Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 686/21929/19-ц
провадження № 61-6652св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - комунальне підприємство Хмельницької міської ради управляюча муніципальна компанія "Південно-Західна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду
від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - комунальне підприємство Хмельницької міської ради управляюча муніципальна компанія "Південно-Західна", про визнання особи такою,
що втратила право користування житлом.
Позовну заяву мотивовано тим, що з часу одруження із відповідачем вони проживали разом у квартирі
АДРЕСА_1 .
Позивач зазначала, що після розірвання шлюбу 08 грудня 2014 року ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживав, особистих речей не мав, створив нову сім`ю та почав проживати у дачному масиві " ІНФОРМАЦІЯ_1".
У цій квартирі проживали та зареєстровані позивач, дочка сторін, а також зареєстрованим рахується ОСОБА_2 .
Разом із цим, позивач зазначала про те, що відповідач участі у витратах
на житло не брав, всі комунальні платежі вона сплачувала самостійно. При цьому, позивач неодноразово повідомляла відповідача про необхідність брати участь у сплаті комунальних послуг.
ОСОБА_1 посилалась на те, що у неї накопичуються значні борги за рахунками по утриманню квартири і жодної домовленості про те, що відповідач буде надалі проживати у спірній квартирі між сторонами не має.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 добровільно не бажає знятися з місця реєстрації та ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 23 лютого 2022 року у складі судді Чевилюк З. А. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено наявності перешкод у користуванні спірною квартирою, він не є членом сім`ї позивача, не несе витрат на утримання спірного житла, а також суд першої інстанції врахував факт непроживання відповідача за адресою спірної квартири понад рік з 2015 року та наявність у відповідача іншого місця проживання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які встановлюють на основі достовірних даних строк відсутності відповідача у спірній квартирі
та інформацію про причини його непроживання у спірному приміщенні. Сам факт непроживання ОСОБА_2 у спірній квартирі, на думку суду апеляційної інстанції, не є підставою для його визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, у зв`язку із тим, що відповідно до статті 71 ЖК України підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є непроживання понад шість місяців
у житловому приміщенні саме без поважних причин.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірна квартира була надана дідові ОСОБА_2, останній на час ухвалення рішення судом першої інстанції був наймачем цієї квартири і з 04 травня 2006 року є зареєстрованим у ній;
у зв`язку із розірванням шлюбу із позивачем та наявністю неприязних відносин між сторонами відповідач змінив місце проживання; позивачу нараховуються кошти саме за спожиті нею і спільною дочкою сторін комунальні послуги за показами лічильників, відповідач сплачує позивачу аліменти на утримання неповнолітньої дитини, дійшов висновку про те,
що ОСОБА_2 не проживає постійно у спірній квартирі з поважних причин.
При цьому, незважаючи на зміну місця проживання у 2015 році у зв`язку
із сімейними обставинами, квартира
АДРЕСА_1 є єдиним законним місцем проживання відповідача.
На думку суду апеляційної інстанції, надана позивачем довідка комунального підприємства Хмельницької міської ради управляючої муніципальної компанії "Південно-Західна" від 17 липня 2019 року про непроживання
ОСОБА_2 з 2015 року у спірній квартирі, не свідчить про наявність підстав для задоволення позову, оскільки така довідка підтверджує лише обставини на день її складення. Крім того, саме по собі непроживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Причини непроживання відповідача
у квартирі з цієї довідки встановити неможливо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
На думку ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі
№ 490/12384/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 753/22334/16-ц
та від 19 травня 2021 року у справі № 759/19579/17-ц. Неправильно застосовано до спірних правовідносин норми статей 71 та 72 ЖК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
У серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 08 грудня 2014 року у справі № 686/21541/14-ц розірвано шлюб, зареєстрований 15 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Встановлено, що між сторонами шлюбні відносини існували формально, оскільки вони разом не проживали. Спільне життя між ними не склалося через несумісність характерів, що призводило до частих суперечок між ними.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 15 червня 2021 року, що набрало законної сили 21 грудня 2021 року,
у справі № 686/33307/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування житловим приміщенням та вселення відмовлено. Під час розгляду справи, встановлено, що ОСОБА_2 (наймач),
ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_3 (дочка) зареєстровані за адресою: квартира
АДРЕСА_1 .
Згідно із довідкою відділу реєстрації місця проживання управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради від 17 липня 2019 року № Г-03-31192 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб
ОСОБА_2 є наймачем квартири
АДРЕСА_1 і зареєстрований в ній з 04 травня 2006 року, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані у цій квартирі, як члени сім`ї наймача з 30 серпня 2011 року (а. с. 6).
Спірна квартира була отримана дідом ОСОБА_2 і станом на час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій не приватизована.
Ці обставини визнавалися сторонами та в силу частини першої
статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягали.
Відповідно до довідки комунального підприємства Хмельницької міської ради управляючої муніципальної компанії "Південно-Західна" від 17 липня 2019 року ОСОБА_4, проживаюча у квартирі АДРЕСА_2, підтверджувала, що ОСОБА_2 непроживав з 2015 року за адресою: квартира
АДРЕСА_1 (а. с. 5).
Згідно із довідкою Управління Служби Безпеки України у Хмельницькій області від 23 жовтня 2019 року № 72/21/202/5895 з грошового забезпечення ОСОБА_2 щомісяця утримувалася 1/4 частина аліментів на користь ОСОБА_1 на дитину ОСОБА_3 та відповідно до постанови про звернення стягнення
на заробітну плату від 07 травня 2019 року ВП № 58723344 заборгованість
на користь ОСОБА_1 у сумі 1 500,00 грн та виконавчий збір - 600,00 грн
(а. с. 30).
Відповідно до довідки відділу реєстрації місця проживання управління
з питань реєстрації Хмельницької міської ради про реєстрацію місця проживання від 22 червня 2021 року малолітній ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зареєстрований у квартирі
АДРЕСА_1 (а. с. 88).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.