ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 360/2189/20
адміністративне провадження № К/9901/42918/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №360/2189/20
за позовом ОСОБА_1
до Луганської обласної прокуратури
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоотриманої заробітної плати при звільненні, надбавки за класний чин, вихідної допомоги, не виплаченої при звільненні, середньоденної заробітної плати за кожен день затримки розрахунку при звільненні,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року (головуюча суддя: Захарова О.В.)
і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (головуючий суддя: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 пред`явила позов до прокуратури Луганської області, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй при звільненні різниці заробітної плати з урахуванням розміру окладу, встановленого статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", починаючи з 1 січня 2020 року до 5 травня 2020 року у сумі: 48767,00 грн;
1.2. стягнути з відповідача на її користь різницю в недоотриманій при звільненні заробітної плати у сумі: 48767,00 грн;
1.3. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй при звільненні 5 травня 2020 року надбавки за класний чин за період з жовтня 2019 року до часу звільнення - 5 травня 2020 року, у сумі: 12600,00 грн;
1.4. стягнути з відповідача на її користь надбавку за класний чин у розмірі: 12600,00 грн;
1.5. стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі: 21429,87 грн, невиплачену при звільненні;
1.6. стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі: 51023,50 грн за затримку розрахунку при звільненні, а саме затримки виплати заробітної плати і вихідної допомоги у зв`язку із звільненням, з дня наступного за днем звільнення, тобто з 6 травня 2020 року до 16 липня 2020 року.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з липня 2012 року до 5 травня 2020 працювала в органах прокуратури, де протягом 2020 року їй виплачувалася заробітна плата не в повному розмірі.
2.1. У цьому контексті позивачка доводила, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка виразилася у незастосуванні під час розрахунку й виплати їй заробітної плати посадового окладу у розмірі, передбаченому статтею 81 Закону України "Про прокуратуру". Водночас ОСОБА_1 стверджувала, що відповідач діяв неправомірно, коли виплачував їй заробітну плату відповідно до урядової постанови від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", а не відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
2.2. Позовні вимоги у цій частині основувалися також на рішенні Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
2.3. Також ОСОБА_1 зазначала, що має класний чин юриста першого класу, присвоєний їй у 2017 році, однак після набрання чинності Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", а саме з жовтня 2019 року й до звільнення відповідач протиправно не виплачував їй надбавку за вказаний чин. У цьому контексті позивачка доводила, що відповідач не попереджав її про зміну істотних умов праці і відповідного чину її не позбавляли, тож відповідач повинен був виплачувати указану надбавку на основі постанови Уряду від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" й додатку №8 до неї.
2.4. Одночасно з цим, ОСОБА_1 стверджувала, що всупереч приписам статті 44 Кодексу законів про працю України (далі також - "КЗпП України") відповідач не виплатив їй вихідну допомогу при звільненні.
2.5. Зрештою, посилаючись на неповний розрахунок і приписи статей 116-117 КЗпП України, ОСОБА_1 доводила наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 стосовно виплати їй посадового окладу в неналежному розмірі. У цьому контексті суд зазначив, що за змістом абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" оплата праці прокурора, який не пройшов атестацію, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", тож відсутні підстави для обрахунку посадового окладу позивачки у спірний період в іншому розмірі, ніж це передбачено указаною постановою.
4.1. Стосовно вихідної допомоги суди зазначили, що умовою її виплати за статтею 44 КЗпП України є звільнення працівника виключно з визначених цією статтею підстав. Зауваживши, що позивачку звільнено з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", суди дійшли висновку, що остання не набула права на отримання вихідної допомоги.
4.2. Додатково суд апеляційної інстанції указав, що позивачка оскаржила наказ про звільнення й адміністративний суд визнав протиправним і скасував цей наказ, поновивши її на посаді. Відповідне судове рішення набрало законної сили 6 липня 2021 року у результаті апеляційного перегляду. Тож наказ, який слугував підставою для проведення з позивачкою розрахунку при звільненні, скасований.
4.3. Стосовно надбавки за класні чини, суди вказали, що згідно з пунктом 1 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" визнано такими, що втратили чинність норми Закону України "Про прокуратуру" у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини. Натомість після набрання чинності цим Законом (25 вересня 2019 року) нарахування заробітної плати прокурорів проводиться без врахування зазначеної надбавки. Тож суди дійшли висновку, що у позивачки відсутнє право на виплату, яку скасовано законом.
4.4. Одночасно з цим, суди вказали, що збереження виплати за класний чин у підзаконному нормативно-правовому акті не може бути застосовним за відсутності передбаченого законом права на таку виплату, оскільки заробітна плата прокурора регулюється виключно законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
4.5. Зрештою суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за затримку розрахунку при звільненні, указавши на її похідний характер і залежність від основних вимог, які не задовольняються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги й відзиву
5. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
6. В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивачка покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджуючи, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
7. Так, скаржниця зазначає, що суди застосували статтю 44 КЗпП України без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19, від 25 лютого 2021 року у справі №640/8451/20, від 17 березня 2021 року у справі №420/4581/20, від 30 березня 2021 року у справі №640/25354/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/2449/20, від 15 квітня 2021 року у справі №440/3166/20, від 27 травня 2021 року у справі №380/4855/20, від 24 червня 2021 року у справі №200/5390/20-а, від 22 липня 2021 року у справі №300/2000/20, від 11 серпня 2021 року у справі №640/9375/20, від 16 вересня 2021 року у справі №600/690/20-а, від 30 вересня 2021 року у справі №160/10949/20, стосовно наявності у прокурора права на виплату вихідної допомоги при звільненні.
