Постанова
Іменем України
30 вересня 2022 року
місто Київ
справа № 753/4724/21
провадження № 61-947св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Київська обласна прокуратура,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року, ухвалене суддею Комаревцевою Л. В., та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у березні 2021 року звернувся до суду із позовом до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, у зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні № 42014110000000224 його виправдано, визнано невинуватим, просив стягнути суму відшкодування шкоди у розмірі 899 046, 57 грн.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Державна казначейська служба України надала відзив на позов, зазначила, що прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала з ним у правові відносини і шкоди не заподіювала, тому не повинна нести відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу внаслідок незаконних дій інших державних органів. Вина органів, що здійснювали досудове розслідування, належно не встановлена, позивач не надав доказів на підтвердження заподіяння йому моральних та фізичних страждань, а також причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діями. У відшкодуванні витрат на правничу допомогу просила відмовити, посилаючись на те, що позивач не надав акт приймання-передачі юридичних послуг, детальний опис робіт, послуг, квитанцій, платіжних доручень.
Київська обласна прокуратура також надала відзив на позовну заяву, стверджувала на підставі аналізу частини п`ятої статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", що наведені позивачем порушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Таке відшкодування здійснюється лише у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду реально завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Стягнення відшкодування не має бути джерелом незаконного збагачення.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 26 травня 2021 року Дарницький районний суд міста Києва частково задовольнив позов.
Суд стягнув з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 408 000, 00 грн та компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 70 000, 00 грн. В іншій частині вимог позову відмовив.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач на обґрунтування позовних вимог посилався на порушення звичайного ритму життя, соціального статусу, фізичного та психологічного дискомфорту у зв`язку з дискредитацією та приниженням авторитету як державного службовця в очах співробітників та керівництва Державної митної служби України, припинення шлюбних відносин, стійкого нервового напруження та переживання, включаючи негативної динаміки здоров`я. Надані суду докази підтверджують заподіяння позивачу моральної шкоди, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. За висновками суду першої інстанції, загальний термін перебування ОСОБА_1 під слідством і судом складає 5 років 8 місяців 4 дні, а тому розмір відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, складає 408 000, 00 грн.
Постановою від 16 грудня 2021 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ОСОБА_1, заступника керівника Київської обласної прокуратури, скасував рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року, постановив нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Суд стягнув з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 431 720, 00 грн. В іншій частині вимог позову відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи доводиться той факт, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 18 вересня 2014 року (дата вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контроль особи) до 16 вересня 2020 року (ухвала Київського апеляційного суду, згідно з якою вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2020 року, яким ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та виправдано - залишено без змін). З урахуванням того, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 18 вересня 2014 року до 16 вересня 2020 року, що складає 71 місяць 29 днів, розмір відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, з урахуванням статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", якою встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 6 000, 00 грн, складає 431 720, 00 грн.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що позивач не надав до суду належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу саме у цій справі, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанцій у частині відшкодування витрат на правову допомогу також скасував із ухваленням нового рішення про відмову в цій частині вимог.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Заступник керівника Київської обласної прокуратури 14 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в частині задоволення позову, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16, від 01 липня 2020 року у справі № 591/5911/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 626/608/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 646/1806/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 340/451/18, від 11 березня 2019 року у справі № 629/795/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13-ц.
Заявник стверджує, що у спірних правовідносинах факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності. Водночас сума стягнутого відшкодування не може бути джерелом незаконного збагачення. Згідно з матеріалами справи під час досудового розслідування кримінального провадження органи прокуратури діяли виключно згідно з вимогами кримінального процесуального закону, будь-які рішення чи дії Прокуратури Київської області стосовно позивача незаконними у судовому порядку не визнавалися і не оскаржувалися учасниками кримінального провадження.
На переконання заявника, констатація порушень може бути достатньою сатисфакцією для позивача у контексті статті 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, просить відмовити у її задоволенні, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
Позивач зазначає, що у зв`язку з проголошенням судом виправдувального вироку у нього виникло безумовне право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 07 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
Відкриваючи касаційне провадження у справі, Верховний Суд визначив, що посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16, не може бути підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки зі змісту згаданого судового рішення суду касаційної інстанції можна дійти висновку, що у цій справі та у справі, що переглядається, правовідносини не є подібними, що унеможливлює вирішення питання про незастосування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, під час розгляду касаційної скарги заступника прокурора Київської обласної прокуратури не підлягає оцінці такий довід касаційної скарги як незастосування судами правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до обвинувального акта, затвердженого старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42014110000000224 Дичаковським Д. В. від 12 січня 2015 року про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, та ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, потерпілих у провадженні немає.
Відповідно до вироку Миронівського районного суду Київської області від 03 червня 2016 року у справі № 371/1252/15-к допитані по суті пред`явленого обвинувачення у вчиненні інкримінованих їм дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вину не визнали. Суд встановив, що недоліки обвинувального акта, в якому нечітко було викладено мотиви вчинення кримінального правопорушення, що є обов`язковою обставиною, яка підлягає доказуванню відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 91 КПК України, не усунуто, а тому ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виправдав.
Ухвалою від 25 серпня 2016 року у справі № 371/1252/15-к Апеляційний суд Київської області скасував вирок у зв`язку з неповнотою судового розгляду, порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, справу передав до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою від 12 травня 2017 року Апеляційний суд Київської області кримінальне провадження № 371/1252/15-к передав на розгляд до Кагарлицького районного суду Київської області.
10 лютого 2020 року Кагарлицький районний суд Київської області ухвалив виправдувальний вирок згідно із пунктом 3 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю у діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення (прокурор) в судовому засіданні в повному обсязі не довела об`єктивну сторону складів злочинів, які передбачені частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, а також не довела суб`єктивну сторону складів злочинів, що виключає встановлення в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Суд зробив висновок, що твердження сторони обвинувачення про шкоду і тяжкі наслідки, які завдані кримінальним правопорушенням, є неузгодженими і суперечливими. Прокурор не конкретизував з посиланням на належні і допустимі докази, яким саме з двох кримінальних правопорушень завдано такої шкоди і в результаті якого з двох правопорушень настали тяжкі наслідки або у якому розмірі.
Суд зазначив, що кваліфікація не відповідає дійсності, що свідчить про недоведеність інкримінованих правопорушень, обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях, яке не підтверджено належними та допустимими доказами. Цивільний позов у кримінальному провадженні не був пред`явлений.
Ухвалою від 16 вересня 2020 року Київський апеляційний суд залишив без змін вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2020 року.
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 18 вересня 2014 року (дата вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контроль особи) до 16 вересня 2020 року (ухвала Київського апеляційного суду, згідно з якою вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2020 року, яким ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, та виправдано - залишено без змін). Разом ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 18 вересня 2014 року до 16 вересня 2020 року, що складає 71 місяць і 29 днів.
Право, застосоване судом
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша та друга статті 1176 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.