ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 521/3835/15-к
провадження № 51-921км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_10.,
суддів ОСОБА_11., ОСОБА_12.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13.,
прокурора ОСОБА_14.,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_15.
засуджених (відеоконференція) ОСОБА_1, ОСОБА_2,
перекладача ОСОБА_16,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_17. в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201416047000010052, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Грузії, уродженця м. Хелвачаурі Республіки Грузії, мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Республіки Грузії, уродженця м. Каспі Республіки Грузії, зареєстрованого у АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_3 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Малиновський районний суд м. Одеси вироком від 29 травня 2020 року визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та призначив йому покарання: за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна. Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років і 6 місяців з конфіскацією майна. Постановив рахувати строк відбування покарання ОСОБА_1 з моменту його затримання, а саме з 18 грудня 2014 року. Зарахував у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 18 грудня 2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком суд визнав винуватим ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та призначив йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 49 КК України суд звільнив ОСОБА_2 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 309 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Постановив рахувати строк відбування покарання ОСОБА_2 з моменту його затримання, а саме з 19 грудня 2014 року. Зарахував у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_2 з 19 грудня 2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди суд задовольнив у повному обсязі. Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку у рівних долях на користь ОСОБА_3 загальну суму у розмірі 2 239 866,19 грн завданих йому злочином матеріальних збитків з урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 29 травня 2020 року (день ухвалення вироку).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, понесеної внаслідок здійснення поховання, задовольнив у повному обсязі. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму завданих йому матеріальних збитків у розмірі 130 000 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за завдану йому моральну шкоду внаслідок вчиненого злочину суму у розмірі 2 000 000 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за завдану йому моральну шкоду внаслідок вчиненого злочину суму у розмірі 500 000 грн.
Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 18.12.2014 року о 19:30 годині разом з невстановленою в ході досудового розслідування і судового розгляду особою, діючи за попередньою змовою між собою, прибули до двору, розташованого біля будинку № 14-б по вул. Комітетській у м. Одесі, з метою вчинення розбійного нападу на ОСОБА_3 .
Перебуваючи у зазначеному місці, помітивши ОСОБА_3, який на власному автомобілі марки "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_1, приїхав до будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_4, де він проживав у квартирі під АДРЕСА_5, ОСОБА_1 разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою підійшли до ОСОБА_3, який в цю мить вийшов з автомобіля, тримаючи при собі у правій руці портфель коричневого кольору, в якому знаходились грошові кошти.
ОСОБА_2 у цей час залишався на відстані 20 метрів від вказаного автомобіля ОСОБА_3, спостерігаючи за діями спільників та навколишньою обстановкою з метою попередження, у разі появи сторонніх осіб, та забезпечення таким чином можливості заволодіння майном ОСОБА_3
ОСОБА_1, підійшовши до ОСОБА_3 ззаду, завдав йому чотири удари ножем в спину, один з яких був проникаючим у грудну клітину.
ОСОБА_3, отримавши удари, закричав і повернувся обличчям до нападників. В цей момент ОСОБА_1 завдав йому удар ножем в обличчя, спричинивши різану рану правої щоки, після чого завдав удар ножем в область правої руки, в якій ОСОБА_3 тримав портфель з грошовими коштами.
У цю мить, невстановлена досудовим розслідуванням особа вихопила з рук ОСОБА_3 портфель коричневого кольору, в якому знаходились гроші, а саме: 61000 доларів США (згідно валютного курсу НБУ на 18.12.2014 року складало 961 878.317 гривень), 5380 євро (згідно валютного курсу НБУ на 18.12.2014 року складало 105 602.0025 гривень), 90 000 російських рублів (згідно валютного курсу НБУ на 18.12.2014 року складало 20 935.8 гривень) та 495 000 гривень. Загальна сума завданої матеріальної шкоди на день вчинення злочину в перерахунку на національну валюту склала 1 583 416.1195 гривень (згідно з офіційним курсом НБУ на день вчинення злочину).
Заволодівши зазначеним портфелем з грошовими коштами ОСОБА_3, двоє нападників почали тікати з місця події. Почувши крики ОСОБА_3 про допомогу, з будинку АДРЕСА_4 вибіг його син ОСОБА_4 . Побачивши протиправні дії нападників, ОСОБА_4 почав наздоганяти ОСОБА_1 та невстановлену досудовим слідством і судом особу, які відбігали з місця події з портфелем ОСОБА_3 .
Наздогнавши ОСОБА_1 та невстановлену досудовим слідством і судом особу у дворі біля будинку АДРЕСА_4, ОСОБА_4 намагався їх затримати. В ході фізичного протистояння ОСОБА_1 та невстановлена особа повалили ОСОБА_4 на землю і почали завдавати йому удари ногами і рукам по тілу і голові. Після того, як ОСОБА_1 завдав ОСОБА_4 декілька ударів в голову, до них підійшов ОСОБА_2, який був озброєний пістолетом, і зробив постріл в бік голови ОСОБА_4, однак не влучив у потерпілого.
Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_3, ОСОБА_2 схопив портфель останнього з грошима і почав тікати з місця злочину. Слідом за ОСОБА_2 побігли ОСОБА_1 та невстановлена особа. Підвівшись з землі, ОСОБА_4 знову почав переслідувати нападників.
Через декілька метрів ОСОБА_4 знов наздогнав нападників, схопив ОСОБА_1 і почав його фізично утримувати. Під час спроби звільнитись від ОСОБА_4, ОСОБА_1 з метою збереження викраденого майна та уникнення встановленої законом відповідальності, почав завдавати ОСОБА_4 удари ножем в різні частини тіла, завдаючи при цьому численні тілесні ушкодження.
Від нанесених ОСОБА_1 двох ножових проникаючих ударів в область грудей ОСОБА_4 почав втрачати свідомість. При цьому ОСОБА_4 продовжував утримувати ОСОБА_1 . У цю мить ОСОБА_2 та інший невстановлений нападник з викраденим у ОСОБА_3 портфелем з грошима з місця події зникли, заволодівши зазначеним майном потерпілого.
Після цього до ОСОБА_4 підбіг його батько ОСОБА_3 та почав також утримувати ОСОБА_1 . На допомогу ОСОБА_3 також підійшли інші очевидці злочину, які допомогли утримувати ОСОБА_1 безпосередньо до приїзду поліції.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер на місці вчинення злочину. Завдане ОСОБА_3 під час розбійного нападу ОСОБА_1 тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення правої половини грудної клітки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, 19.12.2014 року, о 16:00 годині, в ході проведення співробітниками Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області обшуку затриманого ОСОБА_2, який здійснювався біля будинку № 16 по провулку Севастопольському у м. Одесі, у останнього було виявлено та вилучено порошкоподібну речовину сіро-коричневого кольору масою 0,4816 грам, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, героїн (діацитилморфін). Згідно з висновком експерта № 1701 від 20.12.2014 року вказана порошкоподібна речовина містить 0,2164 г особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - героїну (діацитилморфіну). Зазначений наркотичний засіб ОСОБА_2 отримав у невстановленої особи у невстановлений спосіб та, перебуваючи за вищезазначеною адресою, зберігав при собі 19.12.2014 року о 16 годині без мети збуту.
Одеський апеляційний суд вироком від 10 грудня 2021 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_18 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнив й апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задовольнив частково. Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2020 року в частині призначення покарання скасував.
Ухвалив у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначив покарання: за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком ОСОБА_2 апеляційний суд призначив покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах захисник ОСОБА_19. в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить скасувати вирок Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засудженим, а також у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У касаційній скарзі в інтересах засудженого ОСОБА_1 захисник посилається на недоведеність вчинення останнім злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. При цьому вказує, що засуджений визнає вину за ч. 4 ст. 187 КК України, зазначає про недостовірність показань окремих свідків, невірну оцінку судами сукупності доказів. Вказує, що всі докази, на які посилається суд у вироку, крім показань потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5, доводять лише факт вчинення злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, але не доводять причетності ОСОБА_1 до його вчинення. Також захисник зазначає про неповноту судового розгляду і невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи.
Вказує, що у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 19 грудня 2014 року за участю свідка ОСОБА_5 не зазначено, за якими саме ознаками свідок впізнала одного із засуджених.
Заперечує проти задоволення цивільного позову в частині суми стягнення моральної шкоди, а також матеріальної шкоди, оскільки в матеріалах провадження відсутні дані на підтвердження наявності у потерпілого вказаної у вироку суми коштів, які було викрадено.
Захисник вказує на суворість призначеного ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки засуджений не мав наміру вбивати потерпілого і це сталося виключно тому, що потерпілий став чинити опір. Крім цього, захисник посилається на те, що засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не має негативних характеристик з місць ув`язнення, тому призначене йому покарання вважає надто суворим.
Вказує на порушення права на захист ОСОБА_1, оскільки в судовому засіданні 10 грудня 2021 року останній заявив, що розірвав договір із захисником ОСОБА_18. і йому потрібен новий захисник, однак іншого захисника не було надано.
Також захисник вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч положенням ч. 3 ст. 404 КПК України необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, а саме у допиті свідка ОСОБА_5, з метою усунення протиріч у її показаннях.
У касаційній скарзі в інтересах засудженого ОСОБА_2 захисник посилається на недоведеність вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, зазначає про недостовірність показань окремих свідків, невірну оцінку судами сукупності доказів, неповноту судового розгляду і невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи.
При цьому зазначає, що обвинувальний вирок ґрунтується на показаннях свідків, які в більшості не були очевидцями подій, а їх показання не підтверджують присутності ОСОБА_2 на місці вчинення злочину. Аналогічно захисник заперечує проти задоволення цивільного позову. Також захисник вказує на суворість призначеного ОСОБА_2 покарання.
Так само захисник вказує на порушення, з її точки зору, права на захист ОСОБА_2, оскільки в судовому засіданні 10 грудня 2021 року заявлено клопотання про неможливість захисту обвинуваченого захисником ОСОБА_18. і необхідність залучення іншого захисника, однак суд не вирішив вказане клопотання.
Також захисник вважає, що суд апеляційної інстанції усупереч положенням ч. 3 ст. 404 КПК України необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, а саме у допиті свідка ОСОБА_5, з метою усунення протиріч у її показаннях.
Позиції учасників судового провадження
Засуджені та захисник підтримали подані касаційні скарги і просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг захисника.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Потерпілий ОСОБА_3 подав до суду заперечення на касаційні скарги захисника, у якому просить залишити їх без задоволення, а вирок Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року - без зміни.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України, рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди дотрималися.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.