ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/3864/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
позивача - Іващенко В.О. (адвокат), Мостапанюк В.І. (адвокат),
відповідачів 4, 6, 7, 8 - Шпакова Т.С. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Ніколенко М.О.)
від 10.11.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Верхогляд Т.А., судді - Білецька Л.М., Вечірко І.О.)
від 08.06.2022
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до: 1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 ;
3) ОСОБА_3 ;
4) ОСОБА_4 ;
5) ОСОБА_5 ;
6) ОСОБА_6 ;
7) ОСОБА_7 ;
8) ОСОБА_8 ;
9) ОСОБА_9 ;
10) ОСОБА_10 ;
11) ОСОБА_11
про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 61 012 958,04 грн,
Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін
1. У квітні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 46-10518/21 від 02.08.2021) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 61 012 958, 04 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальна сума заборгованості позичальників за кредитними договорами №0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 та № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013 у розмірі 61 012 958, 04 грн є збитками, які були нанесені банку спільними діями та рішеннями посадових осіб Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк" (далі - Банк). Позивач вважає, що шкода у вказаному розмірі була нанесена Банку спільними діями та рішеннями посадових осіб останнього, які не забезпечили здійснення Банком своєї діяльності у відповідності до нормативів Національного банку України (далі - НБУ), вимог законодавства, допустили здійснення Банком ризикових кредитних операцій (надавалися кредити без достатнього забезпечення) на задоволення потреб групи компаній, пов`язаних між собою, що призвело до втрати ліквідності Банку.
3. Позивач визначає заявлену до стягнення шкоду у розмірі неповерненої Банку суми кредитної заборгованості за вказаними договорами та списану у збиток.
4. Підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов`язаних осіб Банку, позивач визначає норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статтей 42, 43, 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтей 92, 1190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
5. Представник відповідачів 4, 6, 7, 8, 9 заперечував проти вимог позовної заяви та вказував, що позивачем не було надано доказів на підтвердження надання Банком грошових коштів фіктивним підприємствам та пов`язаності таких підприємств з керівництвом банку.
6. Щодо укладених Банком кредитних договорів, визначених Фондом як "очевидно ризикові", представник відповідачів вказав, що Банком була проведена оцінка стану позичальника, визначено високі показники якості кредиту, його клас та зроблено висновок стосовно задовільного стану позичальника у відповідності до положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями. Упродовж 2013 - 2014 років Банк неодноразово перевірявся НБУ. За результатами таких перевірок було встановлено, що якість здійснених перевірок службою внутрішнього аудиту та наступного контролю обліку доходів та витрат банку задовільна.
7. Також представником відповідачів 4, 6, 7, 8, 9 було подано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 24.03.2015.
8. Крім того, представник відповідачів 4, 6, 7, 8, 9 заявив про застосування строків позовної давності, мотивуючи це тим, що позивач отримав змогу дізнатись про наявність порушеного права 10.10.2014 (дата, з якої Фонд здійснював керівництво Банком). На думку відповідачів, крайній строк, на який позивач може посилатись - 22.05.2015, коли позивачем було затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку, а тому строк для звернення позивача до суду з цим позовом закінчився 23.05.2018.
9. Позивач, у свою чергу, звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про визнання причин пропуску ним строку позовної давності поважними.
Фактичні обставини справи, установлені судами
10. 09.10.2014 постановою Правління НБУ № 648/БТ Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.10.2014 № 109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор Банк", згідно з яким з 10.10.2014 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію.
11. Постановою Правління НБУ № 87 від 10.02.2015 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Банку, на підставі якої рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.02.2015 № 27 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію Банку.
12. 01.02.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис № 12241110010054090 про припинення Банку. За наслідками завершення ліквідаційної процедури розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214, 07 тис. грн.
