ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/3614/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників учасників:
позивача - Новотоцьких А. В.,
відповідача - Лопатнікова А. В., Ананійчук О. А.,
третьої особи-1 - не з`явився,
третьої особи-2 - Костенко В. М., Фартушна В. Л.,
прокуратури - Кузнецова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 (судді: Іванов О. Г. - головуючий, Антонік С. Г., Березкіна О. В.)
за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш"
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба Віталій Миколайович,
2. Кабінет Міністрів України
за участю Дніпропетровської обласної прокуратури
про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; припинення права власності на об`єкт нерухомого майна; визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" (далі - НВТОВ "Океанмаш", Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТКБ "Приватбанк", Відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; припинення права власності на об`єкт нерухомого майна; визнання права власності на об`єкт нерухомості за Позивачем.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем та Державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вербою Віталієм Миколайовичем вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" і п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції станом на 04.08.2016)при досудовому зверненні стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з тим, що іпотекодавцю (Позивачу) та основному боржнику (ТОВ "Карінда") не надсилалось повідомлення про порушення зобов`язань. До того ж, на думку НВТОВ "Океанмаш", на момент звернення стягнення Відповідач мав здійснити оцінку предмета іпотеки, чого зроблено не було. Крім того, Позивачу невідомо чи надавалась згода Національним банком України, як попереднім іпотекодавцем, на здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у цій справі позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 30791684 від 04.08.2016, яким зареєстровано право власності за АТКБ "Приватбанк" на об`єкт нерухомого майна: будівлі літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1, загальна площа 16 927,3 кв. м, опис: літ. А-6, А1-4 - інженерно-лабораторний корпус, літ. Б-1 - будівля лабораторії стендових випробувань, літ. В-1-ДОК - склад, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31995312101, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32. Припинено право власності Відповідача на вказаний об`єкт нерухомого майна. Визнано право власності на зазначений об`єкт за НВТОВ "Океанмаш".
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з наданим Відповідачем звітом про незалежну оцінку,вартість спірного предмета іпотеки через 1 місяць після укладення іпотечного договору була оцінена у розмірі, майже у 2 рази меншому, ніж початкова ціна предмету іпотеки, встановлена цим договором. При цьому погодження з іпотекодавцем ціни набуття АТКБ "Приватбанк" права власності на предмет іпотеки не здійснювалось. За таких обставин місцевий суд дійшов висновку, що ігнорування Відповідачем необхідності здійснення погоджувальних дій з оцінки предмета іпотеки є порушенням процедури звернення стягнення на такий предмет у позасудовому порядку і є достатньою самостійною окремою підставою для задоволення позовних вимог. Такий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2019 у справі 306/2053/16-ц. При цьому, місцевий суд зазначив, що іпотекодержателем для здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки не було подано державному реєстратору усіх встановлених чинним законодавством документів.
Крім того, місцевий суд не застосував строк позовної давності за вимогами Позивача, пославшись на листування сторін, яким, за висновком суду, було досягнуто згоду щодо збільшення строку позовної давності до 5 років за усіма майновими та немайновими вимогами ATКБ "ПриватБанк" і НВТОВ "Океанмаш", пов`язаними з переходом права власності від Позивача до Відповідача на об`єкт нерухомості. Водночас, суд зазначив, що з цим позовом НВТОВ "Океанмаш" звернулося 06.07.2020, тобто в межах 5 річного строку з дня укладення договору іпотеки від 01.06.2016.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 у справі № 904/3614/20 та ухвалено нове, яким відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
2.4. Зазначене судове рішення апеляційного господарського суду мотивовано тим, що у ATКБ "ПриватБанк" не існувало обов`язку погоджувати ціну предмету іпотеки з НВТОВ "Океанмаш", враховуючи наявність іпотечного застереження в договорі іпотеки від 01.06.2016 та відсутність у в ньому додаткових зобов`язань, обсяг яких перевищував би встановлений статтею 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про звернення Відповідачем стягнення на предмет іпотеки з порушенням частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" без проведення оцінки предмету іпотеки, оскільки: така ціна погоджена сторонами договору іпотеки; в матеріалах справи наявний висновок суб`єкта оціночної діяльності; законодавство України не встановлює обов`язку іпотекодержателя вчиняти дії, спрямовані на погодження з іпотекодавцем порядку визначення вартості предмета іпотеки та ціни набуття його у власність при зверненні стягнення в позасудовому порядку, якщо такий обов`язок для іпотекодержателя не встановлено договором (а договір іпотеки від 01.06.2016 таких положень не містить); ані Законом України "Про іпотеку", ані Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не було передбачено подання заявником державному реєстратору відомостей про вартість предмета іпотеки. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за очевидної наявності у Відповідача станом на час вчинення реєстраційної дії всіх необхідних документів, прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, а також за відсутності рішень про зупинення державної реєстрації або про відмову в її проведенні, більш вірогідним є те, що необхідні документи були надані ATКБ "ПриватБанк" державному реєстратору в повному обсязі.
Що стосується позовної давності, то, за висновком апеляційного суду, будь-які правочини про її зміну в межах правовідносин, врегульованих договором іпотеки від 01.06.2016, мали укладатись виключно в письмовій формі та потребували обов`язкового нотаріального посвідчення, враховуючи положення загального та спеціального законодавства, а також умови вказаного договору. Отже, зробивши висновок про наявність підстав для задоволення позову, місцевий суд мав встановити нікчемність правочину щодо збільшення строку позовної давності, констатувати її сплив і відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії ТОВ "Океанмаш" щодо укладання з ATКБ "ПриватБанк" договору іпотеки і направлення Відповідачу листа зі згодою на звернення стягнення на предмет іпотеки та подальше (через чотири роки) звернення до господарського суду з позовними вимогами, направленими на фактичне уникнення виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, суперечать попередній поведінці НВ ТОВ "Океанмаш". Отже, звернення Позивача до суду із цими позовними вимогами є недобросовісними діями.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі НВТОВ "Океанмаш"просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм статей17, 33, 35 - 37 Закону України "Про іпотеку", норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 5, 14, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 11.06.2020 у справі № 914/953/19, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.02.2020 у справі №653/2857/17, від 15.12.2021 у справі № 725/1058/20, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 05.02.2020 у справі №759/20387/18, від 19.02.2020 у справі № 758/2524/17, від 11.04.2017 у справі № 21-1458а16, від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц, від 24.04.2019 у справі №638/20000/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 31.01.2022 у справі №911/1902/17.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
3.4. Дніпропетровською обласною прокуратурою також подано відзив на касаційну скаргу в якому прокурор просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову - залишити без змін.
3.5. Від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення в яких третя особа просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.
4.Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2022 у справі № 904/3614/20 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.07.2022.
4.2. 22.07.2022 від НВТОВ "Океанмаш" надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/2350/18(914/608/20) та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
4.3. 27.07.2022 ATКБ "ПриватБанк" надіслало заперечення на клопотання НВТОВ "Океанмаш" про зупинення провадження у справі, в якому просило відмовити в його задоволенні.
4.4. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2022 визнано необґрунтованими доводи Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" про необхідність зупинення провадження у цій справі до перегляду справи №914/2350/18(914/608/20), викладені у відповідному клопотанні. Водночас вказаною ухвалою зупинено провадження у справі №904/3614/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №369/16588/18 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
4.5. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2022 поновлено провадження у справі №904/3614/20 та визначено дату судового засідання в режимі відеоконференції з розгляду касаційної скарги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" на постанову Центрального апеляційного господарського суду у цій справі на 28.09.2022.
4.6. 23.09.2022 від НВТОВ "Океанмаш" надійшло нове одне клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
4.7. Розглянувши наведене клопотання у судовому засіданні 28.09.2022, колегія суддів, заслухавши думку присутніх представників учасників справи, дійшла висновку про його необґрунтованість з огляду на доводи касаційної скарги, визначені заявником підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду, а також фактичні обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, що у сукупності свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19.
4.8. Враховуючи зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність чи відсутність підстав для необхідності відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, справа розглядається Верховним Судом у розумний строк тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
5. Обставини, встановлені судами
5.1. Господарськими судами встановлено, що між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Океанмаш" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") (іпотекодержатель) був укладений договір іпотеки від 01.06.2016.
Згідно з п. 1. договору, його предметом є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 7. цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Карінда" (ідентифікаційний код: 33771343) (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна відповідно до умов цього договору та діючого законодавства України.
Відповідно до п. 2. договору, іпотекою за ним забезпечується виконання частини основного зобов`язання позичальника у розмірі не більше вартості предмету іпотеки згідно з кредитним договором № 4К13761Д від 21.11.2013, кредитним договором №4К13749Д від 20.11.2013, кредитним договором №4К13750И від 21.11.2013, кредитним договором № 4К14035И від 21.01.2014 та кредитним договором №4К14295И від 02.09.2014, а саме: зобов`язань з повернення кредитів та зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитами.
У п. 7. договору сторони узгодили, що в забезпечення виконання позичальником вказаних у п. 2. цього договору зобов`язань за кредитним договором та іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: будівлі літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1, що розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, опис об`єкта нерухомого майна: літ. А-6, А1-4 - інженерно-лабораторний корпус, літ. Б-1 - будівля лабораторії стендових випробувань, літ. В-1-ДОК - склад, загальною площею: 16 927,3 кв. м.
Відповідно до п. 12. договору, сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 452 972 388,00 грн.
