Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 486/2032/20
провадження № 61-13949св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сотська Світлана Олексіївна, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою.
Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 травня 2019 року у справі № 486/1021/18 їй та ОСОБА_2 належить по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 зазначена квартира є двокімнатною, загальною площею 49,0 кв. м, житлова площа 26,7 кв. м, складається з кімнати, площею 14,7 кв. м; кімнати, площею 12,0 кв. м; коридору, площею 10,0 кв. м; кухні, площею 7,5 кв. м; вбиральні, площею 1,2 кв. м; ванної кімнати, площею 2,6 кв. м; балкона, площею 1,0 кв. м. Кімнати ізольовані.
ОСОБА_1 зазначає, що вона з ОСОБА_2 не може досягти згоди щодо користування спірною квартирою. Крім того, ОСОБА_2 без її дозволу вселив у квартиру сторонню особу.
ОСОБА_1 вважає, що оскільки з нею проживає неповнолітня дочка, їй необхідно виділити в користування кімнату більшої площі.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статті 319, 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд виділити їй у користування житлову кімнату, площею 14,7 кв. м, з балконом, площею 1,0 кв. м, а у користування ОСОБА_2 виділити житлову кімнату, площею 12,0 кв. м. Коридор, площею 10,0 кв. м; кухню, площею 7,5 кв. м; вбиральню, площею 1,2 кв. м; ванну кімнату, площею 2,6 кв. м, залишити в загальному користуванні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 травня 2021 року у складі судді Савіна О. І. позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділено у користування ОСОБА_1 житлову кімнату, площею 14,7 кв. м, з балконом, площею 1,0 кв. м, а в користування ОСОБА_2 виділено житлову кімнату, площею 12,0 кв. м.
Кухню, площею 7,5 кв. м; вбиральню, площею 1,2 кв. м; ванну кімнату, площею 2,6 кв. м; коридор, площею 10,0 кв. м, залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку вирішується спір саме про користування квартирою, яка є спільною частковою власністю сторін, виділити кожній із сторін кімнату, яка б відповідала ідеальній частці, неможливо, оскільки кімнати є різними за площею (14, 7 кв.м та 12, 0 кв.м) і більша з них обладнана балконом.
Взявши до уваги те, що з позивачем проживає неповнолітня дочка сторін, суд вважав за доцільне виділити у користування позивача житлову кімнату, площею 14,7 кв. м, а відповідачу - житлову кімнату, площею 12,0 кв. м.
Суд також звернув увагу сторін на те, що встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на таке майно, тому виділені у користування приміщення можуть не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, визначаючи порядок користування квартирою за варіантом, запропонованим позивачем, не врахував баланс інтересів співвласників та не забезпечив рівні умови здійснення ними своїх прав, оскільки площа кімнати, яка виділена позивачу, становить 14,7 кв. м, що більше у відношенні до її ідеальної частки.
До того ж балкон у спірній квартирі є лише один, а тому виділення позивачу кімнати, з якої є вихід на балкон, обмежує права відповідача як учасника спільної сумісної власності.
Технічні характеристики квартири свідчать, що визначити порядок користування спірною квартирою між співвласниками з дотриманням прав кожного з них на володіння, користування та розпорядження належною їм часткою неможливо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сотська С. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року заявник визначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц (провадження № 61-24395св18).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги статей 319, 358 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки виділення ОСОБА_1 кімнати, площею 14,7 кв. м, яка є несуттєво більшою ніж її ідеальна частка, на 1,35 кв. м, не змінює розміру часток, належних кожному із співвласників, та не порушує право власності відповідача у зв`язку з тим, що жодним чином не змінює обсягу його права власності на частку в майні.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сотська С. О., не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сотська С. О., на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року і витребувано із Южноукраїнського міського суду Миколаївської області цивільну справу № 486/2032/20.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Сотська С. О., підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 травня 2019 року, з урахуванням ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 травня 2019 року про виправлення описки, залишеного без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, у справі № 486/1021/18 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 (а. с. 10-15).
Згідно з технічним паспортом, виготовленим Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації міста Южноукраїнська" станом на 19 березня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною, загальною площею 49,0 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м. Квартира складається з двох житлових кімнат, площею 14,7 кв. м, та площею 12,0 кв. м; коридору, площею 10,0 кв. м; кухні, площею 7,5 кв. м; вбиральні, площею 1,2 кв. м; ванної кімнати, площею 2,6 кв. м, та балкона, площею 1,0 кв. м (а. с. 7-9).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.