Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 461/7330/15-ц
провадження № 61-21471св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Алєксєєва Ганна Миколаївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна, ОСОБА_3,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Алєксєєва Ганна Миколаївна, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,
учасники справи за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_5, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 рокув складі колегії суддів:
Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р.П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., ОСОБА_3, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності, витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_6, яка до смерті проживала разом з нею в належному позивачці на праві власності житловому будинку в м. Миколаєві Львівської області. За правом представлення, передбаченим частиною четвертою статті 1266 ЦК України та статтею 1263 ЦК України, вона відноситься до третьої черги спадкоємців за законом та є єдиною спадкоємицею, оскільки заповіту складено не було, а інших спадкоємців за законом, окрім неї, немає.
ОСОБА_6 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, однак оформити право власності на спадщину та реально вступити у володіння квартирою вона не мала змоги, оскільки по відношенню до ОСОБА_6 були вчинені злочинні шахрайські та насильницькі дії, що підтверджується вироком Галицького районного суду м. Львова від 29-30 грудня 2010 року, який набрав законної сили 26 лютого 2011 року. Протягом 2002-2005 років ОСОБА_7 шість разів поміщала ОСОБА_6 на тривале лікування до психіатричних лікарень, а в травні 2002 року за попередньою змовою з невстановленими слідством особами шляхом обману та зловживанням довірою отримала від ОСОБА_6 довіреність на право розпорядження майном останньої, в результаті чого незаконно заволоділа зазначеною квартирою, яку продала ОСОБА_8, а в подальшому квартира була перепродана ОСОБА_9, який в свою чергу продав її ОСОБА_3, який, знаючи про факт шахрайства, продав квартиру на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 .
Оскільки на час смерті ОСОБА_6 проживала разом з нею, а тому вона вважається особою, яка прийняла спадщину. Подати відповідні документи на підтвердження родинних відносин вона не може, оскільки разом з квартирою ОСОБА_7 одночасно заволоділа і всіма документами ОСОБА_6, у зв`язку з чим нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, а з моменту отримання відмови нотаріуса у неї виникло право на пред`явлення позову до суду про визнання її спадкоємицею ОСОБА_6 .
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо воно вибуло з його володіння не з його волі.
Ураховуючи зазначене ОСОБА_1 просила:
визнати ОСОБА_1 спадкоємицею ОСОБА_6 та факт прийняття нею спадщини після її смерті;
визнати недійсною довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. 08 травня 2002 року, зареєстровану за реєстровим № 1851 на підставі якої ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_7 розпоряджатися її майном, як таку, що видана внаслідок шахрайських дій;
визнати ОСОБА_1 власником квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за ОСОБА_6, враховуючи факт родинних стосунків та прийняття нею спадщини;
витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 .
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до
ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., приватний нотаріус Миколаївського районного натаріального округу Алєксєєва Г. М., ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним акту в частині засвідчення факту проживання та встановлення фактів.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує актом без дати та номеру, який складений депутатом Миколаївської міської ради Львівської області та засвідчує факт проживання ОСОБА_6 з 2004 року по 2006 рік без реєстрації разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, зі змісту якого вбачається, що він складався для зовсім інших потреб, наприклад, для отримання матеріальної допомоги або субсидій тощо. ОСОБА_1 не зверталася до суду про встановлення факту постійного проживання разом з ОСОБА_6, яка померла, також не подавала заяву про надання їй додаткового строку для подання спадщини, не вчиняла жодних процесуальних дій, які б свідчили про те, що вона прийняла спадщину.
Враховуючи уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просив:
визнати недійним акт б/н Миколаївської міської ради Львівської області в частині засвідчення факту проживання громадянки ОСОБА_6
з 2004 по 2006 роки без реєстрації разом з громадянкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;
встановити факт, яким визнати ОСОБА_1 такою, що не прийняла спадщину від ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
встановити факт, яким визнати, що ОСОБА_1 такою, що не проживала з ОСОБА_6 з 2004 по 2006 роки без реєстрації постійно за адресою: АДРЕСА_2 ;
встановити факт, яким визнати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не є двоюрідними сестрами;
встановити факт, яким визнати, що квартира АДРЕСА_1 не ввійшла в спадкову масу після смерті ОСОБА_6 ;
встановити факт, яким визнати, що ОСОБА_1 є такою, що ніколи не була та не є власником квартири АДРЕСА_1 ;
визнати дійсною нотаріальну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. від 08 травня 2002 року, зареєстровану за реєстровим № 1851 від імені ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_7 ;
визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 16 травня 2002 року, за яким
ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 відчужила вказану квартиру ОСОБА_8 ;
визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 04 квітня 2006 року, за яким ОСОБА_3 відчужив вказану квартиру ОСОБА_8 - ОСОБА_2 ;
визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим 04 квітня 2006 року;
стягнути на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
У жовтні 2019 року, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 звернувся з позовом до
ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивований тим, що 03 червня 2014 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого він передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 400 000,00 грн, які він зобов`язався повернути до 03 червня 2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між ними укладено іпотечний договір від 03 червня 2014 року, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно, а саме, квартира
АДРЕСА_1 . Станом на день подання позову,
ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за договором позики не виконав, позичених коштів не повернув, що дає йому право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги, що випливають з договору позики. Договором іпотеки передбачено, що він має право вступити в справу, як третя особа, в судовому спорі в якому розглядається будь-який позов щодо предмета іпотеки.
