ПОСТАНОВА
Іменем України
06 жовтня 2022 року
Київ
справа №260/1053/19
адміністративне провадження №К/9901/31438/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Шишова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №260/1053/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР" до Головного управління ДФС у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління ДПС у Закарпатській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (головуючий суддя - Дору Ю. Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (суддя-доповідач - Гінда О. М., судді: Ніколін В. В., Пліш М. А.),
ВСТАНОВИВ:
23 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР" (далі - позивач, ТОВ "ТПЦ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12 квітня 2019 року: №0002461402 щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств; №0002471402 щодо збільшення зобов`язань зі сплати податку на прибуток підприємств; №0002481402 щодо збільшення зобов`язань зі сплати податку на додану вартість; №0002491402 щодо застосування штрафних санкцій за платежем "податок на додану вартість"; №0004931307 щодо застосування штрафних санкцій за платежем "податок на доходи з фізичних осіб"; №0004921307 щодо застосування штрафних санкцій за платежем "податок на доходи з фізичних осіб"; №0004941307 щодо збільшення зобов`язань зі сплати військового збору; №0002511404 щодо нарахування пені за порушення у сфері зовнішньо-економічної діяльності. Також ТОВ "ТПЦ" просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску №0004951307 від 12 квітня 2019 року.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято ГУ ДФС на підставі акта документальної планової виїзної перевірки, у якому відповідач неправомірно визнає зобов`язання між контрагентами припиненими, а також на підставі припущень робить висновок про нереальність господарських операцій на підставі матеріалів кримінального провадження, в тому числі ухвал слідчих суддів, які взагалі не стосуються позивача, одночасно не заперечуючи факту наявності в товариства всіх первинних бухгалтерських документів на підтвердження таких господарських операцій.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 16 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2019 року № 0002461402, №0002471402, № 0002481402. У задоволенні позову в іншій частині заявлених позовних вимог відмовив.
При цьому, при відкритті апеляційного провадження суд зазначив, що Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС) є правонаступником ГУ ДФС. Однак, враховуючи, що ГУ ДФС не припинено, суд дійшов висновку про наявність підстав для залучення ГУ ДПС до участі у справі як третьої особи.
Вирішуючи спір між сторонами в межах задоволених позовних вимог, суди встановили такі обставини.
У період з 19 лютого 2019 року по 12 березня 2019 року посадові особи ГУ ДФС провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТПЦ", за результатами якої складено Акт від 19 березня 2019 року № 240/07-16-14-02/22090788 (далі - Акт перевірки).
На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДФС прийняло ряд податкових повідомлень-рішень від 12 квітня 2019 року, зокрема:
№ 0002461402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 984124 грн;
№ 0002471402, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8335947,00 грн, в тому числі: 5557298 грн - за основним платежем, 2778649 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№ 0002481402, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5899726,25 грн, в тому числі: 4719781 грн - за основним платежем, 1179945,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Задовольняючи позовні вимоги і скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
1) 15 серпня 2015 року між ТОВ "ТПЦ" (Покупець) та СТОВ "КЛЯЧАНІВСЬКЕ" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 15/08. У подальшому між сторонами 21 грудня 2016 року укладено Додаткову угоду до зазначеного Договору, згідно з якою граничний строк виконання зобов`язання 31 грудня 2029 року. Правонаступником СТОВ "КЛЯЧАНІВСЬКЕ" є СТОВ "АГРО-ЛУЧКИ", у зв`язку з чим позивач в бухгалтерському обліку надалі відображає кредиторську заборгованість за вказаним Договором. Ані СТОВ "КЛЯЧАНІВСЬКЕ", ані СТОВ "АГРО-ЛУЧКИ" не вчиняли жодних дій щодо списання/прощення позивачу заборгованості за Договором. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про помилковість висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем доходу на суму 5773695,00 грн. Суд першої інстанції також зазначив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності кредиторської заборгованості ТОВ "ТПЦ" перед СГ ТОВ "АГРО ЛУЧКИ" у сумі 2142683,85 грн, що заперечується позивачем та на спростування чого до суду позивач надав відповідні договори, які вказують про дійсність зобов`язань та відсутність спливу строку позовної давності за такими.
