченко Ю.О.)
від 26.11.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Куксов В.В., судді - Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.)
від 20.07.2022,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "Вільна Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про скасування оперативно-господарської санкції в розмірі 1 218 376,70 грн
В С Т А Н О В И В:
у червні 2021 року ТОВ "Інформаційне агентство "Вільна Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" про скасування оперативно-господарської санкції в сумі 1218376,70 грн, застосованої відповідачем до позивача у вигляді розрахунку № 15/ВУ-Ф-10/597-11-2020р від 24.02.2021 (з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 19.10.2021).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, позов ТОВ "Інформаційне агентство "Вільна Україна" задоволено. Скасовано оперативно-господарську санкцію в розмірі 1 218 376,70 грн, застосовану ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" до ТОВ "Інформаційне агентство "Вільна Україна" у вигляді розрахунку № 15/ВУ-Ф-10/597-11-2020р від 24.02.2021, з огляду на доведеність позовних вимог.
У серпні 2022 року ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати вказані рішення, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У касаційній скарзі відповідач також зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми його витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, що складає 5000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 28.09.2022 касаційну скаргу ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 скасовано, а провадження у справі Господарського суду міста Києва № 910/10232/21 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
03.10.2022 ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" направило до Верховного Суду докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 800,00 грн, як того вимагає ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від ТОВ "Інформаційне агентство "Вільна Україна" до касаційного суду не надійшло.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, наявні в матеріалах справи документи на підтвердження понесення цих витрат, Верховний Суд вважає, що заяву ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" необхідно задовольнити з таких підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.