8. Позиція ОСОБА_1 полягає в тому, що при звільненні з органів прокуратури вона мала право на отримання вихідної допомоги, а відповідач зобов`язаний був здійснити таку виплату. Натомість суди попередніх інстанцій, постановляючи оскаржувані рішення, не надали належної оцінки діючому законодавству, що регулює спірні правовідносини і не врахували, що зміни до Закону України "Про прокуратуру" і КЗпП України, внесені Законом України 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури", не встановлюють обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
9. Зрештою скаржниця ставить під сумнів правильність інтерпретації судами норм матеріального права щодо відсутності у відповідача обов`язку виплатити їй різницю в недоотриманій заробітній платі і надбавці за класний чин.
10. У січні 2022 року відповідач подав відзиву на касаційну скаргу, просить відмовити у задоволенні вимог позивачки і залишити без змін рішення, які нею оскаржуються.
10.1. Відповідач відстоює позицію, згідно з якою висновки й рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими й законними, а підстави для їхнього скасування відсутні. Аргументи відповідача загалом повторюють доводи судів, які покладені в основу оскаржуваних рішень.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. З 20 липня 2012 року ОСОБА_1 безперервно працювала в органах прокуратури, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_1 .
12. Наказом Генеральної прокуратури України від 28 липня 2017 року №133к ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру", статей 4,5 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України присвоєно класний чин юриста 1 класу.
13. Наказом прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №520к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 5 травня 2020 року.
13.1. Підставою для винесення вказаного наказу слугувало рішення кадрової комісії №1 від 10 квітня 2020 року №283.
13.2. Цим наказом відділу фінансового та бухгалтерського обліку прокуратури Луганської області вказано провести остаточний розрахунок і виплату усіх належних позивачці виплат при звільненні.
13.3. З указаним наказом ОСОБА_1 ознайомилася 4 травня 2020 року.
14. Згідно з розрахунковим листом за 2020 рік, за травень 2020 року ОСОБА_1 нараховано до виплати: оклад у сумі: 603,16 грн; компенсація відпустки щорічної: 6111,44 грн; щомісячна премія: 949,97 грн; індексація по постанові КМУ №526: 39,16 грн; надбавка за вислугу років прокурорам і слідчим: 120,63 грн; надбавка за виконання ОВР: 542,84 грн, всього нараховано: 8367,20 грн.
15. Відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за 2019 рік, виплата надбавки за класний чин здійснювалась відповідачем з січня 2019 року до вересня 2019 року, остання виплата: вересень 2019 року у сумі: 1457,14 грн. У 2020 році надбавка за класний чин позивачці не виплачувалася.
16. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного суду від 6 липня 2021 року, у справі №360/2157/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу від 30 квітня 2020 року №520к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу частково задоволено позовні вимоги:
16.1. визнано протиправним і скасовано рішення кадрової комісії №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 10 квітня 2020 року №283 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" прийняте відносно ОСОБА_1 ;
16.2. визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №520к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області з 5 травня 2020 року;
16.3. поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області з 6 травня 2020 року;
16.4. стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 6 травня 2020 року до 16 грудня 2020 року у сумі: 159193,32 грн з відрахуванням обов`язкових податків та зборів;
16.5. у решті позовних вимог відмовлено;
16.6. стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі: 840,80 коп;
16.7. допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді;
16.8. допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі: 21429,80 грн з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
18. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі також - "Закон № 1697-VII", у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
19. Відповідно до частини першої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
20. За частиною другою статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом України від 2 липня 2015 року №578-VIII) заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
21. Відповідно до частини третьої статті 81 Закону №1697-VII (у редакції Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
22. За частиною сьомою статті 81 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними Законом України від 2 липня 2015 року №578-VIII) прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
23. Відповідно до частини дев`ятої статті 81 Закону №1697-VII фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
24. Положення цієї статті, згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 1 січня 2015 року) і Законом України від 28 грудня 2014 року №80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (теж набрав чинність 1 січня 2015 року), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
25. Аналогічним чином положення зазначеної статті мають застосовуватися і згідно із Законом України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік".
26. У червні 2018 року 50 народних депутатів України звернулися до Конституційного Суду України з конституційним поданням, у якому просили про визнати таким, що не відповідає статті 1, частині другій статті 3, статті 6, частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, частині третій статті 22, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України [яким його доповнено згідно із Законом №79-VIII] у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
27. Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
28. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
29. До ухвалення рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, але після внесення конституційного подання щодо визнання неконституційними окремих положень пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - "Закон №113-ІХ").
30. Цим Законом унесено низку змін до законів України, зокрема й до Закону України "Про прокуратуру" (щодо назв органів прокуратури, їх структури, чисельності, заробітної плати та інші). Тим самим Законом - у розділі ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" - започатковано реформу органів прокуратури, втілення якої опосередковано атестуванням усіх чинних прокурорів України на відповідність вимогам професійної компетентності, етики і доброчесності. Успішне проходження цієї атестації визначено умовою для переведення [працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур] на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі та, опосередковано, для виплати заробітної плати у розмірі, визначеному у статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції згідно із Законом №113-ІХ).
31. Щодо останнього, то за текстом частини другої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону №113-ІХ) заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
32. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону №113-ІХ) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
32.1. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
32.2. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
33. Згідно з частиною сьомою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону № 113-ІХ) прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
34. Статтею 14 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.
35. У тексті Закону №1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
36. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
36.1. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
36.2. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
36.3. Дія цього пункту не поширюється на випадок, передбачений підпунктом 4 пункту 21 цього розділу.
37. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ (у первинній редакції) з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
38. Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку <…>.
39. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
40. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
IV. ОЦІНКА СУДУ
41. З метою визначення меж розгляду справи належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.