2) відповідач не навів в Акті перевірки та не надав суду жодної ухвали слідчого судді відносно ТОВ "ТПЦ", чи якою б до ТОВ "ТПЦ" застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження. Протоколи допиту та висновки експертів, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, а не при проведенні перевірок платників податків з питань дотримання податкового законодавства. Сам по собі факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), висновків експертів, в рамках певної кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. До винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка та висновки експертів не можуть вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
3) щодо висновку про завищення позивачем витрат за операціями з ПП "ПЕРЕВАЛ" на суму 1338838 грн, суди попередніх інстанцій зазначили, що в Акті перевірки контролюючий орган посилається на пояснення директора ПП "ПЕРЕВАЛ" ОСОБА_1 від 04 квітня 2018 року, однак у яких останній підтвердив в тому числі здійснення операцій з ТОВ "ТПЦ". За висновками судів попередніх інстанцій, підставою для зазначеного висновку контролюючого органу стало існування численних кримінальних проваджень, вирок суду та рішення адміністративного суду, що не підтверджено матеріалами справи. Суди критично оцінили наявний в матеріалах справи вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2018 року у справі № 592/1158/18, оскільки за його змістом до кримінальної відповідальності притягувалися ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Проаналізувавши вирок суду, суди зазначили, що такий не стосується ОСОБА_1 та періоду здійснення господарських операцій між ПП "ПЕРЕВАЛ" та ТОВ "ТПЦ", також у ньому не встановлено, що ПП "ПЕРЕВАЛ" надавало будь-яку неправомірну вигоду позивачу, а тому такий вирок суду не має жодного відношення до діяльності позивача, не впливає на його бухгалтерський облік та оподаткування.
4) в Акті перевірки зазначено, що ГУ ДФС отримало пояснення гр. ОСОБА_4 від 05 травня 2018 року, який зазначив що перебував на посаді директора та головного бухгалтера ТОВ "АМЕН ЛТД" з 14 лютого 2017 року по 26 квітня 2018 року, яке постачало товарно-матеріальні цінності на користь ТОВ "ТПЦ", але деталей фінансово-господарських операцій не пригадує. Вказано, що у 2016 році в ТОВ "АТЕНАС" були наймані працівники та товариство здійснювало придбання сої від СГД. Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 813/3307/17 та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2018 року № 876/12657/17 вже досліджувались господарські операції з постачання сільськогосподарської продукції від ТОВ "ЕКОПРОМ ЛІМІТЕД" та ТОВ "ТАНОС ГРУП" на ТОВ "ТПЦ" і їх подальше постачання від ТОВ "ТПЦ" на ПАТ "ГАЛНАФТОХІМ", тобто підтверджено їх реальний характер.
4) суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "АГРОСОЛТ" (сума витрат 691262 грн), ТОВ "АГРО-ЦЕНТР ГРУП" (сума витрат 436145 грн), ТОВ "АМЕН ЛТД" (сума витрат 1318980 грн.), ТОВ "АТЕНАС" (сума витрат 1280702 грн), ТОВ "ГАРМ-СЕРВІС" (сума витрат 1536530 грн), ТОВ "ЕКОПРОМ ЛІМІТЕД" (сума витрат 1425657 грн), ТОВ "КОМПАНІЯ АГРО-К" (сума витрат 514047 грн), ТОВ "НЕЙЛОН ПЛЮС" (суму витрат 716202 грн), ТОВ "ПЕРША АГРОКОМПАНІЯ" (сума витрат 1119505 грн), ТОВ "СІГУРД ЛТД" (сума витрат 1041415 грн), ТОВ "ТАНОС ГРУП" (сума витрат 3004465 грн), ТОВ "ЛАРС ТОРГ" (сума витрат 8346925 грн), ТОВ "САЛТОР ЛІМІТЕД" (сума витрат 832398 грн) не перебували в процесі припинення на час здійснення господарських відносин з позивачем, та виступали постачальниками/продавцями сільськогосподарської продукції, що не заперечується сторонами та відображено в Акті перевірки. Наявність в діях контрагента ознак фіктивного підприємництва не є безумовною підставою для висновку про порушення ТОВ "ТПЦ" податкового законодавства. Господарська діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди при здійсненні операцій з його контрагентами. Відповідач не надав належних доказів, які б вказували на те, що правочини між вищенаведеними постачальниками/продавцями та ТОВ "ТПЦ" є недійсними/нікчемними чи оскаржені в судовому порядку. Крім того, відповідач не заперечував той факт, що податкові накладні, складені в результаті господарських операцій між вищенаведеними постачальниками/продавцями та ТОВ "ТПЦ", належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а ТОВ "ТПЦ" має належні первинні документи на підтвердження реальності цих господарських операцій. Суди звернули увагу на те, що в ході проведення перевірки відповідач не направляв запитів на проведення звірки з контрагентами позивача, а також не направляв запитів про надання пояснень чи документів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована такими доводами:
1) суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункти 56.18, 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) і не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 та від 25 жовтня 2019 року у справі №640/20569/18. ГУ ДПС зазначає, що рішення Держаної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 30 травня 2019 року №24948/6/99-99-11-05-02-25 позивач отримав 06 червня 2019 року, однак, звернувся до суду з позовом 23 липня 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України. При цьому, 22 січня 2020 року ГУ ДФС до суду першої інстанції подало клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у задоволенні якого суд першої інстанції відмовив ухвалою від 14 лютого 2020 року. Заперечення щодо цієї ухвали були включені до апеляційної скарги на рішення суду, однак, залишені поза увагою суду апеляційної інстанції;
2) суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 44, 134, 140, 198 ПК України, статті 1, 8, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) і не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 листопада 2020 року у справі №640/25738/19, від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 19 вересня 2018 року у справі №822/1771/17, від 27 березня 2018 року у справі №826/1588/13-а, від 14 травня 2019 року у справі №825/3990/14. У цих постановах Верховний Суд висловив правову позицію щодо необхідності підтвердження реальності господарських операцій належними первинними документами, дослідження фактів зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, щодо необхідності платникам податку виявляти належну обачність й обережність при виборі контрагента та щодо врахування фактичної можливості у суб`єктів господарювання виконати обумовлені договорами роботи/послуги, зокрема встановлення факту відсутності/наявності трудових та матеріальних ресурсів. Верховний Суд зазначав, що, з`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. Однак, суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги на підтвердження витрат позивача та сум податкового кредиту первинні документи, які складені без реального здійснення господарських операцій. Натомість, в Акті перевірки детально досліджено ланцюги постачання продукції від підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ПП "ПЕРЕВАЛ", ТОВ "АГРОСОЛТ", ТОВ "АГРОЦЕНТР ГРУП", ТОВ "АМЕН ЛТД", ТОВ "АТЕНАС", ТОВ "ГАРМ-СЕРВІС", ТОВ "ЕКОПРОМ ЛІМІТЕД", ТОВ "КОМПАНІЯ АГРО-К", ТОВ "НЕЙЛОН ПЛЮС", ТОВ "ПЕРША АГРОКОМПАНІЯ", ТОВ "СІНГУРД ЛТД", ТОВ "ТАНОС ГРУП", ТОВ "ЛАРС ТОРГ", ТОВ "САЛТОР ЛІМІТЕД", реалізацію якої оформлено від зазначених постачальників та наведено детальну інформацію щодо наявних кримінальних справ по підприємствам у ланцюгу та використаної податкової інформації по постачальникам. ГУ ДПС зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва №757/64570/17-к від 08 листопада 2017 року у кримінальному провадженні №42017000000001801 від 01 червня 2017 року, ухвалою Печерського районного суду м.Києва №757/48888/17-к від 22 серпня 2017 року у кримінальному провадженні №12014000000000329 від 13 серпня 2014 року, ухвалами Київського районного суду м.Полтави №552/5447/17 від 01 вересня 2017 року та №552/5448/17 від 04 вересня 2017 року у кримінальному провадженні №42016170000000313 від 08 листопада 2016 року, ухвалами Печерського районного суду м.Києва №757/62945/17-к від 25 жовтня 2017 року, №757/52292/17-к від 08 вересня 2017 року, №757/55252/17-к від 21 вересня 2017 року, №757/55253/17-к від 21 вересня 2017 року у кримінальному провадженні №42017000000000211, ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси №711/6886/17 від 22 серпня 2017 року у кримінальному проваджені №12017250000000156 від 15 квітня 2017 року встановлено відсутність реальної господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарської діяльності. Згідно з поясненнями директорів в межах кримінального провадження, такі відношення до діяльності підприємств не мали, також встановлено відсутність зазначених підприємств за місцем реєстрації, відсутність у таких трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності.
