Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 415/3146/19
провадження № 51-5014 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6.,
суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9.,
прокурора ОСОБА_10.,
захисника ОСОБА_11.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 08 червня 2021 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019130240000371 за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 29 липня 2019 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 08 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 29 липня 2019 року, більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 22 лютого 2019 року, приблизно об 11:20 год., знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, під час спільного вживання спиртних напоїв із ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у ході сварки, після нанесення останнім ОСОБА_1 не менше двох ударів кулаками по голові та обличчю, умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, завдав один удар ножем у голову ОСОБА_2, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких той помер на місці.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд не взяв до уваги його показання та висновки експертизи, які спростовують наявність у нього умислу на вбивство потерпілого, натомість поклав в основу вироку висновки комісійної експертизи, які є припущеннями. Вважає кваліфікацію судом своїх дій невірною. Стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив його клопотання про проведення повторної експертизи.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та захисник у судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 438 КПК України, предметом перевірки суду касаційної інстанції можуть бути доводи, які узгоджуються з його процесуальними повноваженнями, тобто стосуються: істотного порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність; невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі винного.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить із обставин, установлених цими судами. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Мотиви суду
Доводи засудженого щодо неповноти судового розгляду, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог статті 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на доказах, які були всебічно досліджені та оцінені відповідно до ст. 94 КПК України.
Так, суд поклав в основу вироку показання ОСОБА_1, який свою вину визнав частково, не заперечував той факт, що вдарив ножем ОСОБА_2, внаслідок чого настала смерть останнього, проте наполягав на відсутності умислу на вбивство потерпілого. Також суд послався на показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтвердили факт заподіяння смерті потерпілому за обставин, викладених у вироку; на протоколи огляду місця події, проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, висновки судово-медичних, цитологічних та імунологічних експертиз.
Судом як першої, так і апеляційної інстанції були досліджені висновки судово-медичної та комісійної судово-медичної експертиз, а також допитано в судовому засіданні експерта ОСОБА_5 .
У касаційній скарзі засуджений ставить під сумнів висновок комісійної судово-медичної експертизи № 79 та стверджує, що він ґрунтується на припущеннях. Засуджений не погоджується із висновком, лише в частині неспроможності його показів щодо утворення тілесного пошкодження за повідомлених ним обставин.