ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 749/861/20
Провадження № 51-4981км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_9,
засудженого ОСОБА_1,
перекладача ОСОБА_10
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2020 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270280000228, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Агдамекенд Агдамського району Азербайджан, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 липня 2020 року о 21:15 год. за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 намагався вчинити по відношенню до малолітнього ОСОБА_2 дії сексуального характеру, пов`язані з анальним проникненням в тіло малолітнього з використанням геніталій, однак злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, через фізіологічну неможливість.
Чернігівський апеляційний суд 08 вересня 2021 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років. Визнав обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вирішив включити інформацію про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вироки судів першої та апеляційної інстанцій щодо нього у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження просить закрити.
Посилається на те, що його визнано винуватим у вчинені злочину, який він не скоював, а всі докази, на які посилаються суди, є припущеннями. Вважає, що апеляційним судом безпідставно визнано обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Стверджує, що повідомлення про підозру було здійснено незрозумілою для нього мовою, тому й суть підозри не була зрозуміла, і лише під час ознайомлення з матеріалами провадження йому було надано перекладача й вручено нову підозру, перекладену російською мовою. Вказує, що слідчий експеримент від 24 липня 2020 року був поведений також без перекладача, а тому має бути визнаний недопустимим доказом.
Вважає, що його утримання під вартою під час розгляду провадження в апеляційному суді було незаконним, оскільки рішення суду про продовження строку тримання під вартою на час апеляційного розгляду не ухвалювалося.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно вирішив включити інформацію про нього до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, оскільки прокурор подав до апеляційного суду відповідне доповнення до апеляційної скарги з проханням зробити це поза межами строку на апеляційне оскарження.
У запереченні прокурор просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо нього - без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується положеннями статей 412-414 КПК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав показання засудженого ОСОБА_1, який вину у вчиненні злочину не визнав, однак не заперечував того факту, що він запросив малолітніх хлопців до своєї квартири, запропонував одному з них піти до кімнати будинку, де він наказав роздягнутися потерпілому до пояса, підійти до ліжка та нахилитися, а він при цьому оголив свої статеві органи.
Також суд, обґрунтовуючи вину засудженого, послався на показання потерпілого ОСОБА_2, який детально розповів про обставини, за яких щодо нього було вчинено злочин саме ОСОБА_1 . Його показання узгоджуються із даними протоколу проведення слідчого експерименту від 11 вересня 2020 року за його участю, де він вказав будинок і кімнату, в якій відбувалася подія злочину, та детально розповів, які саме дії вчиняв обвинувачений по відношенню до нього (т. 1 а.п. 129,130).
Відповідно до даних протоколу пред`явлення особи для впізнання від 04 вересня 2020 року потерпілий ОСОБА_2 за фотознімками впізнав ОСОБА_1, який 23 липня 2020 року запросив його до своєї квартири та намагався вчинити щодо нього дії сексуального характеру.
Окрім того, суд обґрунтовано на підтвердження винуватості ОСОБА_1 послався на дані протоколу проведення слідчого експерименту від 24 липня 2020 року за участю самого обвинуваченого, відповідно до якого останній детально показував та розповідав про те, як він вирішив із малолітнім хлопцем вступити в статеві зносини, в зв`язку з чим попросив потерпілого зайти до крайньої кімнати будинку, на що останній погодився. У кімнаті наказав хлопцеві зняти шорти, труси і нахилитись животом до ліжка. Потерпілий зробив, як він просив, при цьому він також роздягнувся до пояса, оголив свій статевий орган, підійшов до потерпілого, взяв руками за тулуб та сідниці й намагався вчинити сексуальні дії, пов`язані з анальним проникненням з використанням геніталій. Він здійснював активні рухи близько двох хвилин, але від того, що був у стані алкогольного сп`яніння, не зміг довести свої дії до кінця (т. 2 а.п. 55-58).
Колегія суддів вважає, що зазначені докази відповідають вимогам статей 84-86 КПК України щодо їх належності та допустимості, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.
Місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм оцінку в аспекті положень ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з`ясував передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів першої і апеляційної інстанцій щодо правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 саме за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України, що в змісті касаційної скарги не оспорюється.
При призначенні ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; обставину, яка обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та відсутність обставин, які пом`якшують покарання. Призначене ОСОБА_1 покарання ґрунтується на положеннях статей 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.