Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 753/6287/21
провадження № 61-6807св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року у складі судді Шаповалової К. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Березовенко Р. В.,
Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (далі -
ДП "Укрінтеравтосервіс"), про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні ОСОБА_2
01 липня 2020 року ДП "Укрінтеравтосервіс" не виплатив йому заробітну плату за травень, червень, вересень, жовтень 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19 449,27 грн з урахуванням індексу споживчих цін, тому ОСОБА_2 був вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з
ДП "Укрінтеравтосервіс" на його користь заборгованість із заробітної плати з урахуванням індексу споживчих цін за період затримки виплати станом на березень 2021 року у розмірі 19 449,27 грн та середньомісячну заробітну плату за час затримки остаточного розрахунку при звільненні станом на день ухвалення рішення суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ДП "Укрінтеравтосервіс" на користь ОСОБА_2 суму індексації заробітної плати у розмірі 1 194,59 грн та середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 162 732,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем заборгованість по заробітній платі на рахунок позивача 18 серпня 2021 року була перерахована без урахування індексу споживчих цін.Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнав його арифметично вірним та зважаючи на те, що позивачем не подавались заяви про відмову від частини позовних вимог чи про їх зменшення, а також з огляду на перерахування відповідачем позивачу 18 серпня 2021 року заборгованості із заробітної плати у розмірі 18 254,68 грн (без урахування індексу інфляції), суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача невиплаченої позивачу індексації заробітної плати у розмірі
1 194,59 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наступним чином: 573 грн (середньоденна заробітна плата) х 284 дні затримки розрахунку = 162 732,00 грн. Доказів про те, що несвоєчасний розрахунок з позивачем відбувся не з вини відповідача, суду не надано.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ДП "Укрінтеравтосервіс" залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції оскаржувалось у частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи у розмірі 164 998,10 грн, у іншій частині рішення, на підставі частини першої статті 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядалося.
Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Апеляційний суд виходив із того, що заборгованість із заробітної плати у розмірі 18 254,68 грн відповідача перед позивачем виникла ще у 2019 року, до того як виконавчою службою було накладено у липні 2021 року арешт на рахунки підприємства. Про наявність заборгованості із заробітної плати перед позивачам підприємство було обізнано, однак жодних дій на погашення заборгованості вчинено не було до моменту звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку
ДП "Укрінтеравтосервіс" подало касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, в якій просить змінити оскаржувані судові рішення у частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Оскільки ДП "Укрінтеравтосервіс" оскаржує судові рішення в частині стягнення з ДП "Укрінтеравтосервіс" на користь ОСОБА_1
162 732, 00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, тому Верховний Суд в іншій частині оскаржені судові рішення не переглядає.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 17 березня 2020 року у справі
№ 569/6583/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 711/410/13-ц,
від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц, від 08 квітня 2020 року
у справі № 569/7584/18, від 21 вересня 2020 року у справі № 225/5266/18,
від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19, № 213/817/20, від 04 жовтня 2021 року у справі № 761/11237/20, від 11 жовтня 2021 року у справі
№ 757/1997/20-ц, від 25 жовтня 2021 року у справі № 296/3306/19,
від 09 лютого 2022 року у справі № 213/718/20, від 18 травня 2022 року
у справі № 737/670/19, та не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у Верховному Суді з червня 2019 року існує стала практика щодо оцінки втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, та суд виходить із того, що така оцінка не має на меті встановлення точного їх розміру, а суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Разом з тим суди, вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не обґрунтували розмір такої виплати, не взяли до уваги та не оцінили такі обставини як розмір та структуру недоплаченої (невиплаченої) суми та істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком працівника. Крім того, суди не взяли до уваги, що непроведення повного розрахунку при звільненні із
ОСОБА_1 зумовлено економічним та фінансовим становищем підприємства.
З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку із розміром заборгованості саме із заробітної плати, заявник вважає що Верховний Суд повинен виправити таку судову помилку скасувавши оскаржувані судові рішення та визначити розмір відповідальності відповідача у значно меншому розмірі - 18 000,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Клопотання ДП "Укрінтеравтосервіс" про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено ДП "Укрінтеравтосервіс" сплату судового збору у сумі 3 254, 64 грн за подання касаційної скарги на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції.
У серпні 2022 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ДП "Укрінтеравтосервіс" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до копії наказу про прийняття на роботу від 17 квітня 2019 року
№ 146-ВК ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів 1 класу транспортно-технічного відділу адміністративного-технічного управління ДП "Укрінтеравтосервіс" з 22 квітня 2019 року (а. с. 7, т. 1).
Згідно із наказом від 01 липня 2020 року № 140-ВК ОСОБА_1 звільнено з роботи з 01 липня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 8, т. 1).
Відповідно до довідки підприємства від 26 січня 2021 року № 1/03-04-69 заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2020 року становить 18 254,68 грн за період: травень 2019 року - 4 549,56 грн, за червень 2019 року - 4 405,12 грн, за вересень 2019 року - 2 400,00 грн, та за жовтень 2019 року - 6 900,00 грн (а. с. 9, т. 1).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було з`ясовано, що 18 серпня 2021 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано відповідачем заборгованість заробітної плати без урахування індексу споживчих цін у розмірі 18 254,68 грн та надано підтверджуючі документи (копії платіжних доручень №№ 599, 600, 601).
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ДП "Укрінтеравтосервіс" підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.