ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 280/1284/19
адміністративне провадження № К/9901/35846/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/1284/19
за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Еліт-Дізайн" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа - Комунальне підприємство "Управління капітального будівництва, про скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Батрак І. В.) від 14 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Божко Л. А., Лукманова О. М., Дурасова Ю. В.) від 03 червня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Еліт-Дізайн" (далі - ПП "ВКФ "Еліт-Дізайн") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа - Комунальне підприємство "Управління капітального будівництва" (далі - КП "Управління капітального будівництва"), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 12 березня 2019 року № 0002981406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 441 231,50 грн, в т.ч. за основним платежем 960 821 грн та за штрафними санкціями 480 410,50 грн та № 0002991406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 910 528,75 грн, в т.ч. за основним платежем 1 528 423 грн та за штрафними санкціями 382 105,75 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень ПК України є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
Позивач наголошує на необґрунтованості посилання відповідача в акті перевірки на те, що у зв`язку з ненаданням товарно-транспортних накладних ПП "ВКФ "Еліт-дізайн" та відсутність їх в наданих матеріалах кримінального провадження, інформація щодо перевезення товарів відсутня, оскільки перевезення матеріалів не увійшло до складу витрат при купівлі-продажу матеріалів та при виконанні договорів підряду. Вказані товарно-транспортні накладні є документами підрядників позивача і їх відсутність не впливала на одержання позивачем будівельних матеріалів та сплату податків, таким чином, позивач не є стороною за договором на перевезення вантажу і не відповідає за наявність товарно-транспортних накладних, а лише є одержувачем вантажу.
При цьому позивач вважає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Вважає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками податкового контролю.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2019 року № 0002981406 та № 0002991406, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП "ВКФ "Еліт-Дізайн" суму судового збору у розмірі 1 921 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 грудня 2020 року Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПП "ВКФ "Еліт-Дізайн" в задоволенні позову.
Також в касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про заміну відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області на належного відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області.
5. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 27 січня 2021 року до Верховного Суду від ПП "ВКФ "Еліт-Дізайн" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про заміну відповідача та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допускає заміну відповідача у справі - Головне управління ДФС у Запорізькій області на належного відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "ВКФ "Еліт-дізайн" (код ЄДРПОУ 33011339) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 25 червня 2004 року, видами діяльності якого є: Код КВЕД 25.12 "Виробництво металевих дверей і вікон"; Код КВЕД 46.19 "Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту"; Код КВЕД 47.52 "Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах"; Код КВЕД 71.11 "Діяльність у сфері архітектури"; Код КВЕД 41.20 "Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний)"; Код КВЕД 42.22 "Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій", про що свідать офіційні відомості, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
10. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України у період з 06 лютого 2019 року по 12 лютого 2019 року фахівцями Головного управління ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за період діяльності 2016 рік з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Універсал П.Р.О.", ТОВ "Вертікс-Трейд", ТОВ "Бізнес консепшен", ТОВ "Рандес інвест", ТОВ "Інтер ТДК" за 2016 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Універсал П.Р.О." за період лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2016 року, ТОВ "Вертікс-Трейд" за період жовтень, листопад 2016 року, ТОВ "Бізнес консепшен" за період грудень 2016 року, ТОВ "Рандес інвест" за період вересень 2016 року, ТОВ "Інтер ТДК" за період листопад 2016 року, за результатами якої складений відповідний акт від 19 лютого 2019 року № 95/08-01-14-06/33011339.
11. За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, а саме занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 960 821 грн, в т.ч. по періодам: 2016 рік на суму 960 821 грн;
- підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пункту 7 розділу V Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету (пункт 18.1 декларації) у загальній сумі 1 528 423 грн, в т.ч. по періодам: березень 2016 року 49 129 грн, квітень 2016 року 34 207 грн; травень 2016 року 56 586 грн, червень 2016 року 220 988 грн, серпень 2016 року 149 185 грн, вересень 2016 року 83 566 грн, жовтень 2016 року 49 767 грн, листопад 2016 року 268 408 грн, грудень 2016 року 616 587 грн.
12. Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що первинні документи по взаємовідносинам ПП "ВКФ "Еліт-Дізайн" з ТОВ "Універсал П.Р.О.", ТОВ "Вертікс-Трейд", ТОВ "Бізнес консепшен", ТОВ "Рандес інвест", ТОВ "Інтер ТДК" (за період взаємовідносин СГ) складено всупереч вимогам діючого законодавства України, які не мають юридичної сили первинних документів, що вказує на неможливість підтвердження реального факту постачання товарів від зазначених суб`єктів господарювання на адресу позивача.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Універсал П.Р.О.", ТОВ "Вертікс-Трейд", ТОВ "Бізнес консепшен", ТОВ "Рандес інвест", ТОВ "Інтер ТДК" не могли фактично здійснити реальні товарні операції на адресу ПП "ВКФ "Еліт-Дізайн", надання яких не підтверджено та які фактично є ТМЦ невідомого походження, за відсутності можливості придбання товарів, що вказує на безоплатне їх отримання з невідомого джерела (товарна операція). Крім того, первинні документи укладені між позивачем та ТОВ "Універсал П.Р.О.", ТОВ "Вертікс-Трейд", ТОВ "Бізнес консепшен", ТОВ "Рандес інвест", ТОВ "Інтер ТДК" складені всупереч вимогам діючого законодавства України внаслідок не підтвердження факту придбання ідентифікованих ТМЦ (невідповідність номенклатури придбаних перед реалізованими ТМЦ) в розумінні вимог ПК України. Таким чином, ПП "ВКФ "Еліт-Дізайн" отриманий актив у вигляді товару невідомого походження, що вважається безоплатно отриманим.
13. Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення № 25/02-01 від 25 лютого 2019 року, які листом-відповіддю № 12006/10/08-01-14-06-11 від 06 березня 2019 року залишено без задоволення.
14. На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2019 року:
- форми "Р" № 0002991406, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 910 528,75 грн, в тому числі: за основним платежем 1 528 423 грн та за штрафними санкціями 382 105,75 грн;
- форми "Р" № 0002981406, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 441 231,50 грн, в тому числі: за основним платежем 960 821 грн та за штрафними санкціями 480 410,50 грн.
15. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що аналіз наданих первинних документів свідчить про те, що операції позивача з придбання товару були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року. Документи відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку оформлення податкових накладних.
Доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.
17. Посилання відповідача на протоколи допиту директорів контрагентів позивача, в яких останні заперечують свою причетність до господарської діяльності ТОВ Бізнес консепшн", ТОВ "Рандес інвест" та ТОВ "Інтер ТДК" суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими, оскільки протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
18. При цьому суди зауважили, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду стосовно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою ніяких правових наслідків для позивача.
19. Щодо наявності висновків за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, суди також зауважили, що докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, оскільки контролюючий орган недовів, що такі отримано у розпорядження та має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Крім того, вказані висновки, які наявні в матеріалах справи, та на які посилається відповідач, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій, не засвідчені у порядку передбаченому законом.
20. Посилання відповідача на ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 20 березня 2019 року по справі № 317/343/19 та ухвали Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2019 року по справі № 758/14610/18, яким обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суди відхили, оскільки у вказаних судових рішеннях не надавалась оцінка господарським операціям ТОВ "Рандес інвест" та ТОВ "Бізнес консепшн" з позивачем, а лише встановлено факт реєстрації вказаних контрагентів, а тому таке рішення не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням. Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства-контрагента само по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій.
21. Щодо наявності інших кримінальних проваджень стосовно контрагентів ТОВ "Універсал П.Р.О.", ТОВ "Вертікс-Трейд", ТОВ "Бізнес консепшен", ТОВ "Рандес інвест", ТОВ "Інтер ТДК" суди зауважили, що відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).
22. Крім того судами попередніх інстанцій відхилено твердження контролюючого органу про те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення, оскільки ПК України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.
23. Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, суд першої інстанції зауважив, що вказані обставини не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
25. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
26. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій було застосовано пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 та пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 29 липня 2020 року у справі № 200/5834/19-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 809/117/13-а, від 14 травня 2019 року у справі № 820/3546/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 826/11252/16.
27. Також відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами.
28. З посиланням на податкову інформацію та наявність кримінальних проваджень стосовно перелічених вище контрагентів позивача, податковий орган зазначає, що ТОВ "Універсал П.Р.О.", ТОВ "Вертікс-Трейд", ТОВ "Бізнес консепшен", ТОВ "Рандес інвест", ТОВ "Інтер ТДК" проводять діяльність, яка не має реального товарного характеру. Отже, є "транзитними" підприємствами, створеними з метою мінімізації податкового навантаження та штучного формування витрат та схемного податкового кредиту з ПДВ контрагентам.
29. Окремо скаржник звертає увагу й на те, що судами не надано повної оцінки тому факту, що жодних документів підтверджуючих транспортування товару до перевірки не надано, а також їх немає і серед вилучених документів, а також не взяті до уваги пояснення та почеркознавча експертиза про те, що засновники підприємств до діяльності вищевказаних підприємств жодного відношення не мають. Зазначає, що перевіркою встановлено, що контрагенти позивача фактично не здійснювали реальні товарні операції на адресу ПП "ВКФ "Еліт-Дізайн" через невідповідність номенклатури придбаних перед реалізованими ТМЦ.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
33. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
34. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
35. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
36. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
37. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
38. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
39. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
40. Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
41. Підпунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
42. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
43. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
44. У відповідності до приписів пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
45. Відповідно до підпункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
46. Стаття 1 Закону № 996-ХIVпередбачає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
47. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
48. Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
49. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.