ГУ ДПС звертає увагу, що судами не враховано пояснення водіїв, які відповідно до товарно-транспортних накладних здійснювали перевезення сільськогосподарської продукції від ПП "ПЕРЕВАЛ", ТОВ "АГРОСОЛТ", ТОВ "АГРОЦЕНТР ГРУП", ТОВ "АМЕН ЛТД", ТОВ "АТЕНАС", ТОВ "ГАРМ-СЕРВІС", ТОВ "ЕКОПРОМ ЛІМІТЕД", ТОВ "КОМПАНІЯ АГРО-К", ТОВ "НЕЙЛОН ПЛЮС", ТОВ "ПЕРША АГРОКОМПАНІЯ", ТОВ "СІНГУРД ЛТД", ТОВ "ТАНОС ГРУП", ТОВ "ЛАРС ТОРГ", ТОВ "САЛТОР ЛІМІТЕД", згідно з якими жодних перевезень сільськогосподарської продукції на адресу ТОВ "ТПЦ" вони не здійснювали. Крім того, згідно з відомостями, отриманими від Регіонального сервісного центру в Закарпатській області МВС України щодо власників транспортних засобів, які зазначені в товаротранспортних накладних: автомобіль р/н НОМЕР_1 (відповідно до ТТН марка автомобіля "RENAULT"), яким перевезено 33,18 тонн сільськогосподарської продукції - фактично автомобіль марки "Volkswagen Transporter"; автомобіль р/н НОМЕР_2 (відповідно до ТТН марка "КАМАЗ), яким перевезено 33,18 тонн сільськогосподарської продукції - фактично автомобіль марки "RENAULT LAGUNA"; автомобіль р/н НОМЕР_3 (відповідно до ТТН марка "МАЗ"), яким перевезено 18,74 тонн сільськогосподарської продукції - фактично автомобіль марки "ЗA3 110380-40"; автомобіль р/н НОМЕР_4 (відповідно до ТТН марка "КАМАЗ"), яким перевезено 38,78 тонн сільськогосподарської продукції - фактично автомобіль марки "DAEWOO MATIZ"; автомобіль р/н НОМЕР_5 (відповідно до ТТН марка "ГАЗ"), яким перевезено 47 тонн сільськогосподарської продукції - фактично автомобіль марки "ВАЗ 21104". Отже, суди залишили поза увагою, що реального руху активів по ланцюгу постачання не відбувалося.
3) суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 512, 514, 631 ЦК України при відсутності висновку Верховного Суду щодо правильного застосування цих норм у подібних правовідносинах. ГУ ДПС зазначає, що помилка судів при застосуванні зазначених норм полягає в тому, що суди дійшли помилкового висновку, що до СТОВ "АГРО-ЛУЧКИ" як до правонаступника СТОВ "КЛЯЧАНІВСЬКЕ" перейшли всі права та обов`язки за Договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №15/08 від 15 серпня 2015 року. Поза увагою судів залишилося те, що до СТОВ "АГРО-ЛУЧКИ" від СТОВ "КЛЯЧЯНІВСЬКЕ" не було передано жодних документів на підтвердження дебіторської заборгованості перед ТОВ "ТПЦ", як і не було зазначено про таку заборгованість у передавальному (ліквідаційному) балансі.
Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2021 року відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки вищенаведених доводів ГУ ДПС.
