Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 201/136/15
провадження № 61-3542 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Лекснавігатор", Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватне підприємство "Нива В. Ш." Філія 04,
треті особи: Дніпропетровська філія Української універсальної біржі, орган опіки та піклування Жовтневої районної у місті Дніпро ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова Валентина Михайлівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (далі - ПАТ "Інпромбанк", банк), Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Жовтневий ВДВС), приватного підприємства "Нива В. Ш." Філія 04 (далі - ПП "Нива В. Ш."), треті особи: Дніпропетровська філія Української універсальної біржі, орган опіки та піклування Жовтневої районної у місті Дніпро ради (далі - орган опіки та піклування),
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Шевельова В. М., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус ДМНО) Рудкевич Є. В.,
у якому просив суд (згідно з уточненою позовною заявою, поданою у грудні 2017 року):
- визнати неправомірним та скасувати акт про передачу майна стягувачу
в рахунок погашення боргу від 29 червня 2013 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 лютого 2014 року;
- визнати недійсним свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є. В., серія та номер: ВТО 742205, зареєстровано в реєстрі
за № 5988 від 11 грудня 2013 року;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 8918421, від 11 грудня 2013 року щодо виникнення права приватної власності ПАТ "Інпромбанк" на квартиру, розташовану
за адресою: АДРЕСА_2,
площею 104,9 кв. м, та виключити запис про право власності № 3791457
із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 30 липня 2015 року, індексний номер: 23270699, про передання
в управління непроданих активів, виключити запис про інше речове право № 10611231 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позову зазначав, що 26 лютого 2008 року він уклав
з відкритим акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк" (далі - ВАТ "Інпромбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Інпромбанк", кредитний договір № 41-2008, за умовами якого банк зобов`язався надати йому у кредит грошові кошти у розмірі 700 000,00 грн із кінцевим строком повернення до 26 лютого 2010 року й сплатою 21 % річних за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором у цей самий день він, ОСОБА_4, ОСОБА_3 уклали з банком договір іпотеки, згідно з яким передали банку в іпотеку квартиру
АДРЕСА_2, яка належала їм на праві приватної власності.
Зазначав, що у квартирі були зареєстровані та проживали його неповнолітні діти.
12 березня 2010 року приватним нотаріусом КМНО Шевельовою В. М. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 448, яким звернуто стягнення на нерухоме майно, що частково належить йому на праві власності, а саме на вищевказану квартиру, і за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задоволено вимоги банку у розмірі: 700 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 273 127,91 грн -заборгованість по сплаті процентів; 10 593,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису нотаріуса, а всього на загальну суму - 983 721, 91 грн.
На підставі зазначеного виконавчого напису, 29 березня 2010 року Жовтневим ВДВС було відкрито виконавче провадження, у якому державний виконавець передав на реалізацію предмет іпотеки,
не отримавши для цього дозволу органу опіки та піклування.
Перші прилюдні торги з продажу спірної квартири не відбулися, а тому державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Разом із цим, державним виконавцем при передачі спірної квартири
на реалізацію було допущено порушення вимог чинного законодавства, зокрема, передано спірну квартиру на реалізацію без попереднього дозволу органу опіки та піклування. Позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, вважав,
що торги взагалі не могли відбутися й акт державного виконавця
про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа
є незаконними.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня
2015 року відкрито провадження у справі.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У березні 2015 року ПАТ "Інпромбанк" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_6, ОСОБА_7 в особі законного представника - ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування, про позбавлення
ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7 права користування спірним житловим приміщенням, зняття їх з реєстрації та виселення у примусовому порядку.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня
2015 року зустрічний позов банку об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2015 року замінено відповідачів (у редакції позовної заяви, поданої у січні 2015 року): ПАТ "Інпромбанк" та ліквідатора банку, на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест кредит капітал"
(далі - ТОВ "Інвест кредит капітал").
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Інвест кредит капітал" відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого
2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Інвест кредит капітал" задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 11 грудня 2015 року у частині визнання недійсним договору іпотеки
від 26 лютого 2008 року та у частині скасування виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Шевельової В. М. від 12 березня 2010 року, реєстровий № 448, про звернення стягнення на спірне нерухоме майно, скасовано. У задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 16 травня 2018 року про виправлення описки (провадження № 61-21942св18), касаційну скаргу ТОВ "Інвест кредит капітал" задоволено. Рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року у частині вимог
за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування протоколу, акта проведення прилюдних торгів
та свідоцтва про право власності скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним
та скасовано акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 29 червня 2013 року щодо спірної квартири. Визнано неправомірною
та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 лютого 2014 року (виконавче провадження № 18338204). Визнано недійсним свідоцтво, посвідчене приватним нотаріусом ДМНО
Рудкевичем Є. В., серія та номер: ВТО 742205, зареєстровано в реєстрі
за № 5988 від 11 грудня 2013 року. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 8918421 від 11 грудня 2013 року, щодо виникнення права приватної власності ПАТ "Інпромбанк" на спірну квартиру та виключено запис про право власності № 3791457
із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23270699 від 30 липня 2015 року, про передачу в управління непроданих активів
ТОВ "Інвест Кредит Капітал" та виключено запис про інше речове право
№ 10611231 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 03 квітня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат
у справі (на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду
від 27 березня 2019 року про повернення справи до суду першої інстанції,
з урахуванням ухвали апеляційного суду від 27 березня 2019 року
про виправлення описки).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Інвест кредит капітал" задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року
та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 03 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року скасовано, справу направлено
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження
№ 61-13006св19).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2021 року залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Лекснавігатор"
(далі -ТОВ "Лекснавігатор") до участі у справі за позовом
ОСОБА_1 у якості правонаступника відповідача - ТОВ "Інвест кредит капітал".
