ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 826/17613/14
адміністративне провадження № К/9901/35485/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року (суддя: Кузьменко В.А.) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року (судді: Собків Я.М., Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа: Міністерство юстиції України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), третя особа: Міністерство юстиції України про:
- скасування наказу відповідача від 23 жовтня 2014 року № 2522-ц про звільнення позивача з посади начальника відділу профілактичної роботи управління внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України;
- поновлення позивача на посаді начальника відділу профілактичної роботи управління внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року;
- стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі, розрахованого відповідно до вимог частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, статті 27 Закону України "Про оплату праці", пунктів 2, 5, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, а саме: середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 по 31 грудня 2020 року в сумі 570 076,80 грн.; середній заробіток за час вимушеного прогулу у 2021 році, виходячи із середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 12 866,96 грн. до моменту винесення судом рішення у даній справі включно;
- зобов`язання відповідача проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржуваний наказ відповідач прийняв всупереч положенням Конституції України, міжнародним договорам, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших норм міжнародного права, практиці Європейського суду з прав людини та чинному законодавству України, з огляду на те, що застосування до позивача положень Закону України "Про очищення влади" не відповідає міжнародним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів, обмежує право позивача на працю та доступ до державної служби; наказ про звільнення видано в період тимчасової непрацездатності позивача, чим порушено вимоги Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року № 2522-ц. Поновлено позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника відділу профілактичної роботи управління внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 735 690,30 грн. (два мільйони сімсот тридцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто гривень тридцять копійок). Зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що в даному конкретному випадку відповідачем не доведено дотримання під час прийняття спірного наказу основоположних принципів очищення влади, визначених Законом України "Про очищення влади", що зумовлює висновок суду про недоведеність відповідачем правомірності прийняття цього наказу із зазначених у ньому підстав, що є достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Офісом Генерального прокурора ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів щодо здійснення позивачем будь - якими діями чи бездіяльністю заходів (та/або які сприяли їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
Натомість, наказ Генерального прокурора України № 2522-ц від 23.10.2014 про звільнення позивача з посади начальника відділу профілактичної роботи управління внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України базується виключно на результатах вивчення особової справи позивача, а тому він не може бути визнаний правомірним та таким, що прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а тому, є таким що порушує закріплені Конституцією права позивача та підлягає скасуванню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, в якій скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року змінити в частинні задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшивши суму стягнення до 132 945,66 грн.
Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 235 Кодексу законів про працю України з урахуванням вимог пункту 1 частини 3 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року (в редакції від 16 липня 2015 року) при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь поновленого на посаді прокурора, чиї повноваження припинено у зв`язку з досягненням ним 65 років.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г. (суддів) Єресько Л.О., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду начальника та заступника начальника відділу профілактичної роботи управління внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України.
Застосування заборон, визначених Законом України "Про очищення влади" обумовлено тим, що позивач обіймав сукупно, не менше одного року посади, віднесені до категорії "керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України".
Перевірка відповідно до Закону України "Про очищення влади" стосовно позивача не проводилась, висновок про результати такої перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про очищення влади" та який може бути підставою для звільнення, не складався.
Наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 2522-ц, керуючись статтею 15 Закону України "Про прокуратуру" та вимогою пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", на підставі довідки про результати вивчення особової справи, старшого радника юстиції позивача звільнено з посади начальника відділу профілактичної роботи управління внутрішньої безпеки Головного управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Вважаючи протиправними наказ про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача з публічної служби за процедурою очищення влади (люстрації) із застосуванням заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) та внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" з одночасним оприлюдненням цих відомостей на офіційному веб-сайті МЮ України.
Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора подана на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Скаржник не оскаржує рішення судів попередніх інстанції по суті задоволених позовних вимог в частині скасування спірного наказу. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 235 Кодексу законів про працю України з урахуванням вимог пункту 1 частини 3 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь поновленого на посаді прокурора, чиї повноваження припинено у зв`язку з досягненням ним 65 років.
Виходячи з підстав касаційного оскарження необхідно зазначити, що Верховним Судом у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 826/17802/14 досліджувалося питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 235 Кодексу законів про працю України з урахуванням вимог пункту 1 частини 3 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII.
Відповідно до частини першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до преамбули Закону № 1697-VII цей Закон визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (стаття 1 Закону № 1697-VII).