ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №821/907/18
адміністративне провадження № К/9901/32510/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №821/907/18
за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання неправомірною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Лук`янчук О.В., Яковлєва О.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ), з вимогами: визнати неправомірними дії (бездіяльність) голови СБУ щодо зарахування полковника ОСОБА_1 у розпорядження начальника Управління СБУ в Херсонській області відповідно до наказу від 04.04.2018 №424-ос і не призначення на рівну посаду відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпункту 2 пункту 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; визнати незаконними дії (бездіяльність) голови СБУ щодо порушення термінів перебування полковника ОСОБА_1 у розпорядженні начальника Управління СБУ в Херсонській області за наказом голови СБУ від 04.04.2018 №424-ос; визнати незаконним та скасувати наказ голови СБУ 04.04.2018 №424-ос в частині зарахування у розпорядження начальника Управління СБУ в Херсонській області та зобов`язати призначити ОСОБА_1 на рівнозначну посаду (начальника відділу); стягнути грошове забезпечення з 23.03.2018 і компенсацію за затримку виплати грошового забезпечення по дату ухвалення рішення з СБУ.
2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 в справі №821/907/18, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019, визнано протиправною бездіяльність голови СБУ щодо не вирішення питання про призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України; зобов`язано голову СБУ вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду.
3. 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про: визнання протиправною бездіяльності СБУ вчиненою на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №821/907/18 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); зобов`язання голови СБУ вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №821/907/18; встановити строк для подання звіту про виконання прийнятого судового рішення.
4. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 вказану заяву залишено без задоволення.
5. Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.
6. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 19.09.2019.
7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №821/907/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до СБУ про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, як помилково відкритого.
8. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що статтею 294 КАС України серед переліку ухвал, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, не визначено ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
9. Не погоджуючись із ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
10. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що чинним законодавством не передбачено прямої заборони апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, що прийнята за результатами розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскарження цієї ухвали окремо від рішення суду не допускається є необґрунтованими.
11. Указана касаційна скарга надійшла на адресу Суду 22.11.2019.
12. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Кашпур О.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019.
14. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому наполягає на безпідставності останньої та просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржуване судове рішення без змін.
ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування
15. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень КАС України, у т.ч. щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
16. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
17. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
21. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. Положеннями частини другої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
23. Частиною першою статті 294 КАС України визначений перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а саме: ухвали суду першої інстанції щодо: забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; передачі справи на розгляд іншого суду; відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; затвердження умов примирення сторін; призначення експертизи; визначення розміру судових витрат; зупинення провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; відмови ухвалити додаткове рішення; роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; окрема ухвала; стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; відмови у відкритті провадження за заявою про відновленого судового провадження; відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.