ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 461/6912/16-к
провадження № 51- 910 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6
суддів ОСОБА_7 ОСОБА_8
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9
прокурора ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140050002607, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Львова, жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 грудня 2020 року про виправлення описки) ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 367 КК до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 4250 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк один рік.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного цим вироком, у зв`язку з закінченням строків давності.
Цим же вироком стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу "Львівський коледж транспортної інфраструктури" 73 403,35 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження відносно неї за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 367 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрито за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувались у тому, що в період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2014 року вона, обіймаючи відповідно до наказу № 31/П від 03 травня 1993 року посаду головного бухгалтера Львівського коледжу транспортної інфраструктури Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, що знаходиться у м. Львові (вул. Снопківська, 47), будучи службовою особою цього навчального закладу, уповноваженою на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, зокрема, щодо організації роботи бухгалтерської служби, контролю відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх бухгалтерських операцій, здійснення контролю за веденням касових операцій, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, допустивши службову недбалість, в порушення вимог ч.ч. 1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV
від 16 липня 1999 року; пунктів 20, 32 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року;п.п. 5 п. 4 Наказу Міністерства освіти і науки України "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" № 557 від 26 вересня 2005 року, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України № 614
від 25 жовтня 2005 року, за відсутності відповідного погодження Міністерства освіти і науки України та за наявності у навчального закладу заборгованості з виплати стипендії й оплати комунальних платежів, забезпечила підготовку та здійснила погодження наказу № 66/ОС від 21 липня 2014 року щодо надбавок за високі досягнення в праці, що відобразила у відомостях про нарахування заробітної плати № 72 за жовтень 2013, № 81 за листопад 2013, № 89 за грудень 2013, № 3 за січень 2014, № 10 за лютий 2014, № 17 за березень 2014, № 25 за квітень 2014, № 33 за травень 2014, № 40 за червень 2014, № 46 за липень 2014, № 55 за серпень 2014, № 61 за вересень 2014, № 68 за жовтень 2014, № 78 за листопад 2014, на підставі яких ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, незаконно отримали виплати у вигляді надбавки до посадового окладу та за високі досягнення у праці, внаслідок чого заподіяла збитки вищевказаному навчальному закладу на загальну суму 73 403,35 гривень, що є істотною шкодою.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд вибірково провів аналіз норм бюджетного законодавства та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 службової недбалості. На думку прокурора, всупереч вимогам ст. 23 КПК апеляційний суд не допитав свідків під час апеляційного перегляду, дав іншу оцінку їх показанням, ніж суд першої інстанції.
Особа, кримінальне провадження щодо якої закрито, ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу прокурора та просила залишити його касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_11 вважав касаційну скаргу необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, та просив ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_10 перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК).
Згідно з вимогами ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.