ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №260/2081/21
адміністративне провадження № К/990/14854/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 260/2081/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 26.05.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправним рішення ГУ Держгеокадастру про відмову у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173, викладене у листі від 25.03.2021 №Г-111/0-250/6-21;
зобов`язати ГУ Держгеокадастру в особі його уповноваженого реєстратора скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскільки ОСОБА_2 не зареєструвала своє речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173 протягом одного року, то відповідно до частини десятої статті 24 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон №3613-VI) державна реєстрація такої земельної ділянки має бути скасована Державним кадастровим реєстратором, який здійснив таку реєстрацію.
2. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 26.01.2022 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.05.2022 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних позовних вимог.
4. 11.06.2022 ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 14.07.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що рішенням Річківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (далі - Річківська сільрада) від 11.09.2000 ОСОБА_1 виділено в натурі та передано у власність земельну частку (пай) розміром 1,09 га згідно з сертифікатом серії ЗК №0087430 в урочищі Бляхіський та в урочищі Лази в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.
У 2008 році ОСОБА_1 замовила у Приватного підприємства "Вертикаль" виготовлення технічної документації із землеустрою, яка була частково виготовлена із погодженням меж земельної ділянки суміжними землекористувачами. Право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 не оформила.
Згодом, рішенням Річківської сільради від 22.12.2013 №29 "Про погодження місця розташування земельної ділянки (паю)" позивачці було погоджено місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,21 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Сплина, а також земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Бляхівський за межами населеного пункту с. Річка.
29.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Землемір" за замовленням ОСОБА_1 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в урочищі Бляхівський за межами населеного пункту на території Річківської сільради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, у погодженні цієї технічної документації було відмовлено, оскільки відповідно до листа Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області на момент подачі ОСОБА_1 заяви до цієї адміністрації названій земельній ділянці вже присвоєно кадастровий номер, а на саму ділянку виготовлено технічну документацію із землеустрою іншій особі.
Листом від 04.10.2019 № 29-7-0-202-7550/2/19 ГУ Держгеокадастр на адвокатський запит представника позивачки від 13.09.2019 № 07 повідомило, що вказана земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі Державним кадастровим реєстратором відділу у Міжгірському районі Управління ОСОБА_3 17.12.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, виготовленої ТОВ "Експерт" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, ГУ Держгеокадастру надало представнику позивачки копію технічної документації на цю земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 .
09.03.2021 ОСОБА_1 надіслала до ГУ Держгеокадастру заяву про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173, однак листом від 25.03.2021 №Г-111/0-250/6-21 відповідач відмовив їй у скасуванні державної реєстрації вказаної ділянки з огляду на відсутність правових підстав.
Вважаючи таку відмову ГУ Держгеокадастру протиправною ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не вказала причини відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку протягом одного року з дня реєстрації земельної ділянки та не довела наявність вини громадянки ОСОБА_2 у нездійсненні державної реєстрації речового права на земельну ділянку, як цього вимагає положення частини десятої статті 24 Закон № 3613-VI.
8. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що системний аналіз приписів частини десятої статті 24 Закону № 3613-VI та пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051) дає підстави стверджувати, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується у випадку, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване, на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру, і така інформація у відповідача була у наявності. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що вина заявника, як кваліфікаційна ознака для вчинення спірної реєстраційної дії, може бути як у формі дії, так і бездіяльності, тобто може передбачати активну чи пасивну поведінку особи.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована зокрема тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину десяту статті 24 Закону № 3613-VI, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував цю норму права без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №826/4542/18.
Також скаржниця зазначила, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.