ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 200/7243/20-а
адміністративне провадження № К/9901/35096/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 (колегія суддів у складі: Кравця О. О., Зуєвої Л. Є., Коваля М. П.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
05.08.2020 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 розмір заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 210 411,55 гривень.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури "Костянтинівка" старший прапорщик ОСОБА_1, будучи матеріально-відповідальною особою, в результаті недбалого ставлення до виконання службових обов`язків допустив нестачу матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення на суму 210 411,55 гривень, тим самим заподіяв пряму дійсну матеріальну шкоду державі. Станом на час звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду відповідач вищевказану заборгованість добровільно не відшкодував.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.10.2015 № 30-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 було призначено на посаду старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури "Костянтинівка".
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.01.2016 № 8 старший прапорщик ОСОБА_1, старшина прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури "Костянтинівка" призначений матеріально-відповідальною особою.
Згідно з розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України Т/723-9244 від 07.10.2015 старшим прапорщиком ОСОБА_1, старшиною прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури "Костянтинівка" за накладною (вимогою) № 004085 від 30.10.2016 були прийняті матеріальні цінності номенклатури відділення речового забезпечення на загальну суму 2 024 766,50 гривень.
Згідно з наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 187-ОС від 29.04.2016, позивача звільнено з військової служби за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпунктом "є" у зв`язку з вислугою встановлених строків військової служби, передбачених частиною першою та абзацом другим частини сьомої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у запас, без права носіння військової форми одягу.
Під час проходження військової служби на посаді старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури "Костянтинівка" старший прапорщик ОСОБА_1, будучи матеріально-відповідальною особою, в результаті недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, передбачених статтями 11, 16, 121, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктом 82 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України, затвердженого наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону від 06.08.1998 № 328, належний контроль за наявністю матеріальних цінностей не здійснював, їх правильне збереження та облік не організував, при тимчасовому вибутті з підрозділу не дотримувався встановленого порядку приймання-здавання матеріальних цінностей, внаслідок чого було ним допущено нестачу матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення на суму 210 411,55 гривень, тим самим заподіяно пряму дійсну матеріальну шкоду державі.
27.04.2016, у зв`язку з нестачею матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення, які рахувалися за старшим прапорщиком ОСОБА_1, наказом № 237 призначено службове розслідування.
21.06.2016 було складено висновок службового розслідування, яким встановлено в діях позивача склад дисциплінарного правопорушення, зокрема, недбале ставлення до виконання службових обов`язків, відсутність належного контролю за наявністю матеріальних цінностей, правильного збереження та обліку, а також недотримання встановленого порядку приймання-здавання матеріальних цінностей при тимчасовому вибутті з підрозділу.
Відповідно до пункту 4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.07.2016 № 329, враховуючи звільнення позивача з військової служби в запас, вирішено до прийняття рішення про стягнення з нього заподіяної шкоди направити копії матеріалів службового розслідування за місцем його проживання для ознайомлення. Також вирішено на підставі пунктів 4, 31 Положення № 243/95-ВР забезпечити у порядку, встановленому чинним законодавством, подання цивільного позову до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.08.2016 № 420-АГ внесено зміни до пункт 4 наказу № 329 та він викладений в такій редакції: "Враховуючи звільнення старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нилипівка) оперативно-бойової комендатури "Костянтинівка" старшого прапорщика ОСОБА_1 з військової служби в запас до прийняття рішення про стягнення з нього заподіяної шкоди направити копії матеріалів службового розслідування за місцем його проживання для ознайомлення. На підставі пунктів 4, 31 Положення № 243/95-ВР помічнику начальника прикордонного загону - начальнику групи правового забезпечення забезпечити у порядку, встановленому чинним законодавством, подання цивільного позову до суду на суму заподіяної шкоди у розмірі 210 411,55 гривень, вважати таким, що підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності старшого прапорщика ОСОБА_1 у розмірі 210 411,55 грн.
Разом з тим, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 18.05.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 210 411,55 гривень з ОСОБА_1 .
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 30.08.2017 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2019 закрито провадження у цивільній справі та роз`яснено позивачу про право звернення з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу. Суд визнав протиправним та скасував пункт 4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.07.2016 № 329 "Про результати службового розслідування" (зі змінами, внесеними наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 05.08.2016 № 420-АГ "Про внесення змін до наказу начальника прикордонного загону від 06.07.2016 № 329") в частині: "На підставі пунктів 4, 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР помічнику начальника прикордонного загону - начальнику групи правового забезпечення забезпечити у порядку, встановленому чинним законодавством, подання цивільного позову до суду на суму заподіяної шкоди у розмірі 210 411,55 гривень, вважати таким, що підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності старшого прапорщика ОСОБА_1 у розмірі 210 411,55 гривень.". В іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції відмовив. 30.05.2019 постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного від 25.10.2018 скасовано. Отже, з посиланням на частину четверту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Не погодившись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Окрім того, апелянт зазначав, що судом першої інстанції під час винесення рішення у адміністративній справі не встановлено, що на момент звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до суду з цим адміністративним позовом останнім було пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 та ухвалено нове судове рішення, яким позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду виходив з того, що ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2019 провадження у цивільній справі закрито та роз`яснено позивачу про право звернення з позовом в порядку адміністративного судочинства. 24.12.2019 позивачем отримано копію ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2019, проте із адміністративним позовом до суду позивач звернувся 05.08.2020, тобто із пропущенням встановленого частиною другою статті 122 КАС України тримісячного строку на звернення до суду.