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Інвест кредит капітал", правонаступником якого
є ТОВ "Лекснавігатор", задоволено. Рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивована тим, що, з урахуванням відповідних положень ЦК України, Закону України від 21 квітня 1999 року
№ 606-XIV "Про виконавче провадження" (чинний, на час виникнення спірних правовідносин), судової практики Верховного Суду України, відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватися недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.
Апеляційний суд указав, що норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають, що реалізація арештованого майна
на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача, учасника виконавчого провадження, передбачено відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець. Зокрема, статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження" визначено процедуру передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника у рахунок погашення його боргу, яка оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта
про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
За своєю правовою природою таку процедуру разом із відповідними постановою та актом державного виконавця не слід ототожнювати
з процедурою відчуження майна з прилюдних торгів тільки тому,
що за результатами проведення прилюдних торгів державний виконавець також складає відповідний акт.
З урахуванням цього, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те,
що передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого
на прилюдних торгах арештованого майна у рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури,
та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу
не можуть визнаватися недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України.
У цій частині апеляційним судом ураховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16 листопада 2016 року у справі
№ 6-1655цс16.
При цьому спір, за вирішенням якого до суду звернувся ОСОБА_1, законності процедури проведення прилюдних торгів фактично
не стосується, оскільки позивач порушує питання про визнання неправомірними і скасування як прийнятих державним виконавцем акта про передачу майна стягувачу, так і постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом зі свідоцтвом про право власності банку
на спірне майно.
Апеляційний суд указав, що відповідні акт та протокол державного виконавця відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення
й відображають результати, проведені у виконавчому провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 16 березня 2022 року, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року задоволено. Зупинено дію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема: відповідні норми Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб
та безпритульних дітей", положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України
від 02 квітня 2012 року № 512/5. Посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду України та Верховного Суду
у подібних справах.
Вказує, що апеляційний суд не врахував факт проживання дітей у спірній квартирі, яку передано на реалізацію без попереднього дозволу органу опіки та піклування, законність якого підтверджено судовими рішення у цій справі.
Крім того, посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду, зазначає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, повинен був, у разі потреби, самостійно визначитися з нормами матеріального права,
які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а не вказувати
про відсутність відповідного правового обґрунтування його позову.
Вважає, що правильно сформував свої позовні вимоги й оскаржувані ним акт та протокол державного виконавця можуть бути скасовані через порушення процедури передачі на реалізацію нерухомого майна, яким мають право користуватися діти, які у ньому проживають, так як державний виконавець не отримав попередній дозвіл органу опіки та піклування для вчинення ним відповідних дій у виконавчому провадженні.
Зазначає, що при новому апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції не врахував відзив на апеляційну скаргу, поданий його представником у червні 2019 року, а також порушив норми процесуального закону щодо своєчасного та ефективного розгляду справи судом, оскільки допустив затримки розгляду справи, неспівмірні з її складністю.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Інпромбанк" укладено кредитний договір № 41-2008, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 700 000,00 грн із кінцевим строком повернення до 26 лютого 2010 року та сплатою 21 % річних за користування кредитом.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 умов указаного кредитного договору між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_4,
ОСОБА_3, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого передано в іпотеку банку квартиру
АДРЕСА_2 (а. с. 10-11, т. 1).
ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 належить на праві власності по 16/100 частин зазначеної квартири, а 52/100 частин належить ОСОБА_4
ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі з дружиною - ОСОБА_5, та дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань
за кредитним договором утворилася заборгованість, у зв`язку з чим банк звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.
12 березня 2010 року приватним нотаріусом КМНО Шевельовою В. М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на спірну квартиру,
яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Інпромбанк" за кредитним договором у загальному розмірі 983 721,91 грн, з яких заборгованість
за кредитом складає 700 000,00 грн, заборгованість по сплаті процентів - 273 127,91 грн, плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом -
10 594,00 грн (а. с. 12, т. 1).
На підставі вказаного виконавчого напису приватного нотаріуса, 29 березня 2010 року Жовтневим ВДВС відкрито виконавче провадження № 18338204.
Жовтневим ВДВС 25 лютого 2013 року укладено договір № 0413059
про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів
з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - спірної квартири, з ПП "Нива В. Ш." за ціною - 636 000,00 грн (а. с. 13-15, т. 1).
Торги з реалізації квартири не відбулися.
29 червня 2013 року державним виконавцем складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та винесено постанову
про повернення виконавчого документа (а. с. 65, т. 1).
На підставі вказаного, приватний нотаріус ДМНО Рудкевич Є. В. 11 грудня 2013 року видав свідоцтво ВТО № 742205, зареєстровано в реєстрі
за № 5988, відповідно до якого спірна квартира належить на праві власності ПАТ "Інпромбанк" (а. с. 67, т. 1).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 83928420
від 31 березня 2017 року, підставою виникнення права власності зазначено: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія
та номер: 5988, виданий 11 грудня 2013 року.
Відповідно до листа виконавчого комітету Жовтневої районної
у м. Дніпропетровську ради від 25 грудня 2014 року № 5-32/256 будь-яких заяв, листів, згод тощо від батьків неповнолітніх дітей на добровільну
або примусову реалізацію спірної квартири з торгів, аукціонів, бірж
до органу опіки та піклування районної ради не надходило. Дозвіл органу опіки та піклування щодо передачі на реалізацію нерухомого майна - спірної квартири, та право користування яким мають неповнолітні діти,
не надавався (а. с. 19-22, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового