ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 160/3875/19
провадження № К/9901/4364/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (суддя Маковська О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (головуючий суддя Малиш Н.І., судді Баранник Н.П., Щербак А.А.)
у справі № 160/3875/19
за позовом Фермерського господарства "ЕКО-ОВОЧІ"
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року Фермерське господарство "ЕКО-ОВОЧІ" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 28 березня 2019 року № ДН1326/274/АВ/ТД-ФС/273.
2. Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача про порушення позивачем вимог трудового законодавства, щодо відсутності трудового договору з найманими фізичними особами, оскільки господарством відповідно до норм чинного законодавства було укладено з фізичними особами цивільно-правові договори згідно яких виконувались роботи, а саме: зі збору врожаю капусти, моркви, цибулі; з переборки капусти та цибулі; навантажувальні роботи. За результатами виконання договорів між сторонами підписувалися відповідні акти виконаних робіт. Оплата праці за цивільно-правовими договорами мала разовий характер. Позивачем подавалися звіти за формою 1-ДФ, відповідно до яких, розрахунки з фізичними особами, відображено за ознакою доходу 102 (винагорода за цивільно-правовими договорами).
3. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, позов Фермерського господарства "ЕКО-ОВОЧІ" задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасувати постанову від 28 березня 2019 року № ДН1326/274/АВ/ТД-ФС/273.
4. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надіслало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про відмову Фермерському господарству "ЕКО-ОВОЧІ" в позові.
5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 04 березня 2019 року по 05 березня 2019 року проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин Фермерського господарства "Еко-Овочі", за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи від 05 березня 2019 року №ДН1326/274/АВ.
7. Інспекційним відвідуванням встановлено, що у період вересень, жовтень, грудень 2018 року, січень, лютий 2019 року Фермерським господарством "Еко-Овочі" на підставі цивільно-правових договорів були залучені додаткові працівники, а саме: ОСОБА_1 (договір від 01 вересня 2018 року №4), ОСОБА_2 (договір від 01 вересня 2018 року №3), ОСОБА_3 (договір від 01 вересня 2018 року №2), ОСОБА_4 (договір від 01 вересня 2018 року б/н), ОСОБА_5 (договір від 04 жовтня 2018 року №1), ОСОБА_6 (договір від 04 жовтня 2018 року №2), ОСОБА_7 (договір від 04 жовтня 2018 року №3), ОСОБА_8 (договір від 04 жовтня 2018 року №4), ОСОБА_9 (договір від 04 жовтня 2018 року №5), ОСОБА_10 (договір від 04 жовтня 2018 року №6), ОСОБА_11 (договір від 04 жовтня 2018 року №7), ОСОБА_12 (договір від 04 жовтня 2018 року №8), ОСОБА_13 (договір від 04 жовтня 2018 року №9), ОСОБА_14 (договір від 04 жовтня 2018 року №10), ОСОБА_15 (договір від 04 жовтня 2018 року №11), ОСОБА_16 (договір від 04 жовтня 2018 року №12), ОСОБА_17 (договір від 04 жовтня 2018 року №13), ОСОБА_18 (договір від 04 жовтня 2018 року №14), ОСОБА_4 (договір від 01 січня 2019 року №1), ОСОБА_1 (договір від 01 січня 2019 року №2), ОСОБА_2 (договір від 01 січня 2019 року №3), ОСОБА_19 (договір від 01 січня 2019 року №4), ОСОБА_20 (договір від 01 січня 2019 року №5), ОСОБА_1 (договір від 01 лютого 2019 року №1), ОСОБА_20 (договір від 01 лютого 2019 року №2), а отже встановлено порушення позивачем, використання найманої праці без укладання трудових договорів, а саме порушення частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України.
8. На підставі Акту від 05 березня 2019 року №ДН1326/274/АВ видано припис від 05 березня 2019 року №ДН1326/274/АВ/П про усунення виявлених порушень. Строк усунення порушень встановлено до 14 березня 2019 року.
9. Рішенням від 14 березня 2019 року №ДН1326/274/АВ/ТД призначено розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 28 березня 2019 року.
10. За результатами розгляду справи відповідачем прийнято постанову від 28 березня 2019 року №ДН1326/274/АВ/ТД-ФС/273 про накладення штрафу в розмірі 2 503 800 грн.
11. Незгода позивача з постановою стала підставою для звернення до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у правовідносинах між позивачем та фізичними особами, що зазначені в Акті інспектування, містяться ознаки притаманні саме цивільно-правовим відносинам. Отже відповідачем, під час проведення інспекційного відвідування, не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що вищевказані фізичні особи здійснювали функції (виконували роботу), яким би були притаманні ознаки трудових відносин, а саме: не було встановлено систематичного виконання робіт; не було встановлено підпорядкування вказаних осіб правилам внутрішнього трудового розпорядку; не було встановлено систематичності оплати праці, що б свідчило про виплату працівнику гарантованої заробітної плати, оскільки за цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи (надання послуг) і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата (що мало місце у спірному випадку).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
13. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку цивільно-правовим договорам, не врахували, що виконувані особами роботи підпадають під визначення таких професій як підсобний працівник і вантажник, у зв`язку з чим помилково вважали про відсутність порушень трудового законодавства.
14. Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області стверджує про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 21, частин 1, 3 статті 24 КЗпП України в аспекті обов`язковості укладення трудового договору на виконання сезонних робіт у межах спірних правовідносин.
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками судів про наявність саме цивільно-правових, а не трудових відносин у фермерського господарства з вказаними вище особами.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
17. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
18. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
19. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 КЗпП України).