Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 686/18140/21
провадження № 61-6611св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 09 грудня 2021 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та припинення стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 вересня 1999 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2015 року між ними розірвано. У шлюбі у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 24 грудня 2015 року з нього на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 грудня 2015 року і до повноліття дітей. Сплату аліментів на дочку припинено у зв`язку із її повноліттям. Аліменти на утримання сина ОСОБА_4 стягуються з нього, шляхом відрахування із заробітної плати.
На виконання постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/19928/17, згідно із якою ОСОБА_2 виселено з квартири АДРЕСА_1, 10 грудня 2019 року її було знято з реєстрації місця проживання за адресою:
АДРЕСА_2 .
З того часу ОСОБА_2 переїхала проживати до своєї сестри за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому з травня 2019 року син ОСОБА_4 постійно проживає з ним, батьком, за місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та перебуває на його утриманні.
ОСОБА_1 вказував, що наразі всіма батьківськими обов`язками щодо виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 займається виключно він. Зокрема, займається вихованням сина та підготовкою до дорослого життя. Зазначав, що у нього з сином дуже гарні стосунки, вони дружні та довірливі один до одного. Дочка ОСОБА_3 навчається у вищому навчальному закладі у м. Києві на денній формі навчання, отримує стипендію, проживає у квартирі тітки, у вихідні дні та літні канікули приїжджає до них.
ОСОБА_2 не має власного житла, звільнилась у березні 2021 року з роботи та переїхала проживати у Польщу, там живе і працює, має намір забрати сина у Польщу. Отже, як вказував ОСОБА_1, підставою звернення з цим позовом є: по-перше те, що відповідач має на меті забрати сина ОСОБА_4 у Польщу, що не відповідатиме інтересам самої дитини,
по-друге з його заробітної плати стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, які остання у Польщі витрачає на себе, а не на утримання сина. З метою захисту його порушеного права, як батька та враховуючи найкращі інтереси дитини, є необхідним визначити місце проживання сина ОСОБА_4 з ним, як батьком, та звільнити його від обов`язку сплачувати аліменти на утримання сина на користь відповідача, які остання не спрямовує на утримання сина.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним, батьком ОСОБА_1, з дня звернення до суду з цим позовом припинити стягнення з нього,
ОСОБА_1, аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стягуються на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2015 року у справі № 686/23622/15-ц.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 09 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи думку неповнолітнього ОСОБА_4 суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини з батьком. Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач не використовує кошти (аліменти) на утримання дитини. Також судом встановлено, що неповнолітній син сторін проживає з обома батьками, доказів того, що позивач повністю утримує сина, суду не надано, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 задоволенню не підлягають за їх безпідставністю, оскільки суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось з батьків, таке самостійне право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Позивач не довів тієї обставини, що з 2021 року його син ОСОБА_4 перебуває виключно на його утримання, а отже не довів, що виникли обставини, які зумовлюють припинення сплати ним аліментів на користь відповідачки у розумінні частини четвертої статті 273 ЦПК України, а висновки суду про відмову у позові в цій частині є обґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 14 лютого 2019 року у справі
№ 377/128/18 та не дослідили зібрані у справі докази пункти 1 та 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що як зазначив заявник син ОСОБА_4 проживає з ним на постійній основі, всій його речі, одяг тощо, знаходяться у його квартирі. За адресою матері у нього з речей нічого немає, тому візит до її квартири виключно гостьовий. Отже, його фактичним та постійним до цього часу місцем проживання є адреса: АДРЕСА_2 .
Суди не врахували, що для здобуття дитиною освіти краще дитині проживати з батьком, оскільки мати дитини постійно перебуває за межами України - у Польщі, дитину майже не бачить, не приймає достатньої участі у вихованні дитини, тоді як батько завжди поруч, допомагає синові домашні завдання робити, купує продукти, усе необхідне, готує їжу, спілкується з ним, підтримує його у всьому, несе витрати на додаткові заняття з репетиторами для підготовки до вступу в коледж.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 01 вересня 1999 року в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 27 листопада 2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 під час перебування сторін в шлюбі в них народився син ОСОБА_4 .
Місце проживання ОСОБА_2, ОСОБА_1 з 2002 року, а
ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 24 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 грудня 2015 року і до повноліття дітей.
Після досягнення дочкою ОСОБА_3 повноліття стягнення аліментів на її утримання з позивача припинилось.
Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області
від 07 серпня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено, виселено ОСОБА_2 з квартири
АДРЕСА_1 .
З 10 грудня 2019 року ОСОБА_2 знято з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
Із 01 березня 2018 року ОСОБА_2 є власником квартири
АДРЕСА_4 .
У судовому засіданні ОСОБА_4 вказав, що він бажає проживати разом з своїм батьком і з мамою. Пояснив, що він проживає з січня 2021 року у будні дні у квартирі свого батька, а на вихідні та канікули проживає з мамою, це зумовлено тим, що школа, у якій він навчається, знаходиться поряд будинку, у якому має квартиру тато. З татом у нього немає спільних інтересів, вони мало спілкуються, більше спілкується з мамою та сестрою. Тато з серпня почав купувати їжу, до того часу він купував собі їжу і готовив собі. Одяг купує собі сам, або мама. Кошти йому надає мама, поповнюючи банківську карточку.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.