ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 175/389/16-ц
провадження № 61-6925св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року, постановлену у складі судді Новік Л. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилався на те, що, задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд у рішенні встановив, що легковий автомобіль марки "Nissan Tiida" з VIN-кодом НОМЕР_1, 2012 року випуску, знищено.
Після набрання законної сили вказаним рішенням суду представником заявника було отримано лист із Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області від 12 жовтня 2018 року, з якого йому стало відомо, що даний автомобіль не знищено, а 18 квітня 2017 року зареєстровано за фізичною особою.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року у задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року у справі №175/389/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди відмовлено та залишено дане судове рішення в силі.
Ухвала суду мотивована тим, що посилання заявника на нововиявлені обставини не відповідають вимогам статті 423 ЦПК України, а нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сам факт реєстрації автомобіля за новим власником та посилання заявника на те, що пошкоджений автомобіль був придатним до експлуатації, не можуть бути підставою для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в розумінні положень статті 423 ЦПК України.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, проте заявнику було відомо про наявність факту реалізації позивачем пошкодженого автомобіля під час розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
29 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року ОСОБА_2 вказує невстановлення судами, що на час перереєстрації транспортного засобу за новим власником він вже експлуатувався, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України, згідно з яким станом на 18 квітня 2017 року транспортний засіб марки "Nissan Tiida" з VIN-кодом НОМЕР_1, 2012 року випуску, був забезпечений діючим страховим полісом № АЕ9701805, що виданий Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна". У власників транспортних засобів виникає обов`язок страхувати цивільно-правову відповідальність лише при експлуатації транспортних засобів, про що зазначено у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
На час вчинення ДТП 19 вересня 2015 року, коли транспортний засіб був у власності позивача, він був забезпечений іншим страховим полісом № АІ8225218, виданим Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування".
Суд першої інстанції для правильного вирішення справи повинен був застосувати норми матеріального права, які свідчать про обґрунтованість доводів заявника про те, що на час перереєстрації транспортного засобу 18 квітня 2017 року за новим власником він був у технічно-справному стані, тобто відновлений, і вже експлуатувався.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням без врахування франшизи у розмірі 230 661,82 грн, витрати на проведення експертизи (дослідження) в розмірі 1 500 грн, витрати на послуги телеграфного зв`язку в розмірі 93,80 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 322,55 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника відповідача ОСОБА_2 відхилено, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року - без змін.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.