ОСОБА_4 просив:
в рахунок сплати заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від
03 червня 2014 року в сумі 400 000,00 грн звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведенням виконавчих дій;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсною довіреність, посвідчену
08 травня 2002 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., зареєстровану за реєстровим №1851. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 . Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 - задоволено частково, рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована, зокрема тим, що позивач просить про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, між тим вимоги про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не заявляє; суд першої інстанції у порушення вимог статей 11, 130, 214, 215 ЦПК України з метою ефективного захисту порушених прав позивача предмет позову не уточнив, не визначився із характером спірних правовідносин та нормою правозастосування до них, що свідчить про необхідність виходу за межі доводів касаційної скарги та скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції за статтею 411 ЦПК України; факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_6 не встановлено, а тому позовні вимоги в іншій частині є передчасними, оскільки можуть бути заявлені спадкоємцем, який спадщину прийняв.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції послався на вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції від
12 червня 2019 року та зазначив, що факт постійного проживання не породжує правові наслідки, а факт прийняття спадщини є похідним, тому суд зробив висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки обраний спосіб захисту щодо визнання її спадкоємицею ОСОБА_6, встановлення факту прийняття спадщини, визнання власником та витребування квартири є передчасними та можуть бути заявлені спадкоємцем, що прийняв спадщину. Оформлення спадкових прав здійснюється виключно у нотаріальному порядку в разі підтвердження права на спадкування після встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 до часу відкриття спадщини. ОСОБА_1 протягом розгляду даної справи не скористалась можливістю змінити предмет позовних вимог та уточнити cуб`єктний склад учасників справи. В матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем будь-яких дій щодо реалізації спадкових прав після смерті ОСОБА_6, зокрема, ОСОБА_1 не зверталась із заявою про прийняття спадщини, при подачі позову не заявляла вимог про встановлення факту постійного проживання разом із ОСОБА_6, як і не зверталась із позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після отримання відповіді від приватного нотаріуса Алєксєєвої Г. М. від 19 березня 2015 року. Позовна вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, відповідно до статті 388 ЦК України, може бути заявлена лише власником майна, який на момент подання позову не володіє цим майном.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції зазначив, що позивач за зустрічним позовом не довів факту порушення його прав при видачі вказаного акту. Щодо вимог про визнання фактів, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не направлені на захист прав та інтересів відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, натомість по своїй суті є запереченнями проти первісного позову. Щодо вимоги про визнання дійсними нотаріальної довіреності та договору купівлі - продажу квартири, то судом встановлено, що вказані довіреність та договір купівлі продажу квартири не оспорювались та не визнавались судом недійсними. Вимога про визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем не підлягає до задоволення, оскільки за своєю суттю не може бути позовною вимогою, а є лише складовою, що підлягає доказуванню, зокрема, під час розгляду справи про витребування майна.
Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи, суд першої інстанції вказав, що згідно заяви відповідача та наданих в судовому засіданні пояснень його представника, ОСОБА_2 позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки визнав. Разом з тим, з урахуванням установлених судом обставин справи, визнання відповідачем позову суперечить закону, а тому судом до уваги не приймається, оскільки стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежать не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору та відповідно проведення стягувачем законної процедури, що передує звернення стягнення на предмет іпотеки, яка в даному випадку не була виконана, тому суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення вказаного позову.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційне провадження у справі № 461/7330/15-ц за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_11 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_12 на рішення Галицького районного суду
м. Львова від 26 березня 2021 року - зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 461/5882/20 за позовом
ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_1 до Територіальної громади
м. Миколаїв в особі Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу
Алєксєєва Г. М., про встановлення факту родинних відносин, факту постійного проживання та визнання права на спадкування.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки при вирішенні спорів, пов`язаних зі спадкуванням, необхідно встановити факт прийняття спадщини, з огляду на положення статті 1268 ЦК України, відповідно до якої спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, враховуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 461/5882/20, якими є встановлення факту родинних відносин, факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на день її смерті, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що у справі № 461/5882/20 можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у цій справі вимог, умов, від яких залежить можливість їх розгляду, оскільки лише прийнявши спадщину, особа стає наступником прав та обов`язків померлого. Лише факт прийняття спадщини породжує правові наслідки, що можливо встановити при розгляді судом справи № 461/5882/20 при вирішенні позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_6, що дасть суду можливість при розгляді та вирішенні справи № 461/7330/15-ц встановити ймовірне порушення прав ОСОБА_1 і дійти висновку про необхідність їх захисту в судовому порядку чи про відсутність таких порушень.
Отже, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 461/5882/20.
Аргументи учасників справи
29 грудня 2021 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що 01 лютого 2021 року Галицьким районним судом м. Львова у цивільній справі № 461/7330/15-ц постановлено ухвалу, якою відмовлено представнику позивачки ОСОБА_1 - адвокату Якубівському І. Є. в задоволенні його клопотання про зупинення провадження справи
№ 461/7330/15-ц до розгляду справи № 461/5882/20-ц.
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Якубівський І. Є. прийняв зі своєю довірителькою ОСОБА_1 власне рішення, подавати окремий позов у справі
№ 461/5882/20-ц. Уточнену позовну заяву, зміну предмету чи підстав позову у цій справі позивач не подавали, ухвали суду про відмову у прийнятті уточненої позовної заяви, зміни предмету, чи підстави позову судом не приймалося.