Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 521/10631/20
провадження № 61-5934 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Приміч Денис Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Приміча Дениса Володимировича, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О. від 05 квітня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь в межах спадкового майна 16 000,00 доларів США.
В обґрунтування позову зазначав про те, що 06 січня 2018 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, який оформлено у формі розписки, відповідно до якої він надав у борг позичальнику 16 000,00 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_3 був власником квартири
АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що 01 квітня 2020 року він звернувся до Малиновської нотаріальної контори у м. Одесі з претензією до спадкоємців про погашення боргу. Листом від 05 червня 2020 року № 2037/02-14 Малиновська нотаріальна контора у м. Одесі повідомила його про те, що 06 травня 2020 року із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_2, до якої доведено зміст вимог кредитора. При цьому зазначав, що відповідач не зверталася до нього щодо вирішення питання погашення боргу.
Вказував, що у розписці від 06 січня 2018 року сторони не погоджували визначення гривневого еквіваленту виконання зобов`язання, тому зобов`язання підлягає стягненню в іноземній валюті.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Мазун І. А. від 16 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що складена боргова розписка від 06 січня 2018 року не містить валюти боргового зобов`язання, оскільки у вказаному договорі позики не визначено, в яких саме умовних одиницях (предмет договору) був отриманий борг, не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання договору позики (не досягнуто істотних умов договору). Тому правові підстави для стягнення з відповідача на корись позивача суми боргу в умовних одиницях - доларах США за розпискою відсутні.
Також суд послався на правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 16 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 06 січня 2018 року у розмірі
16 000,00 доларів США, у межах успадкованого майна, після
смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики в формі розписки, оригінал якої знаходиться у позивача, відповідач не довела факту повернення грошових коштів та не спростувала укладення розписки спадкодавцем - ОСОБА_3 . При цьому, суд зазначив, що вказана в розписці сума боргу в "у.е." є загальноприйнята валюта в доларах США. Отже, наявність позикових правовідносин позивачем доведено.
Апеляційний суд зазначив, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_2, яка прийняла спадщину, після смерті чоловіка в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України та частини першої
статті 1269 ЦК України, тому зі спадкоємця ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором позики (розписки) від 06 січня 2018 року у розмірі 16 000,00 доларів США у межах спадкового майна, прийнятого після смерті ОСОБА_3 .
Суд послався на правові висновки Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Примічем Д. В., подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Приміча Д. В., про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 521/10631/20 із Малиновського районного суду м. Одеси. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Приміча Д. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій неправильно дослідив справжню правову природу правовідносин, застосував норми права, без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс 13; від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996 цс 17; та у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі
№ 367/7135/16.
Вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не встановив всі обставини у справі, що стосуються стягнення коштів у межах спадкового майна, а обмежився лише дослідженням розписки, не встановив справжню правову природу правовідносин у справі, так як, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. При цьому, посилається на відповідний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду
від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц, від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц. По суті, між сторонами договору позики були правовідносини з надання послуг по переведенню нежитлового приміщення у житлове. При цьому зі змісту розписки неможливо ідентифікувати повну інформацію про осіб.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 був суб`єктом декларування
з 2016-2020 роки, тому відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" повинен був зазначити в щорічній декларації позичені кошти третім особам, що передбачено у розділі 12 "Грошові активи", проте із щорічних декларацій сума позики у розмірі 16 000,00 доларів США відсутня. Крім того, зазначає, що сукупний дохід сім`ї ОСОБА_1 у щорічних деклараціях не дозволяв позивачу позичити зазначені в розписці кошти.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, який оформлений у формі розписки, відповідно до якої ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 16 000,00 у.е. строком на 1 рік та зобов`язався повернути вказані грошові кошти в строк (а. с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 37).
Відповідач - ОСОБА_2, є дружиною померлого ОСОБА_3 (а. с. 36).
Відповідно до Реєстру речових прав, ОСОБА_3 був власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності (а. с. 16-21).
01 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса із пред`явленням претензії до спадкоємців про погашення боргу (а. с. 5).
Листом-повідомленням від 08 квітня 2020 року Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса повідомила ОСОБА_1 про відкриття спадкової справи № 244/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Станом на 08 квітня 2020 року ніхто зі спадкоємців
ОСОБА_3 до Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса не звертався (а. с. 13).
05 червня 2020 року державний нотаріус Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса Дудінова І. Д. повідомила ОСОБА_1 про те, що 06 травня 2020 року заяву про прийняття спадщини подала дружина померлого ОСОБА_2, до якої доведено зміст вимог кредитора (а. с. 14).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.