Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 559/182/19
провадження № 51-5223 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6.,
прокурора ОСОБА_7.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8. на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180040001364, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луганськ, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 травня 2021 року обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180040001364 від 26.11.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, закрито.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експертів в сумі 8457,20 грн.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8. залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.
Ухвалою місцевого суду встановлено, що ОСОБА_1, 26 листопада 2017 року, приблизно о 06 годині 15 хвилин, керуючи автомобілем Меrcedes-Веnz Е-290, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на автодорозі Київ-Чоп 400 км. + 750 м., зі сторони м. Львів в напрямку м. Рівне, порушив вимоги п.2.3.б),12.3,12.6. ґ) ПДР України, внаслідок чого допустив наїзд в задню частину автомобіля Нуndai 130, д.н.з. НОМЕР_2, який стояв біля правого краю на розгінно-швидкісній смузі руху.В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Нуndаi 130 ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.3 ПДР України знаходиться в причинному зв`язку із наслідками ДТП.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що місцевий суд всупереч вимог ч.4 ст.286 КПК України невідкладно не розглянув клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а продовжив розгляд справи по суті.
В ухвалі про звільнення від кримінальної відповідальності дав оцінку доказам та встановив доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Безпідставно відмовив стороні захисту у визнанні недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, а також стягнув з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів.
Суд апеляційної інстанції допущені порушення проігнорував, в ухвалі не дав відповідей на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_7. в суді касаційної інстанції підтримала вимоги скарги захисника в частині неправильного розподілу процесуальних витрат, а в решті скаргу вважала необґрунтованою.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Питання щодо правильності застосування до ОСОБА_1 положень про звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ст.49 КК України, у касаційній скарзі не порушується. Натомість, захисник вказує на істотні порушення вимог КПК України судами попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги захисника частково заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 4 статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Ст. 350 КПК України передбачено, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Таким чином, якщо під час здійснення судового провадження, надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, наведені норми покладають на суд обов`язок невідкладно перейти до вирішення такого клопотання. Суд з`ясувавши думку учасників провадження, постановляє ухвалу.
Невідкладність вирішення клопотання пов`язана із тим, що суд, встановивши наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах, ухвалює рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриває провадження у справі.
За таких обставин, вчинення будь-яких подальших процесуальних дій чи прийняття рішень у кримінальному провадженні втрачає сенс та необхідність.
Суд першої інстанції, після заявленого клопотанням про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1, в порушення вимог ч.4 ст.286 та ст. 350 КПК України продовжив судове слідство та перейшов до дослідження письмових доказів. Потім з`ясував думку обвинуваченого щодо заявленого клопотання, роз`яснив йому юридичні наслідки закриття кримінального провадження, після чого вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Сторона захисту стверджує, що місцевий суд в ухвалі про звільнення від кримінальної відповідальності, дав оцінку доказам та встановив доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.