Проаналізувавши факт звернення позивача до суду з позовом вперше з дотриманням строків звернення, дотримання вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання позовної заяви, тривалість розгляду справи (в порядку цивільного судочинства), на яку позивач чи його представник об`єктивно не могли вплинути, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у своїй сукупності ці обставини в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що дійсно, строк звернення до суду із адміністративним позовом, починаючи з дати звернення до суду із цивільним позовом та до закриття провадження у цивільній справі із роз`ясненням права звернення позивача до суду із позовом в порядку адміністративного судочинства, можна вважати пропущеним за поважних причин, але докази поважності причин подальшого пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом протягом більше семи місяців у матеріалах справи відсутні, як відсутнє й клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку, тому апеляційний суд дійшов висновку щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, починаючи з 20.03.2020, оскільки невиконання посадовими особами позивача своїх посадових обов`язків щодо своєчасного звернення до суду із адміністративним позовом також не може бути визнано поважною причиною пропуску, встановленого процесуального строку. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, проте дане клопотання залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд відхилив посилання апелянта, що позивач не зміг звернутися до суду в установлений строк у зв`язку з тим, що в Україні було встановлено карантин та запроваджено протиепідемічні заходи у зв`язку із значним поширенням коронавірусної хвороби COVID-19. Суд зазначив, що нормами чинного в період виникнення права на звернення до суду процесуального законодавства не було передбачено переривання строків звернення юридичної особи до суду з позовом та/або їх автоматичне поновлення, у зв`язку з запровадженням карантинних обмежень, вказане також не передбачено нормами Закону України № 731-IX, який набув чинності 17.07.2020, що стосується учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, а карантинні обмеження не заважали подачі позовної заяви суду безпосередньо представниками позивача - суб`єкта владних повноважень та/або засобами поштового у паперовому вигляді та/або електронного зв`язку чи за допомогою сервісу "Електронний суд" в електронному вигляді.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що загально-відомим є факт здійснення правосуддя Одеським окружним адміністративним судом під час дії карантинних обмежень, а також отримання ним кореспонденції у паперовому та електронному вигляді без будь-яких обмежень, у матеріалах справі відсутні і докази наявності непереборних обставин, які б перешкоджали направленню позовної заяви до суду безпосередньо представниками позивача суб`єкта владних повноважень та/або засобами поштового у паперовому вигляді та/або електронного зв`язку чи за допомогою сервісу "Електронний суд" в електронному вигляді .
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважав обґрунтованими доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021, залишити без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 або повернути (передати) справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 19.09.2019 у справі № 0440/6027/18, від 12.01.2021 у справі № 1640/2719/18, від 21.07.2021 у справі № 520/5875/19 щодо безпідставного виходу судом апеляційної інстанції за межі апеляційного перегляду. Скаржник вважає, що пропуск строку звернення до суду не визначений серед переліку порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Така підстава серед повноважень суду апеляційної інстанції за змістом статті 319 КАС України не надає права суду застосовувати ці повноваження з власної ініціативи. Наголошує, що відповідно до статті 308 КАС України повноваження суду апеляційної інстанції обмежені.
Крім того, скаржник зазначає, що позивачем було подано цивільний позов, але в подальшому у зв`язку зі зміною судової практики щодо розгляду даної категорії судових справ, та виходячи зі змін та норм нормативно-правових актів, виданих на час пандемії з коронавірусної хвороби (COVID-19), якими були продовжені процесуальні строки на час дії карантину, позивачем адміністративний позов було подано відповідно до норм КАС України.
Отже, скаржник вважає, що у даному випадку, строки подання адміністративного позову повинні були завершитись під час дії карантину, однак у зв`язку зі змінами у нормативно-правових актах у зв`язку з запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки автоматично були продовжені.
Також скаржник наголошує на тому, що під час звернення до Донецького окружного адміністративного суду разом з адміністративним позовом було подано заяву щодо відкриття судового провадження, у якій позивач обґрунтував строки подання цього адміністративного позову, з чим погодився суд першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України або залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
21.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 200/7243/20-а.
Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина друга наведеної статті встановлює, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.