ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/6165/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Ракітін С.П. (адвокат),
відповідача-1 - Дудник О.С. (адвокат),
відповідача-2 - не з`явився,
відповідача-3 - не з`явився,
третьої особи -1 - Пелих О.Д. (адвокат),
третьої особи -2 - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 (у складі колегії суддів: Куксов В.В. (головуючий), Яковлєв М.Л., Грек Б.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія"
до: 1. Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Данфорт",
3. Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв",
2. ОСОБА_1
про визнання договору іпотеки недійсним та припинення обтяження,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія" (далі - ТОВ "Газова будівельна компанія", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Данфорт" (далі - ТОВ "Данфорт", Відповідач-2) про визнання недійсним іпотечного договору № 3297 від 17.07.2008, укладеного між Відповідачами; припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме заборони на нерухоме майно за реєстраційними номерами обтяжень: 7587157, 7587188, 7587228, 7587260, 7587282, 7587305, 7587347, 7587372, 7587384, 7587407, 7587428, 7587455, 7587469, 7587487, 7587493, 7587502, 7587515, 7587528, 7587539, 7587589, 7587602, 7587615, 7587633, 7587656, 7587684, 7587706, 7587724, 7587732, 7587746, 7587758, 7587763, 7587774, 7587791, 7587799, 7587820, 7587831, 7587846, 7587856, 7587864, 7587873, 7587883, 7587888, 7587891, 7587940, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (невід`ємна архівна складова частина Державного реєстру речових прав на нерухоме майно); припинення іпотеки за реєстраційним номером обтяження: 7587904, яка була зареєстрована в Державному реєстрі іпотек (невід`ємна архівна складова частина Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), об`єкт обтяження: майнові права на квартири з № 1 по № 43, нежитлові приміщення: офіс № 1 - № 3 та паркінги з № 1 по № 43 в готельно-житловому комплексі "Дипломат", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 44-46, який було передано в іпотеку за іпотечним договором № 3297 від 17.07.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Драною Н.М.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що предметом іпотеки об`єктів незавершеного будівництва (станом на дату укладення договору іпотеки) могла бути лише земельна ділянка, на якій виконується будівництво, а не майнові права. Оскільки укладення договору іпотеки майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва є порушенням статті 5 Закону України "Про іпотеку", такий договір має бути визнаний недійсним. Також Позивач зазначав, що передача в іпотеку майнових прав за іпотечним договором від 17.07.2008 є наслідком недотримання вимог спеціального законодавства щодо порядку передачі в іпотеку об`єктів, будівництво яких не завершено.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/6165/21 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.
Місцевий господарський суд констатував невідповідність правочину вимогам чинного на момент його укладення законодавства. Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що Позивач не був стороною за договором іпотеки та не довів порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 910/6165/21 змінено рішення місцевого господарського суду шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційна інстанція погодилась з висновками місцевого господарського суду, що встановлення факту відсутності у Позивача порушеного права на момент вчинення правочину виключає можливість визнання його недійсним за позовом цієї особи. При цьому, суд першої інстанції перш ніж з`ясувати чи наявне порушене право Позивача на момент укладення оспорюваного договору, вдався до дослідження його правової природи, у зв`язку із чим апеляційна інстанція виключила з описової частини рішення місцевого суду висновки щодо невідповідності договору іпотеки від 17.07.2008 положенням статті 5 Закону України "Про іпотеку".
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Газова будівельна компанія" просить скасувати судові рішення попередніх інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 911/1659/19.
Також обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається про необхідність відступлення від висновку щодо застосування статей 215, 216 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 761/12692/17, від 03.11.2021 у справі № 910/12822/20 та від 08.09.2021 у справі № 711/3426/19.
Крім того скаржник стверджує, що апеляційний суд при розгляді цієї справи не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" підтримало позицію скаржника.
3.4. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - залишити без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Іпотечний договір від 17.07.2008 укладено сторонами з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з договору про спорудження та/або Кредитного договору, у зв`язку з чим Іпотекодавець (ТОВ "Данфорт") передав Іпотекодержателю (ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк") в іпотеку майнові права на нерухомість, що належать Іпотекодавцеві згідно з договором про будівництво готельно-житлового комплексу від 24.04.2008 та актом розподілу приміщень готельно-житлового комплексу "Дипломат" по вул. Гоголівській, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва.
4.2. Оспорюваному іпотечному договору № 3297 від 17.07.2008 передувало:
- укладення 24.04.2008 договору про будівництво готельно-житлового комплексу № 157/08 між КП "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" (припинення діяльності якої відбулось шляхом реорганізації (перетворення) у Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв", відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.08.2011 № 775-р та розпорядження Керівника Державного управління справами від 09.04.2013 № 70) та ТОВ "Данфорт"; за умовами пункту 1.1 вказаного Договору з метою розвитку інфраструктури міста Києва сторони досягли згоди щодо проектування та будівництва готельно-житлового комплексу "Дипломат", розташованого за адресою вул. Гоголівська, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва;
- укладення 27.06.2008 кредитного договору № 44 між ВАТ "ВіЕйБі Банк" (кредитодавець) та ТОВ "Данфорт" (позичальник), згідно з яким кредит надається позичальнику на фінансування витрат на будівництво готельно-житлового комплексу "Дипломат" за адресою м. Київ, вул. Гоголівська 44-46 (п. 1.2 договору); в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором позичальник зобов`язується в строк до 31.07.2008 укласти з кредитодавцем договір іпотеки майнових прав на нерухомість - об`єкт будівництва за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська 44-46 (п. 1.3.1);
- укладення 01.07.2008 договору про спорудження № 06-Ф/08(158/08) між ВАТ "ВіЕйБі Банк", ДП "ГДІП" та ТОВ "Данфорт", за умовами якого Банк був засновником та Управителем Фонду фінансування будівництва готельно-житлового комплексу "Дипломат", розташованого за адресою вул. Гоголівська, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва; ДП "ГДІП" - забудовником готельно-житлового комплексу "Дипломат", розташованого за адресою вул. Гоголівська, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва; ТОВ "Данфорт" - інвестором будівництва готельно-житлового комплексу "Дипломат", розташованого за адресою вул. Гоголівська, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва;
- укладення 01.07.2008 договору доручення з відкладальними умовами № 06-1306/18 між ВАТ "ВіЕйБі Банк", ДП "ГДІП" та ТОВ "Данфорт", відповідно до п. 1.1. якого Банку доручається забезпечити виконання функцій інвестора у разі порушення інвестором (ТОВ "Данфорт") умов договору про спорудження № 06-Ф/08(158/08).
4.3. Також суди попередніх інстанцій встановили, що Позивачем до матеріалів справи залучені листи:
- ДП "ГДІП" (за вих. № 29/310-237 від 15.02.2012, № 29/310-1346 від 07.09.2012), за змістом яких повідомлялося ТОВ "Данфорт" про те, що оскільки реалізація інвестиційного договору від 24.04.2008 № 157/08 про будівництво готельно-житлового комплексу на земельній ділянці по вул. Гоголівській, 44-46, не розпочата, земельна ділянка Генеральною дирекцією не використовується за призначенням, прийнято рішення про розірвання договору;
- ДП "ГДІП" (за вих. № 1393 від 12.09.2012) до ВАТ "ВіЕйБі Банк", в якому державне підприємство просило забезпечити виконання функцій Інвестора, оскільки станом на 11.09.2012 на земельній ділянці по вул. Гоголівській, 44-46, будівельні роботи не розпочато, а також повідомило про дострокове розірвання укладеного з ТОВ "Данфорт" договору про будівництво;
- ДП "ГДІП" (лист за вих. № 1747 від 01.11.2012) до ВАТ "ВіЕйБі Банк", яким повідомлено, що не отримувало відповіді на свій лист за вих. № 1393 від 12.09.2012 та вважає, що оскільки будівельні роботи у визначений термін розпочато не було, ВАТ "ВіЕйБі Банк" вирішив припинити дію вказаних договорів, додатком до листа вказувались Угоди про припинення за взаємною згодою сторін дії договору № 06-Ф/08 (158/08) про спорудження від 01.07.2008 та договору доручення з відкладальними умовами № 06-1306/08 (159/08) від 01.07.2008.
4.4. 20.05.2014 між ДП "ГДІП" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" укладено Договір № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві, за умовами статті 2 якого сторони погодили здійснити будівництво об`єкта (житловий комплекс на земельній ділянці за адресою: м. Київ. Шевченківський район, вул. Гоголівська, 44-46) на умовах цього договору. На виконання цього договору ТОВ "БК "Міськбудінвест" забезпечує фінансування, організацію та здійснення згідно проектної документації та вимог законодавства України усіх видів робіт, необхідних для будівництва об`єкта, а ДП "ГДІП" виконує передбачені цим договором функції Замовника будівництва об`єкта.
4.5. 30.03.2016 представники ДП "ГДІП" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" підписали Акт приймання-передачі будівельного майданчика по вул. Гоголівській, 44-46, яким Замовник передав, а Виконавець прийняв будівельний майданчик площею 0,2181 га на земельній ділянці на вул. Гоголівській, 44-46 в Шевченківському районі м. Києва, площею 0,2181 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:166:004.
Таким чином, зведення готельно-житлового комплексу на земельній ділянці на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві розпочато ТОВ "БК "Міськбудінвест" на виконання Договору № 64/14 від 20.05.2014.
4.6. Згідно з додатковою угодою № 6 від 01.08.2019 до договору від 20.05.2014 № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській 44-46 в м. Києві здійснено заміну сторони у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, права та обов`язки ТОВ "БК "Міськбудінвест", що на момент укладення додаткової угоди належали останньому згідно Договору та усіх додаткових угод, додатків, доповнень, актів та інших документів, пов`язаних з виконанням договору, передані ТОВ "Газова будівельна компанія".
4.7. Додатковою угодою № 7 до договору № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві від 14.11.2019 сторони погодили, що ТОВ "Газова будівельна компанія" набуває на майбутнє всі права та обов`язки, які належали ТОВ "БК "Міськбудінвест" згідно з договором від 20.05.2014 № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській 44-46 в м. Києві.
4.8. При цьому, відповідно до умов, погоджених договором від 20.05.2014 № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській 44-46 в м. Києві, ТОВ "БК "Міськбудінвест" за умови здійснення повного фінансування всіх витрат, пов`язаних з проектуванням будівництва та самим будівництвом об`єкта, введенням його в експлуатацію, отримує у власність всю площу об`єкта, всі будівлі, споруди, інженерні мережі, обладнання, пристрої, елементи благоустрою об`єкта (п. 3.6.2 договору); має право на власний розсуд, без будь-якого погодження та/або повідомлення іншої сторони (ДП "ГДІП") розпоряджатися майновими правами на належну частку об`єкта (п. 3.8 договору).
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
5.3. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
5.4. В Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
5.5. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (рецисорний позов).
5.6. Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.
5.7. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 та у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.