13. Під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено, що у 2013 році Банком укладено низку кредитних договорів, зокрема:
- між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "МСВ Укрбуд" (далі - ТОВ "МСВ Укрбуд") було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013, на підставі якого Банк відкрив ТОВ "МСВ Укрбуд" відновлювальну кредитну лінію в розмірі 37 000 000, 00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 16.04.2014;
- 03.09.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення ТОВ "МСВ Укрбуд". Цей запис був внесений на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 у справі № 904/3071/14 про ліквідацію юридичної особи;
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 у справі №904/3071/14 визнано грошові вимоги Банку до ТОВ "МСВ Укрбуд" у розмірі 1218, 00 грн - 1 черга та 23 191 865, 26 грн - 4 черга;
- надалі заборгованість ТОВ "МСВ Укрбуд" перед Банком за кредитним договором № 0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 в розмірі 22 270 801, 41 грн було списано у збиток;
- після продажу банком такої заборгованості (сума, отримана від продажу склала 1 781, 66 грн) сума коштів, які списані у збиток, становила 22 269 019, 75 грн;
- 28.10.2013 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент" (далі - ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент") було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013, на підставі якого Банк відкрив ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент" відновлювальну кредитну лінію в розмірі 36 000 000, 00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 27.10.2014;
- 20.02.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент". Цей запис був внесений на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 у справі № 904/6602/14 про ліквідацію юридичної особи;
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 у справі №904/6602/14 визнано грошові вимоги Банку до ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент" у розмірі 38 208 416, 98 грн - 4 черга, та 618 169, 45 грн - 6 черга;
- надалі заборгованість ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент" перед Банком за кредитним договором № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013 в розмірі 38 747 038, 05 грн було списано у збиток;
- після продажу банком такої заборгованості (сума, отримана від продажу становила 3 099, 76 грн) сума коштів, які списані у збиток, склала 38 743 938, 29 грн.
14. Загальна сума заборгованості позичальників за кредитними договорами №0/ЮКЛ/23/13 від 17.04.2013 та № 0/ЮКЛ/63/13 від 28.10.2013 у розмірі 61 012 958, 04 грн за доводами Фонду є збитками банку.
15. Шкода у вказаному розмірі була нанесена Банку спільними діями та рішеннями таких посадових осіб останнього:
- ОСОБА_1, яка займала посаду голови спостережної ради, власник істотної участі через Товариство з обмеженою відповідальністю "Криан" (далі - ТОВ "Криан");
- ОСОБА_2, який займав посаду заступника голови спостережної ради;
- ОСОБА_12, який займав посаду члена спостережної ради;
- ОСОБА_4, яка займала посаду голови правління, член кредитного комітету;
- ОСОБА_5, яка займала посаду заступника голови правління, член кредитного комітету;
- ОСОБА_6, який займав посаду заступника голови правління, голова кредитного комітету;
- ОСОБА_7, яка займала посаду члена правління, члена кредитного комітету, головного бухгалтера;
- ОСОБА_8, яка займала посаду заступника голови кредитного комітету, начальник управління цінних паперів;
- ОСОБА_9, який займав посаду члена кредитного комітету, начальник управління безпеки;
- ОСОБА_10, яка займала посаду члена кредитного комітету, начальник управління фінансовими ризиками;
- ОСОБА_11, яка займала посаду члена кредитного комітету, начальник юридичного управління.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
16. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2022, закрито провадження в частині позовних вимог Фонду до ОСОБА_2 . Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 .
17. Суд першої інстанції відмовляючи в позові, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:
- посадові особи мають відповідати за шкоду саме перед Банком;
- редакція частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", станом на 02.04.2021 (дата подачі позову) передбачала право Фонду звертатись з вимогою саме під час ліквідаційної процедури;
- Фонд не є правонаступником ліквідованого Банку та не набуває статусу кредитора по відношенню до боржників Банку;
- Фонд не наділений правом звертатись до пов`язаних з Банком осіб, як правонаступник Банку, задля стягнення на свою користь грошових коштів майнової шкоди, завданої Банку;
- станом на момент звернення Фонду до суду з позовом у нього були відсутні повноваження на представництво інтересів Банку, права ж та інтереси самого Фонду відповідачами у справі порушені не були;
- Фондом не долучено до матеріалів справи кредитної документації (справ) боржників за спірними договорами;
- відповідно до інформації, що міститься в листах НБУ, документи Банку були знищені за закінченням встановленого терміну зберігання;
- станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом у 2021 році, дослідити кредитні документації (справи) боржників за спірними договорами є неможливо, отже, позовні вимоги Фонду є недоведеними;
- доказів здійснення дій, направлених на стягнення з позичальників заборгованості за кредитними договорами, позивачем до матеріалів справи не додано.
18. Провадження у справі у частині позовних вимог до ОСОБА_2 суд закрив на підставі наданої представником відповідачів копії свідоцтва про смерть.
19. Щодо строків позовної давності суди зазначили, що помилкова кваліфікація позивачем правовідносин, що виникли між сторонами, яка мала наслідком закриття провадження у справі, не є підставою для визнання поважними причини пропуску позивачем строків позовної давності; подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
20. 11.07.2022 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
21. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник зазначає, що суди не повністю встановили всі обставини справи та не надали їм належної правової оцінки, не дослідили належним чином зібрані у справі докази, не встановили дійсних обставин справи, необхідних для правильного вирішення справи, зокрема:
- суд першої інстанції порушив норму пункту 1 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки повинен був зупинити провадження у справі у випадку смерті особи, яка була стороною у справі ( ОСОБА_2 ); порушив норми частин другої, четвертої та шостої статті 91 ГПК України, оскільки взяв до уваги докази, які позивач ставив під сумнів; неправильно застосував норму пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України щодо закриття провадження у справі у частині позовних вимог до ОСОБА_2, оскільки помилково дійшов висновку, що правовідносини у справі не допускають правонаступництво;
- суди не застосували норми частини першої статті 52 ГПК України, норми статей 16, 22, 1166, 1219, 1231, 1281 ЦК України, статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" щодо дотримання обов`язку основних принципів кредитування, статті 346 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 79 ГПК України;
- суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 755/7730/16-ц, від 21.10.2020 у справі № 662/541/15-ц, від 01.04.2021 у справі № 205/9764/16-ц, щодо встановлення кола спадкоємців померлого відповідача та спадкового правонаступництва обов`язку відшкодувати майнову шкоду;
- суди неправильно застосували норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки незважаючи на те, що позивач звернувся з позовом в квітні 2021 року, при розгляді справи повинен враховувати норми в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - 2014 рік, та не врахували висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (щодо права Фонду звертатись до суду після ліквідації банку), у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 (щодо застосовування редакцій статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 цього Закону, що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій, а також щодо відповідальності посадових осіб перед юридичною особою). Також зазначає, що у спірних правовідносинах слід керуватися нормами статті 1166 ЦК України, оскільки предметом позову є відшкодування майнової шкоди;
- неправильно застосували норми статей 92 ЦК України та 89 ГК України та не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 щодо неналежного та недобросовісного виконання дій посадових осіб банку, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (аналогічний висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі 910/20261/16 та від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17).
22. Також у касаційній скарзі Фонд просить визнати поважними причини пропущення строку позовної давності відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України та посилається на висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 20.04.2018 у справі № 910/8982/17 та від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16.
23. 16.09.2022 до суду касаційної інстанції від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких сторона вказала, що після відкриття касаційного провадження у цій справі 03.08.2022 Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову у справі № 910/11027/18, якою справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави відсутності в матеріалах справи повного реєстру акцептованих вимог кредиторів. Враховуючи такий висновок, Фонд просив направити цю справу на новий розгляд, оскільки повний реєстр акцептованих вимог кредиторів у справі, що розглядається, також не досліджувався.
