ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 826/3712/17
адміністративне провадження № К/9901/729/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року (суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (головуючий суддя Беспалов О.О., судді: Ключкович В.Ю., Пилипенко О.Є.) у справі №826/3712/17 за позовом ТОВ "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2017 року №1152615140103 та №1162615140103.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки господарські операції по взаємовідносинам з контрагентами мали реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з контрагентами позивача є необґрунтованими. Також посилання відповідача на кримінальні провадження щодо контрагентів позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, оскільки жодного судового рішення стосовно позивача чи його контрагента, який набрав законної сили, відповідачем не надано.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, що аналізом баз даних ДФС встановлено відсутність у ТОВ "Атлантида Груп" будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, що ставить під сумнів можливість ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві. Крім того, відповідач посилається на протокол допиту свідка, надано оперативним управлінням ГУ ДФС у м. Києві, де допитаний у кримінальному провадженню як свідок - директор ТОВ "Атлантида Груп" ОСОБА_1 повідомив, що на посаді директора ТОВ "Атлантида Груп" не працював. Вважає, що господарські відносини позивача з його контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущена контрагентами платника податків не є свідченням нереальності господарських операцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантида Груп" за період з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 10 лютого 2017 року №42/26-15-14-01-03/31445803. Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Донбас-Термо" статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість за грудень 2015 року на суму 407 993,00 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року на суму 1 125,00 грн.
Не погоджуючись з висновками акту від 17 лютого 2017 року №02/17/01 позивачем подано заперечення, яке залишено без задоволення, а висновки акту - без змін.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі висновків акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2017 року №1152615140103 та №1162615140103.
Позивач вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з позовом.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.