Оскільки одним із спірних питань у цій справі, в межах якого відкрито касаційне провадження, є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права під час надання правової оцінки доводам контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ПП "ПЕРЕВАЛ", ТОВ "АГРОСОЛТ", ТОВ "АГРОЦЕНТР ГРУП", ТОВ "АМЕН ЛТД", ТОВ "АТЕНАС", ТОВ "ГАРМ-СЕРВІС", ТОВ "ЕКОПРОМ ЛІМІТЕД", ТОВ "КОМПАНІЯ АГРО-К", ТОВ "НЕЙЛОН ПЛЮС", ТОВ "ПЕРША АГРОКОМПАНІЯ", ТОВ "СІНГУРД ЛТД", ТОВ "ТАНОС ГРУП", ТОВ "ЛАРС ТОРГ", ТОВ "САЛТОР ЛІМІТЕД", посадові особи яких згідно з доводами контролюючого органу заперечують свою причетність до здійснення фінансово-господарської діяльності цих підприємств, ухвалою від 29 липня 2021 року Верховний Суд зупинив касаційне провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) у справі № 160/3364/19.
Ухвалою від 05 жовтня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення касаційного провадження у справі (07 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 160/3364/19 і ухвалила постанову). Провадження у справі продовжено зі стадії, на якій його було зупинено.
08 лютого 2021 року від ТОВ "ТПЦ" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалося в апеляційному порядку. Позивач не погоджується з доводами ГУ ДПС про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування статей 512, 514, 631 ЦК України, зазначає, що відповідний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №910/5953/17, Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 802/1950/17-а, від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц. У цих постановах зазначено, що при реорганізації в формі злиття (так само як і приєднання) немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.
Позивач також наголошує, що ГУ ДПС не оскаржувало до апеляційного суду рішення суду першої інстанції у цій справі, а в касаційній скарзі не зазначає, які права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ГУ ДПС вирішено судом першої інстанції. У зв`язку з цим, на переконання позивача, оскаржуваними судовими рішеннями права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ГУ ДПС не порушені. При цьому, ГУ ДФС перебуває у стані припинення, однак, не припинено.
12 лютого 2021 року від ГУ ДПС надійшло клопотання про заміну сторони у справі з Головного управління ДФС у Закарпатській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Закарпатській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44106694).
Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС та здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни:
Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39393632) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065) на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1200 "Про утворення Державної податкової служби та Державної митної служби України",
з Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Закарпатській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44106694) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" та наказу Державної податкової служби України №529 від 30 вересня 2020 року "Про утворення територіальних органів ДПС".
Згідно зі статтею 52 КАС України для ГУ ДПС усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача про те, що судовими рішеннями права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ГУ ДПС не вирішувалися, як наслідок, не порушені, є безпідставними, оскільки у даному випадку ГУ ДПС виступає не як інший окремий і самостійний суб`єкт владних повноважень, а як правонаступник відповідача у справі. При цьому, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 10 вересня 2020 року у справі № 420/5772/18, від 06 жовтня 2020 року у справі № 804/958/17) про те, що у випадку, коли відбувається фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним, оскільки саме норми адміністративного права врегульовали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень органів Державної фіскальної служби до органів Державної податкової служби.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у ній було вісім податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково: визнав протиправними і скасував три податкові повідомлення-рішення, а у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив. Суд апеляційної інстанції переглядав судове рішення за апеляційною скаргою ГУ ДФС в межах задоволених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржувалося, відповідно, не є предметом касаційного перегляду. Отже, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в частині задоволених позовних вимог.
1. Щодо доводів ГУ ДПС про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пунктів 56.18, 56.19 статті 56 ПК України, колегія суддів зазначає таке.
ГУ ДПС посилається на те, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 та від 25 жовтня 2019 року у справі №640/20569/18.
Однак, предметом спору у цих справах було рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної, а безпосередній висновок Верховного Суду стосувався строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючого органу, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Сама по собі та обставина, що у зазначених судових рішеннях міститься посилання на пункт 56.19 статті 56 ПК України не означає, що це є висновком Верховного Суду з питання застосування цієї норми права, який викладено у подібних правовідносинах.
Отже, правовідносини у справі, у якій подано касаційну скаргу, не є подібними до правовідносин у справах №640/20468/18 і №640/20569/18.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Оскільки касаційне провадження в цій частині доводів було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що правовідносини у цій справі не є подібними до справ №640/20468/18 і №640/20569/18, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження у цій частині доводів відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.