ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/17872/19
провадження № К/990/17258/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №640/17872/22
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 31 травня 2022 року у складі головуючого судді - Пилипенко О. Є., суддів: Глущенко Я. Б., Собківа Я. М.,
І. Суть спору
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі також - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, в якому просив:
1.1. визнати бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану щорічну відпустку в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 30 діб та в період з 01 січня 2013 року по 19 липня 2013 року - 15 діб - протиправною;
1.2. зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 30 діб та в період з 01 січня 2013 року по 19 липня 2013 року - 15 діб;
1.3. стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 19 липня 2013 року по день постановлення рішення по цій справі.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2020 року позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 19 липня 2013 року по день постановлення рішення по цій справі, залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
2.1. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 30 діб та в період з 01 січня 2013 року по 19 липня 2013 р - 15 діб.;
- зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 30 діб та в період з 01 січня 2013 року по 19 липня 2013 року - 15 діб у розмірі 3 844,53 гривень (три тисячі вісімсот сорок чотири гривні, 43 копійки).
2.2. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2020 року в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 30 діб та зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 30 діб у розмірі 2599 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 02 копійки - скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2020 року в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку в період з 01 січня по 19 липня 2013 року - 15 діб та зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 01 січня по 19 липня 2013 року - 15 діб у розмірі 1245 (одна тисяча двісті сорок п`ять) гривень 51 копійка - залишено без змін.
2.3. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду - скасовано та направлено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
2.4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2020 року прийнято до розгляду справу №640/17872/19 в частині позовних вимог про стягнення з Управління МВС України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 19 липня 2013 року по день постановлення рішення по цій справі.
2.5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 направлено матеріали адміністративної справи №640/17872/19 до Верховного Суду у зв`язку із надходженням касаційної скарги.
2.6. Постановою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі № 640/17872/19 у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку у період з 01 січня по 31 грудня 2012 року - 30 діб та у період з 01 січня по 19 липня 2013 року - 15 діб скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду, в іншій частині Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року залишено без змін.
2.7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2020 року змінено, виклавши третій абзац резолютивної частини у наступній редакції:
- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 30 діб та в період з 01 січня 2013 року по 19 липня 2013 року - 15 діб у розмірі 3 985 гривень (три тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 63 копійок;
- в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2020 року залишено без змін.
3. З урахуванням вищезазначених обставин, не розглянутими залишились позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20 липня 2013 року по 30 липня 2021 року.
3.1. Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за невикористані відпустки. Повний розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з ним було проведено на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року лише 30 липня 2021 року. Тому позивач вважає, що з відповідача належить стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 330 321 гривня 27 копійок.
4. Відповідач вважаючи позовні вимоги в цій частині безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 25 червня 2008 року №123 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-196712) призначено на посаду слідчого (за рахунок посади старшого слідчого) слідчого відділення Ладижинського міського відділу УМВС України у Вінницькій області.
6. Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 19 липня 2013 року №152 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, слідчого відділення Гайсинського районного відділу УМВС України у Вінницькій області звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 19 липня 2013 року, з виплатою премії по 19 липня 2013 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає: 08 років 10 місяців 18 днів.
7. Гайсинським районним відділом УМВС України у Вінницькій області 12 травня 2017 року видано Довідку №5750/210/01-2017, яка видана в тім, що в період з 01 січня 2012 року по 19 липня 2013 року ОСОБА_1, перебуваючи на посаді слідчого відділення Гайсинського районного відділу Управління МВС України у Вінницькій області, у щорічній та додатковій відпустці не перебував. У період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року невикористана чергова відпустка становить - 30 діб, в період з 01 січня 2013 року по 19 липня 2013 року - 15 діб.
8. Як зазначає позивач, йому не було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 19 липня 2013 року по день постановлення рішення по цій справі, що стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.
9. У той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 липня 2021 року з позивачем проведено повний розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 30 діб та в період з 01 січня 2013 року по 19 липня 2013 року - 15 діб у розмірі 3 985,63 гривень на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 листопада 2021 року, позов задовольнив частково.
10.1. Стягнув з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20 липня 2013 року по 29 липня 2021 року у розмірі 69 830,95 гривень (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять гривень, 95 копійок).
10.2. В іншій частині позовних вимог відмовив.
10.3. Присудив на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 гривень з бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення, у зв`язку з чим, з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірності, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат є сума 69 830,95 гривень.
12. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 травня 2022 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року, з урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про виправлення описки, змінив.
12.1. Виклав абзац другий резолютивної частини рішення наступним чином:
"Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20 липня 2013 року по 30 липня 2021 у розмірі 75 117,11 гривень (сімдесят п`ять тисяч сто сімнадцять гривень одинадцять копійок)."
12.2. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року - залишив без змін.
12.3. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
13. Колегія суддів апеляційного суду визнала обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте зазначила, що судом першої інстанції не розраховано суму середнього заробітку та визначено невірний період за який повинно бути стягнуто відповідні кошти, у зв`язку з чим рішення суду змінено у відповідних частинах.
IV. Касаційне оскарження
14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
14.1. Так, автор скарги посилається на застосування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення положення статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та підпункту "л" пункту 1, абзацу 3 пункту 2, пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 823/254/16, від 10 лютого 2022 року у справі № 580/2264/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 823/1823/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17.
14.2. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що належним і достатнім способом захисту порушених прав є стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 300 321,27 гривень.
14.3. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15. Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2022 року, відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі № 640/17872/19 з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
16. Відповідач своїм правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі відповідно до статті 338 КАС України не скористався і відзив не подав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
20. Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
21. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
22. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
23. За приписами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
23.1. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
23.2. При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
24. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).