Позиція інших учасників справи
24. 29.08.2022 до суду касаційної інстанції від представника відповідачів 4, 6, 7, 8, 9 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник просив відмовити Фонду в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
25. Представник відповідачів зазначає таке:
- процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 52 ГПК України можливе лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам господарського судочинства;
- задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування збитків до пов`язаних з банком осіб, можливе під час здійснення процедури ліквідації банку та виключно в межах вказаної процедури, а не після закінчення такої процедури та внесення відомостей про припинення юридичної особи;
- при визначені підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією редакцією статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин;
- у матеріалах справи відсутні докази протиправної поведінки посадових осіб банку, яка призвела до погіршення фінансового становища банку та загрожувала інтересам кредиторів банку. Натомість у матеріалах справи наявні докази ліквідності банку до моменту запровадження тимчасової адміністрації, що підтверджується довідками про перевірки, інспектування та висновком рейтингового агентства;
- на день подання позову Фонд не мав документів Банку, а отже не мав можливості проаналізувати діяльність пов`язаних осіб та їх рішень. При цьому позивачем не було враховано наявності резервного фонду Банку, його обсягу та оцінки системи кредитних ризиків;
- розмір заявлених збитків є недоведеним і не визначено їх структуру для визначення обсягу відповідальності кожної пов`язаної особи Банку;
- позивач отримав змогу дізнатися про наявність порушеного у нього права 10.10.2014 (запровадження тимчасової адміністрації), крайній строк на який може посилатися Фонд - 22.05.2015 (затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів), а тому строк для подання позовної заяви закінчився 23.05.2018. Натомість Фонд звернувся до суду з цим позовом 06.04.2021, тобто з пропуском строку позовної давності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
26. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.
27. Повноваження Фонду, регулювання відносин між Фондом, банками, НБУ, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків урегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
28. Нормою статті 52 указаного Закону передбачено, зокрема, повноваження Фонду на звернення з позовом про відшкодування збитків понесених банком та/або шкоди вкладникам та іншим кредиторам банку.
29. Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм, зроблених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, а саме:
"До норм матеріального права належать норми, які визначають осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.
Норми права, що визначають порядок дій Фонду як ліквідатора банку, зокрема щодо вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання - до суду, є процесуальними, процедурними нормами.
Відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватися редакції статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.
Водночас норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (статті 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. <…> Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зп/1997 від 13 травня 1997 року).
Отже при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах у 2013 році".
30. Наявність запису про припинення банку не виключає, що будь-який з кредиторів банку може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" юридична особа в особі відповідного органу може звернутися до державного реєстратора для державної реєстрації рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи.
31. Абзацом четвертим частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом) встановлено, що ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.
32. До того ж норма частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент звернення з цим позовом) передбачала, що вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п`ятою цієї статті.
33. У справі № 904/3864/21 Банку належить майно - право вимоги про відшкодування шкоди, тож внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи саме по собі це право не припиняє.
34. Суд касаційної інстанції зазначає, що одним з головних завдань Фонду під час виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації є задоволення вимог кредиторів (частина п`ята статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Нормативне урегулювання задоволення вимог кредиторів, які не були задоволені під час ліквідації банку, знайшло своє відображення у Положенні про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються затвердженого рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 № 3711. Зокрема, пунктом 11 Глави VIII вказаного Положення визначено, що у разі, коли після затвердження ліквідаційного балансу банку Фонд одержав кошти в результаті вжиття заходів з відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку особами, визначеними у частині п`ятій статті 52 Закону, - такі кошти спрямовуються Фондом кредиторам банку - особам, акцептовані вимоги яких до банку були віднесені до першої - восьмої черги та в результаті ліквідаційної процедури залишилися незадоволеними та вважаються погашеними, у межах розміру шкоди, заподіяної їм внаслідок визнання погашеними їхніх акцептованих вимог, в порядку та черговості задоволення вимог, встановлених Законом і цим Положенням, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків).