ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 580/1440/19
адміністративне провадження № К/9901/13729/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ПСП "Нива" (далі - Підприємство) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2019 року №0004201304; від 09.04.2019 року №0004191304; від 10.04.2019 року №0004231401; від 10.04.2019 року №0004251401; від 10.04.2019 року №0004261401; від 10.04.2019 року №0004271401; від 10.04.2019 року №0004281401.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 10.04.2019 року №0004251401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 505 808 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 126 452 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДФС у Черкаській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх у цій частині скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.
Результати перевірки оформлені Актом №91/23-00-14-0807/03793478 від 20.03.2019 року.
Під час перевірки податковий орган встановив, що ПСП "Нива" порушено:
- п.п.44.1 ст.44, 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198 п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у розмірі 193 434 грн;
- п.209.2, п.209.3, ст.209 ПК України, п.3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №11, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість по спеціальній декларації на загальну суму 312 442 грн;
- п.201.10 ст.201 ПК України, позивачем не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкових накладних з податку на додану вартість на загальну суму 120 002,66 грн;
- пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України, в результаті чого реалізоване пальне без реєстрації платником акцизного податку на загальну суму 150 863 грн;
- п.223.2. ст.223 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації з акцизного податку за січень - грудень 2017 року та за січень - липень 2018 року;
- пп.266.2.1, п.266.2, п.п.266.5.1, п.266.5., п.п.266.3.3, п.266.3 ст.266 ПК України, занижено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 1 793,02 грн;
- абз.2 д.57.1 ст.57, пп.164.217 "е", пп.164.2.20 п.164.2 ст.164; п.164.5 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2 та пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, п.176.2 "а" ст.176 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 144 301,83 грн;
- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 та пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по військовому збору за 2018 рік на загальну суму 9 688,16 грн.
На основі вказаних висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:
- від 08.04.2019 року №0004201304, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 9 688,16 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7 266,13 грн та нараховано пеню в розмірі 2 919,04 грн;
- від 09.04.2019 року №0004191304, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 144 301,81 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 108 226,38 грн та нараховано пеню в розмірі 40 675,64 грн;
- від 10.04.2019 року №0004231401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1 495,37 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 373,84 грн;
- від 10.04.2019 року №0004251401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 505 808 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 126 452 грн;
- від 10.04.2019 року №0004261401, яким до позивача, у зв`язку з не здійсненням реєстрації накладних з податку на додану вартість в ЄРПН, застосовано штраф у сумі 60 001,33 грн;
- від 10.04.2019 року №0004271401, яким до позивача, у зв`язку з не поданням податкових декларацій з акцизного податку застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 230 грн;
- від 10.04.2019 року №0004281401, яким до позивача, у зв`язку з реалізацією пального без реєстрації платником акцизного податку застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 150 863 грн.
Підприємство, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулося до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Задовольнивши позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 10.04.2019 року №0004251401, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки в акті перевірки про нереальність здійснених операцій позивача з ТОВ "Лінк-2К", ТОВ "Агата ЛТД", ТОВ "Нікс Консалтинг", ТОВ "Агро Хорса", які ґрунтуються на відсутності джерел придбання по ланцюгу постачання, а також через відсутність у вказаних постачальників достатньої кількості трудових та кваліфікаційних ресурсів, відсутності основних фондів, виробничих та складських активів, наявності інформації про відсутність за місцезнаходженням, є припущеннями, безпідставність та необґрунтованість яких повністю спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За вказаних вимог КАС України, суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
За приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п.201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.