У п. 18.1. договору сторони обумовили, що іпотекодержатель має право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
Згідно з п. 18.10. договору у разі звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до п. п. 18.6., 18.8.1., 18.8.2., 18.8.3., 18.9. цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої передбачені у п. п. 2., 4. цього договору вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.
Сторони в пунктах 24., 25. договору іпотеки погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п. п. 18.6., 18.8.1., 18.8.2., 18.8.3., 18.9. цього договору, відповідно Закону України "Про Іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмета іпотеки встановлюється в розмірі 100% від його загальної вартості, яка зазначена в п. 12. цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною вище ніж зазначена в цьому пункті. Реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.
Згідно з п. 29. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; або продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, та здійснити всі необхідні для цього дії.
Відповідно до п. 31. договору іпотеки внесення змін до нього допускається за згодою сторін. Узгоджені сторонами зміни до цього договору вносяться у письмовій формі і підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.
5.2. Як встановлено господарськими судами, позичальником порушено виконання своїх кредитних зобов`язань внаслідок чого станом на 06.06.2016 у нього перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" утворилася заборгованість:
1) за кредитним договором № 4К14295И від 02.09.2014 - з повернення кредиту у сумі 85 402 812,68 грн, зі сплати відсотків у сумі 23 798 205,44 грн;
2) за кредитним договором № 4К13749Д від 20.11.2013 - з повернення кредиту у сумі 18 259 722,22 дол. США, зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 4 110 654,58 дол. США;
3) за кредитним договором № 4К13761Д від 21.11.2013 - з повернення кредиту в сумі 23 000 000,00 дол. США, зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 5 202 388,89 дол. США;
4) за кредитним договором № 4К14035И від 21.01.2014 - з повернення кредиту у сумі 75 243 853,47 грн.
5.3.06.06.2016 Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" направлено на адреси позичальника та НВТОВ "Океанмаш":
- вимогу від 06.06.2016 № 20.1.0.0.0/7-125234 про усунення порушення з посиланням на статтю 35 Закону України "Про іпотеку";
- вимогу від 06.06.2016 № 20.1.0.0.0/7-125207 про усунення порушення з посиланням на статтю 35 Закону України "Про іпотеку".
Направлення вимоги про усунення порушення на адресу ТОВ "Карінда" підтверджується копією накладної кур`єрської доставки № 2081020. Згідно з вказаною накладною, вимога № 20.1.0.0.0/7-125207 від 06.06.2016 була отримана представником ТОВ "Карінда" 10.06.2016.
5.4. Листом № 3-92-18 від 09.06.2016 НВТОВ "Океанмаш" повідомлено Публічному акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" про:
- отримання повідомлення щодо порушення позичальником ТОВ "Карінда" зобов`язань за кредитними договорами;
- згоду з розрахунком заборгованості, зазначеним в повідомленні Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", водночас про неможливість її погасити;
- з метою запобіганню збільшенню суми заборгованості та виникнення інших витрат, НВТОВ "Океанмаш"було запропоновано Публічному акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" задовольнити свої вимоги відповідно до процедур звернення стягнення передбачених договором іпотеки за рахунок предмету іпотеки.
5.5. На підставі викладеного, у зв`язку із невиконанням ані позичальником, ані НВТОВ "Океанмаш" отриманих від Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" вимог від 06.06.2016 про усунення порушень основного зобов`язання, останнім вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом його набуття у власність у відповідності до статті 37 Закону України "Про Іпотеку".
5.6. Рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30791684 від 04.08.2016 було зареєстровано право власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк".
5.7. У зв`язку з наведеним НВТОВ "Океанмаш" звернулося до суду з цим позовом.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, її доводи зводяться до порушення та неправильного застосування, на думку НВТОВ "Океанмаш", господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, у зв`язку з тим, що:
- апеляційний суд неналежним чином дослідив умови договору іпотеки від 01.06.2016 щодо визначення ціни набуття права власності на предмет іпотеки та, при цьому, безпідставно врахував в якості належного доказу висновок суб`єкта оціночної діяльності від 04.08.2016 щодо визначення вартості вказаного предмета;
- суд апеляційної інстанції неналежним чином дослідив подані сторонами докази та дійшов необґрунтованого висновку про подання іпотекодержателем державному реєстратору всіх встановлених чинним законодавством документів, необхідних для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, зокрема вимоги про усунення порушення;
- апеляційний суд безпідставно послався на необхідність нотаріального посвідчення договору про збільшення позовної давності до 5 років за вимогами, які виникли з договору іпотеки від 01.06.2016.
6.4. За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
6.5. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
6.6. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
6.7. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
6.8. При цьому колегія суддів звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
6.9. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
6.10. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
6.11. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
6.12. Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України належить до фундаментальних засад господарського судочинства, передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі "Домбо Бехеер проти Нідерландів").
6.13. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19.
6.14. У той же час, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
6.15. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
6.16. При цьому у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
6.17. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
6.18. З викладеного убачається, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.